Гамма-функція


Гамма-функція (позначають великою літерою грецького алфавіту — Гамма, Шаблон:Math) — один зі способів узагальнити функції факторіала до дійсних і комплексних чисел, із зсувом її аргумента на 1. Даніель Бернуллі вивів цю функцію для Шаблон:Math, що є додатнім цілим числом,
Хоча існують і інші подібні розширення, ця конкретна виознака найбільш популярна й уживана. Гамма-функція визначена для всіх комплексних чисел, окрім від'ємних цілих. Для комплексних чисел із додатною дійсною частиною, гамма-функцію виозначують через збіжний невластивий інтеграл:
Цю інтегральну функцію за допомогою аналітичного продовження можна розширити для всіх комплексних чисел, крім не додатних цілих (де функція має прості полюси), в результаті чого отримують мероморфну функцію яку називають гамма-функцією. Вона не має нулів, тож взаємна гамма функція Шаблон:Math ― голоморфна функція. Гамма-функція відповідає перетворенню Мелліна для від'ємної показникової функції:
Гамма-функція ― складова частина різних функцій розподілу імовірностей, тож нею користуються в таких областях як теорія імовірностей і статистика, а також у комбінаториці.
Мотивування

Гамма функцію можна розглядати як розв'язок такої задачі інтерполяції:
- «Необхідно знайти гладку функцію яка сполучає точки Шаблон:Math задані відношенням Шаблон:Math при додатних цілих значеннях змінної Шаблон:Math.»
Графік перших декількох точок факторіалів дозволяє припустити, що така крива можлива, але було б бажано знайти формулу, яка точно описує цю криву, в якій кількість операцій не залежить від розміру Шаблон:Math. Просту формулу для факторіалу, Шаблон:Math, не можна застосувати напряму для не цілих значень Шаблон:Math, адже вона дійсна лише коли Шаблон:Math ― натуральне число (тобто, додатнє ціле). Просто кажучи, не існує простого розв'язку для факторіалів; ніякі нескінченні поєднання додавання, множення, піднесення до степеня, показникових функцій або логарифмів, які б були здатні виразити функцію Шаблон:Math; але можна знайти загальну формулу для факторіалів за допомогою таких засобів як інтеграли і границі із диференціального та інтегрального числення. Хороший розв'язок цієї задачі ― гамма функція.[1]
Існує багато способів поширити факторіал до не цілих значень: через множину окремих точок можна провести нескінченну кількість різних кривих. Гамма-функція ― одним із найкорисніших розв'язків цієї задачі на практиці, бо вона аналітична (крім області значень не додатних цілих).[1] Ще одна важлива особливість цієї функції ― це те, що вона задовольняє рекурентне співвідношення, яке визначає аналогічну властивість функції факторіалу,
для Шаблон:Math, що дорівнює будь-якому додатному дійсному числу. Це дозволяє множити її із будь-якою періодичною аналітичною функцією, яка матиме значення одиниці для додатних цілих, наприклад така функція як Шаблон:Math.
Виознака
Основна виознака
Запис Шаблон:Math ввів Адрієн-Марі Лежандр.[1] Якщо дійсна частина комплексного числа Шаблон:Math додатня (Шаблон:Math), тоді інтеграл
є абсолютно збіжним, і відомий як інтеграл Ойлера другого роду (інтеграл Ойлера першого роду виозначує бета-функцію).[1] Застосувавши інтегрування частинами, можна побачити, що:
З'ясувавши, що , коли
Можемо розрахувати
Маємо що і
для всіх додатних цілих чисел Шаблон:Mvar. Це ― приклад доведення методом математичної індукції.
Інші виознаки
Функція ― неперервне продовження факторіалу визначеного лише для значень на усю площину комплексної змінної Функцію Ойлера можна виозначити однією з наведених нижче формул:
Вона задовільняє наступним співвідношенням:
Позаяк то позначають як Відповідно до виознаки факторіалу,
Біноміальний коефіцієнт виражають через гамма-функцію як
Можна також подати інтеграл через гамма-функцію
який має назву Бета-функції. Таким чином,
[2]
Ойлерова виознака як нескінченного добутку
Шукаючи наближення для Шаблон:Math для комплексного числа Шаблон:Math, виявляється, що простіше спочатку порахувати Шаблон:Math для деякого великого цілого числа Шаблон:Math, а потім використати це, щоб наблизити значення для Шаблон:Math, після чого використати рекурентну рівність Шаблон:Math у зворотньому порядку Шаблон:Math разів, для того, щоб зрештою наблизити Шаблон:Math. Крім того, цей наблиз стає точним для границі, коли Шаблон:Math прямує до нескінченності.
Зокрема, для деякого цілого числа Шаблон:Mvar, буде так, що
і ми хочемо, щоб та сама рівність справджувалася, якщо довільне ціле Шаблон:Mvar замінити на довільне комплексне число Шаблон:Mvar
Помноживши обидві частини на Шаблон:Math, отримаємо
Ця формула із нескінченним добутком збіжна для всіх комплексних чисел Шаблон:Mvar крім від'ємних цілих, адже за спроби використати рекурентне відношення Шаблон:Math в зворотньому порядку до значення Шаблон:Math призведе до ділення на нуль.
Подібно і гамма-функція, визначена, за Ойлером, як нескінченний добуток буде справедливою для всіх комплексних чисел за виключенням недодатних цілих:
При такій конструкції, гамма-функція ― єдина функція, яка одночасно задовольняє рівнянням , для всіх комплексних чисел крім недодатних цілих, і для всіх комплексних чисел .[1]
Рівняння можна використати для однозначного розширення інтегральної формули для Шаблон:Math до мероморфної функції, визначеної для всіх комплексних чисел Шаблон:Mvar, крім цілих, що менші або рівні нулю.[1] Саме цю розширену версію зазвичай називають гамма-функцією.[1]
Виознака Вейєрштрасса
Виознака гамма-функції, яку дав Вейєрштрасс, також справедлива для всіх комплексних чисел Шаблон:Math, крім недодатних цілих:
де — Стала Ейлера—Маскероні.[1]
Множина визначення
Інтеграл, яким виозначують гамма-функцію ― невластивий, і збігається за . Однак, скориставшись рекурентним співвідношенням
її можна продовжити на всю комплексну площину, крім точок , де .
Гамма-функція ― неперервною функцією з простору неперервних функціоналів Чебишова. Вона стійка за Адамаром, її можна виразити за третім законом Лопіталя.
Часткові значення
Особливо важливі часткові значення гама-функції в певних точках
- — за виознакою.
- — див. також факторіал.
Властивості
Загальні
Важливим функціональним рівнянням для гамма-функції Ойлерова Шаблон:Нп
з якої випливає:
Оскільки
гамма-функцію можна представити як
Проінтегрувавши по частинам разів, отримаємо
що дорівнює
Це можна переписати наступним чином
Потім, використавши функціональне рівняння для гамма-функції, отримаємо
Використавши розкладання у ряд Фур'є, функцію можна представити наступним чином
де і . Використавши тригонометричні тотожності, цей вираз можна спростити наступним чином:
Якщо прийняти, що і розділити рівняння на отримаємо
Тепер виконаємо заміну , щоб отримати
Проінтегрувавши обидві сторони по інтервалу від до і звівши до степеня, отримаємо
Тоді
Звідси випливає формула відображення Ейлера:
Бета-функцію можна представити наступним чином
Якщо задати отримаємо
Виконавши заміну отримаємо
Функція є парною, оскільки
Тепер припустимо
Тоді
Звідси випливає
Оскільки
звідси отримаємо формулу подвоєння Лагранжа:
Формула подвоєння ― особливий випадок Шаблон:Нп(див.[3], Eq. 5.5.6)
Проста, але корисною властивість, що випливає з виознаки границі:
Зокрема, при Шаблон:Math, цей добуток дорівнює
Одним із самих відомих значень гамма-функції для нецілого аргумента є:
яке отримують, якщо задати Шаблон:Math у формулах відображення або подвоєння, використавши рівняння для бета функції із Шаблон:Math, або виконавши заміну Шаблон:Math у виознаці інтегралу гамма-функції, із чого зрештою отримають Гаусів інтеграл. У загальному випадку, для невід'ємних цілих чисел Шаблон:Math маємо:
де Шаблон:Math позначає подвійний факторіал від n. Коли Шаблон:Math, Шаблон:Math.
Може здаватися, що поглянувши на формулу результат Шаблон:Math можна узагальнити для інших окремих значень Шаблон:Math, де Шаблон:Math ― раціональне число. Однак ці числа не можна виразити через самих себе в рамках елементарних функцій. Доведено, що Шаблон:Math є трансцендентним числом і алгебрично незалежним від Шаблон:Math для будь-якого цілого Шаблон:Math і будь-якого дробу із Шаблон:Math.[4] У загальному випадку, для розрахунку значень гамма-функції необхідно застосовувати числове наближення.
Інша корисна границя для асимптотичного наближення:
Похідні гамма-функції можна описати за допомогою полігамма-функції. Наприклад:
Для додатного цілого числа Шаблон:Math похідну гамма-функції можна розрахувати наступним чином (тут Шаблон:Math це Стала Ойлера—Маскероні):
Для Шаблон:Math Шаблон:Math-а похідна гамма-функції дорівнює:

(Це можна отримати за допомогою диференціювання інтегралу для гамма-функції по змінній Шаблон:Math, і використавши інтегральне правило Лейбніца.)
Використавши рівняння
де Шаблон:Math — дзета-функція Рімана, із розбиттям
зокрема маємо
Нерівності
Якщо обмежитися додатними цілими числами, гамма-функція є суворо логарифмічно опуклою функцією. Цю властивість можна визначити за допомогою трьох наведених еквівалентних нерівностей:
- Для будь-яких двох додатних дійсних чисел Шаблон:Math і Шаблон:Math, і для будь-якого Шаблон:Math,
Крім того, ця нерівність буде точною для Шаблон:Math.
- Для будь-яких двох додатних дійсних чисел Шаблон:Math і Шаблон:Math при Шаблон:Math,
- Для будь-якого додатного дійсного числа Шаблон:Math,
Останні два твердження, випливають із виознаки, так само як і твердження, що , де це полігамма-функція порядку 1. Щоб довести логарифмічну опуклість гамма-функції достатньо спостерігати, що має ряд подань, для яких за додатнього дійсного Шаблон:Math вона складається лише із додатних членів.
Логарифмічна опуклість і нерівність Єнсена разом означають, що для будь-яких додатних дійсних чисел and ,
Існують також обмеження відношення гамма-функцій. Найвідомішим є Шаблон:Нп, яка стверджує, що для будь-якого додатного цілого числа Шаблон:Math і будь-якогоШаблон:Math,
Формула Стірлінґа


Поведінка функції для зростаючих цілих значень змінної проста: вона зростає досить швидко — швидше за показникову функцію. Асимптотично при , величину гамма-функції задають за допомогою формули Стірлінґа
де символ задає відношення з яким обидві сторони збігаються до 1[1] або асимптотично сходяться.
Наближення

Комплексні значення гамма-функції можна обчислити чисельним способом із довільною точністю використовуючи формулу Стірлінга або Шаблон:Нп.
Гамма-функцію можна обрахувати із сталою точністю для Шаблон:Math застосувавши до інтеграла Ойлера метод інтегрування частинами. Для будь-якого додатнього числа Шаблон:Math гамма-функцію можна записати як
Коли Шаблон:Math і Шаблон:Math, абсолютне значення останнього інтегралу менше за Шаблон:Math. Якщо вибрати достатньо велике Шаблон:Math, цей вираз може бути меншим за Шаблон:Math для будь-якого бажаного значення Шаблон:Math. Тож, за допомогою вищевказаного ряду гамма-функцію можна обрахувати до Шаблон:Math бітів точності.
Швидкий алгоритм для розрахунку Ойлерової гамма-функції для будь-якого алгебричного аргументу (в тому числі раціонального) Е. А. Карацуба,[5][6][7]
Для аргументів, які є цілими кратними для Шаблон:Math, гамма-функцію також можна швидко розрахувати використавши ітерації для середнього арифметико-геометричного.
Застосування для формули Стірлінга
Наступний розклад в ряд гамма-функції для великих цілих дає асимптотичний вираз для формули Стірлінга, що використовується для обчислення факторіалу цілого числа.
Історія
Позначення гама-функції ввів у обіг Лежандр.
Див. також
- Полігамма-функція
- Бета-функція
- Невластивий інтеграл
- Інтеграл Рімана
- Інтегральне числення
- Бор-Молерупова теорема
- Неповна гамма-функція
- Сума Гаусса
Джерела
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite book
- ↑ Шаблон:Dlmf
- ↑ Шаблон:Cite journalШаблон:Open access
- ↑ E.A. Karatsuba, Fast evaluation of transcendental functions. Probl. Inf. Transm. Vol.27, No.4, pp. 339—360 (1991).
- ↑ E.A. Karatsuba, On a new method for fast evaluation of transcendental functions. Russ. Math. Surv. Vol.46, No.2, pp. 246—247 (1991).
- ↑ E.A. Karatsuba «Fast Algorithms and the FEE Method Шаблон:Webarchive».