Гамма-функція

Матеріал з testwiki
Версія від 20:15, 10 лютого 2025, створена 176.98.23.195 (обговорення) (Похибки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otheruses

Гамма-функція на дійсній частині області значень
Гамма-функція мероморфна на всій комплексній площині

Гамма-функція (позначають великою літерою грецького алфавіту — Гамма, Шаблон:Math) — один зі способів узагальнити функції факторіала до дійсних і комплексних чисел, із зсувом її аргумента на 1. Даніель Бернуллі вивів цю функцію для Шаблон:Math, що є додатнім цілим числом,

Γ(n)=(n1)!

Хоча існують і інші подібні розширення, ця конкретна виознака найбільш популярна й уживана. Гамма-функція визначена для всіх комплексних чисел, окрім від'ємних цілих. Для комплексних чисел із додатною дійсною частиною, гамма-функцію виозначують через збіжний невластивий інтеграл:

Γ(z)=0xz1exdx=01(ln1x)z1dx

Цю інтегральну функцію за допомогою аналітичного продовження можна розширити для всіх комплексних чисел, крім не додатних цілих (де функція має прості полюси), в результаті чого отримують мероморфну функцію яку називають гамма-функцією. Вона не має нулів, тож взаємна гамма функція Шаблон:Mathголоморфна функція. Гамма-функція відповідає перетворенню Мелліна для від'ємної показникової функції:

Γ(z)={ex}(z)

Гамма-функція ― складова частина різних функцій розподілу імовірностей, тож нею користуються в таких областях як теорія імовірностей і статистика, а також у комбінаториці.

Мотивування

Гамма-функція інтерполює функцію факторіала для не цілих значень.

Гамма функцію можна розглядати як розв'язок такої задачі інтерполяції:

«Необхідно знайти гладку функцію яка сполучає точки Шаблон:Math задані відношенням Шаблон:Math при додатних цілих значеннях змінної Шаблон:Math

Графік перших декількох точок факторіалів дозволяє припустити, що така крива можлива, але було б бажано знайти формулу, яка точно описує цю криву, в якій кількість операцій не залежить від розміру Шаблон:Math. Просту формулу для факторіалу, Шаблон:Math, не можна застосувати напряму для не цілих значень Шаблон:Math, адже вона дійсна лише коли Шаблон:Mathнатуральне число (тобто, додатнє ціле). Просто кажучи, не існує простого розв'язку для факторіалів; ніякі нескінченні поєднання додавання, множення, піднесення до степеня, показникових функцій або логарифмів, які б були здатні виразити функцію  Шаблон:Math; але можна знайти загальну формулу для факторіалів за допомогою таких засобів як інтеграли і границі із диференціального та інтегрального числення. Хороший розв'язок цієї задачі ― гамма функція.[1]

Існує багато способів поширити факторіал до не цілих значень: через множину окремих точок можна провести нескінченну кількість різних кривих. Гамма-функція ― одним із найкорисніших розв'язків цієї задачі на практиці, бо вона аналітична (крім області значень не додатних цілих).[1] Ще одна важлива особливість цієї функції ― це те, що вона задовольняє рекурентне співвідношення, яке визначає аналогічну властивість функції факторіалу,

f(1)=1,
f(x+1)=xf(x),

для Шаблон:Math, що дорівнює будь-якому додатному дійсному числу. Це дозволяє множити її із будь-якою періодичною аналітичною функцією, яка матиме значення одиниці для додатних цілих, наприклад така функція як Шаблон:Math.

Виознака

Основна виознака

Запис Шаблон:Math ввів Адрієн-Марі Лежандр.[1] Якщо дійсна частина комплексного числа Шаблон:Math додатня (Шаблон:Math), тоді інтеграл

Γ(z)=0xz1exdx

є абсолютно збіжним, і відомий як інтеграл Ойлера другого роду (інтеграл Ойлера першого роду виозначує бета-функцію).[1] Застосувавши інтегрування частинами, можна побачити, що:

Γ(z+1)=0xzexdx=[xzex]0+0zxz1exdx=limx(xzex)(0e0)+z0xz1exdx

З'ясувавши, що xzex0, коли x,

Γ(z+1)=z0xz1exdx=zΓ(z)

Можемо розрахувати Γ(1):

Γ(1)=0x11exdx=[ex]0=limx(ex)(e0)=0(1)=1

Маємо що Γ(1)=1 і Γ(n+1)=nΓ(n),

Γ(n)=123(n1)=(n1)!

для всіх додатних цілих чисел Шаблон:Mvar. Це ― приклад доведення методом математичної індукції.

Інші виознаки

Функція Γ(z) ― неперервне продовження факторіалу n!=1,2,...,n, визначеного лише для значень n=1,2,..., на усю площину комплексної змінної z=(x,y)=x+iy. Функцію Ойлера Γ(z) можна виозначити однією з наведених нижче формул:

Γ(z)=0ettz1dt,Rez=x>0,

Γ(z)=k=0(1)kk!1z+k+1ettz1dt,z0,1,...

1Γ(z)=limkz(z+1)(z+k1)k!kz1.

Вона задовільняє наступним співвідношенням:

Γ(z+1)=zΓ(z),

Γ(z)Γ(1z)=πsinπz,

22z1Γ(z)Γ(z+12)=πΓ(2z).

Позаяк Γ(n+1)=n!, то Γ(z+1) позначають як z! Відповідно до виознаки факторіалу, z!=Γ(z+1),0!=1.

Біноміальний коефіцієнт Czn виражають через гамма-функцію як

Czn=Γ(n+1)n!Γ(zn+1)=z!n!(zn)!=(1)nΓ(nz)n!Γ(z).

Можна також подати інтеграл через гамма-функцію

B(z,ϑ)=01tz1(1t)ϑ1dt,Reϑ>0,

який має назву Бета-функції. Таким чином, B(z,ϑ)=Γ(z)Γ(ϑ)Γ(z+ϑ). [2]

Ойлерова виознака як нескінченного добутку

Шукаючи наближення для Шаблон:Math для комплексного числа Шаблон:Math, виявляється, що простіше спочатку порахувати Шаблон:Math для деякого великого цілого числа Шаблон:Math, а потім використати це, щоб наблизити значення для Шаблон:Math, після чого використати рекурентну рівність Шаблон:Math у зворотньому порядку Шаблон:Math разів, для того, щоб зрештою наблизити Шаблон:Math. Крім того, цей наблиз стає точним для границі, коли Шаблон:Math прямує до нескінченності.

Зокрема, для деякого цілого числа Шаблон:Mvar, буде так, що

limnn!(n+1)m(n+m)!=1,

і ми хочемо, щоб та сама рівність справджувалася, якщо довільне ціле Шаблон:Mvar замінити на довільне комплексне число Шаблон:Mvar

limnn!(n+1)z(n+z)!=1.

Помноживши обидві частини на Шаблон:Math, отримаємо

z!=limnn!z!(n+z)!(n+1)z=limn1n(1+z)(n+z)(n+1)z=limn1n(1+z)(n+z)[(1+11)(1+12)(1+1n)]z=n=1[11+zn(1+1n)z].

Ця формула із нескінченним добутком збіжна для всіх комплексних чисел Шаблон:Mvar крім від'ємних цілих, адже за спроби використати рекурентне відношення Шаблон:Math в зворотньому порядку до значення Шаблон:Math призведе до ділення на нуль.

Подібно і гамма-функція, визначена, за Ойлером, як нескінченний добуток буде справедливою для всіх комплексних чисел z за виключенням недодатних цілих:

Γ(z)=1zn=1(1+1n)z1+zn.

При такій конструкції, гамма-функція ― єдина функція, яка одночасно задовольняє рівнянням Γ(1)=1, Γ(z+1)=zΓ(z) для всіх комплексних чисел z крім недодатних цілих, і limnΓ(n+z)(n1)!nz=1 для всіх комплексних чисел z.[1]

Рівняння Γ(z)=Γ(z+1)z можна використати для однозначного розширення інтегральної формули для Шаблон:Math до мероморфної функції, визначеної для всіх комплексних чисел Шаблон:Mvar, крім цілих, що менші або рівні нулю.[1] Саме цю розширену версію зазвичай називають гамма-функцією.[1]

Виознака Вейєрштрасса

Виознака гамма-функції, яку дав Вейєрштрасс, також справедлива для всіх комплексних чисел Шаблон:Math, крім недодатних цілих:

Γ(z)=eγzzn=1(1+zn)1ez/n

де γ0.577216 — Стала Ейлера—Маскероні.[1]

Множина визначення

Інтеграл, яким виозначують гамма-функцію ― невластивий, і збігається за Re z>0. Однак, скориставшись рекурентним співвідношенням

Γ(z+1)=zΓ(z)

її можна продовжити на всю комплексну площину, крім точок z=n, де n=0,1,2 .

Гамма-функція ― неперервною функцією з простору неперервних функціоналів Чебишова. Вона стійка за Адамаром, її можна виразити за третім законом Лопіталя.

Часткові значення

Особливо важливі часткові значення гама-функції в певних точках

Γ(1)=0!=1 — за виознакою.
Γ(2)=1
Γ(1/2)=π
Γ(3/2)=π2
Γ(n)=(n1)! — див. також факторіал.
Γ(n)Γ(1n)=πsin(nπ)
Γ(n+12)=135...(2n3)(2n1)π2n, де n ціле додатне число

Властивості

Загальні

Важливим функціональним рівнянням для гамма-функції Ойлерова Шаблон:Нп

Γ(1z)Γ(z)=πsin(πz),z∉

з якої випливає:

Γ(εn)=(1)n1Γ(ε)Γ(1+ε)Γ(n+1ε),

і Шаблон:Нп

Γ(z)Γ(z+12)=212zπΓ(2z).

Шаблон:Collapse top

Оскільки et=limn(1tn)n,

гамма-функцію можна представити як

Γ(z)=limn0ntz1(1tn)ndt.

Проінтегрувавши по частинам n1 разів, отримаємо

Γ(z)=limnnnzn1n(z+1)n2n(z+2)1n(z+n1)0ntz+n1dt,

що дорівнює

Γ(z)=limnn!nk=0n(z+k)1nz+n.

Це можна переписати наступним чином

Γ(z)=limnnzzk=1nkz+k=limnnzzk=1n11+zk.

Потім, використавши функціональне рівняння для гамма-функції, отримаємо

zΓ(z)Γ(z)=Γ(1z)Γ(z)=limn1zk=1n11z2k2.

Використавши розкладання у ряд Фур'є, функцію cos(ax) можна представити наступним чином

cos(ax)=sin(πa)πa+n=11π(sin(π(n+a))n+a+sin(π(na))na)cos(nx),

де a∉ і x[π,π]. Використавши тригонометричні тотожності, цей вираз можна спростити наступним чином:

cos(ax)=sin(πa)πa+2asin(πa)πn=1(1)ncos(nx)a2n2.

Якщо прийняти, що x=π і розділити рівняння на sin(πa) отримаємо

πcot(πa)=1a+2an=11a2n2.

Тепер виконаємо заміну a=mπ, щоб отримати

cot(m)=1m+2mn=11m2n2π2.

Проінтегрувавши обидві сторони по інтервалу від 0 до z і звівши до степеня, отримаємо

sin(z)z=n=1(1z2n2π2)=k=1(1z2k2π2).

Тоді

πsin(πz)=limn1zk=1n11z2k2.

Звідси випливає формула відображення Ейлера:

Γ(1z)Γ(z)=πsin(πz),z∉.

Шаблон:Collapse bottom

Шаблон:Collapse top

Бета-функцію можна представити наступним чином

B(z1,z2)=Γ(z1)Γ(z2)Γ(z1+z2)=01tz11(1t)z21dt.

Якщо задати z1=z2=z отримаємо

Γ2(z)Γ(2z)=01tz1(1t)z1dt.

Виконавши заміну t=1+x2 отримаємо

Γ2(z)Γ(2z)=122z111(1x2)z1dx.

Функція (1x2)z1 є парною, оскільки

22z1Γ2(z)=2Γ(2z)01(1x2)z1dx.

Тепер припустимо

B(12,z)=01t121(1t)z1dt,t=s2.

Тоді

B(12,z)=201(1s2)z1ds=201(1x2)z1dx.

Звідси випливає

22z1Γ2(z)=Γ(2z)B(12,z).

Оскільки

B(12,z)=Γ(12)Γ(z)Γ(z+12),Γ(12)=π,

звідси отримаємо формулу подвоєння Лагранжа:

Γ(z)Γ(z+12)=212zπΓ(2z).

Шаблон:Collapse bottom

Формула подвоєння ― особливий випадок Шаблон:Нп(див.[3], Eq. 5.5.6)

k=0m1Γ(z+km)=(2π)m12m12mzΓ(mz).

Проста, але корисною властивість, що випливає з виознаки границі:

Γ(z)=Γ(z)Γ(z)Γ(z).

Зокрема, при Шаблон:Math, цей добуток дорівнює

|Γ(a+bi)|2=|Γ(a)|2k=011+b2(a+k)2|Γ(bi)|2=πbsinh(πb)|Γ(12+bi)|2=πcosh(πb)

Одним із самих відомих значень гамма-функції для нецілого аргумента є:

Γ(12)=π,

яке отримують, якщо задати Шаблон:Math у формулах відображення або подвоєння, використавши рівняння для бета функції із Шаблон:Math, або виконавши заміну Шаблон:Math у виознаці інтегралу гамма-функції, із чого зрештою отримають Гаусів інтеграл. У загальному випадку, для невід'ємних цілих чисел Шаблон:Math маємо:

Γ(12+n)=(2n)!4nn!π=(2n1)!!2nπ=(n12n)n!πΓ(12n)=(4)nn!(2n)!π=(2)n(2n1)!!π=π(12n)n!

де Шаблон:Math позначає подвійний факторіал від n. Коли Шаблон:Math, Шаблон:Math.

Може здаватися, що поглянувши на формулу результат Шаблон:Math можна узагальнити для інших окремих значень Шаблон:Math, де Шаблон:Math ― раціональне число. Однак ці числа не можна виразити через самих себе в рамках елементарних функцій. Доведено, що Шаблон:Math є трансцендентним числом і алгебрично незалежним від Шаблон:Math для будь-якого цілого Шаблон:Math і будь-якого дробу із Шаблон:Math.[4] У загальному випадку, для розрахунку значень гамма-функції необхідно застосовувати числове наближення.

Інша корисна границя для асимптотичного наближення:

limnΓ(n+α)Γ(n)nα=1,α

Похідні гамма-функції можна описати за допомогою полігамма-функції. Наприклад:

Γ(z)=Γ(z)ψ0(z).

Для додатного цілого числа Шаблон:Math похідну гамма-функції можна розрахувати наступним чином (тут Шаблон:Math це Стала Ойлера—Маскероні):

Γ(m+1)=m!(γ+k=1m1k).

Для Шаблон:Math Шаблон:Math-а похідна гамма-функції дорівнює:

Похідна функції Шаблон:Math
dndxnΓ(x)=0tx1et(lnt)ndt.

(Це можна отримати за допомогою диференціювання інтегралу для гамма-функції по змінній Шаблон:Math, і використавши інтегральне правило Лейбніца.)

Використавши рівняння

Γ(n)(1)=(1)nn!πni=1rζ*(ai)ki!aiζ*(x):={ζ(x)x1γx=1

де Шаблон:Math — дзета-функція Рімана, із розбиттям

π=(a1,,a1k1,,ar,,arkr),

зокрема маємо

Γ(z)=1zγ+12(γ2+π26)z16(γ3+γπ22+2ζ(3))z2+O(z3).

Нерівності

Якщо обмежитися додатними цілими числами, гамма-функція є суворо логарифмічно опуклою функцією. Цю властивість можна визначити за допомогою трьох наведених еквівалентних нерівностей:

Γ(tx1+(1t)x2)Γ(x1)tΓ(x2)1t.

Крім того, ця нерівність буде точною для Шаблон:Math.

(Γ(y)Γ(x))1yx>exp(Γ(x)Γ(x)).
  • Для будь-якого додатного дійсного числа Шаблон:Math,
Γ(x)Γ(x)>Γ(x).

Останні два твердження, випливають із виознаки, так само як і твердження, що ψ(1)(x)>0, де ψ(1) це полігамма-функція порядку 1. Щоб довести логарифмічну опуклість гамма-функції достатньо спостерігати, що ψ(1) має ряд подань, для яких за додатнього дійсного Шаблон:Math вона складається лише із додатних членів.

Логарифмічна опуклість і нерівність Єнсена разом означають, що для будь-яких додатних дійсних чисел x1,,xn and a1,,an,

Γ(a1x1++anxna1++an)(Γ(x1)a1Γ(xn)an)1a1++an.

Існують також обмеження відношення гамма-функцій. Найвідомішим є Шаблон:Нп, яка стверджує, що для будь-якого додатного цілого числа Шаблон:Math і будь-якогоШаблон:Math,

x1s<Γ(x+1)Γ(x+s)<(x+1)1s.

Формула Стірлінґа

Представлення гамма-функції у комплексній площині. Кожна точка z забарвлена відповідно до значення аргумента Γ(z). Також показано контурний графік для модуля |Γ(z)|.
3-вимірний графік абсолютних значень комплексної гамма-функції

Поведінка функції Γ(z) для зростаючих цілих значень змінної проста: вона зростає досить швидко — швидше за показникову функцію. Асимптотично при z, величину гамма-функції задають за допомогою формули Стірлінґа

Γ(z+1)2πz(ze)z,

де символ задає відношення з яким обидві сторони збігаються до 1[1] або асимптотично сходяться.

Наближення

Порівняння гамма-функціх (синя лінія) із факторіалом (сині точки) і наближення Стірлінга (червона лінія)

Комплексні значення гамма-функції можна обчислити чисельним способом із довільною точністю використовуючи формулу Стірлінга або Шаблон:Нп.

Гамма-функцію можна обрахувати із сталою точністю для Шаблон:Math застосувавши до інтеграла Ойлера метод інтегрування частинами. Для будь-якого додатнього числа Шаблон:Math гамма-функцію можна записати як

Γ(z)=0xettzdtt+xettzdtt=xzexn=0xnz(z+1)(z+n)+xettzdtt.

Коли Шаблон:Math і Шаблон:Math, абсолютне значення останнього інтегралу менше за Шаблон:Math. Якщо вибрати достатньо велике Шаблон:Math, цей вираз може бути меншим за Шаблон:Math для будь-якого бажаного значення Шаблон:Math. Тож, за допомогою вищевказаного ряду гамма-функцію можна обрахувати до Шаблон:Math бітів точності.

Швидкий алгоритм для розрахунку Ойлерової гамма-функції для будь-якого алгебричного аргументу (в тому числі раціонального) Е. А. Карацуба,[5][6][7]

Для аргументів, які є цілими кратними для Шаблон:Math, гамма-функцію також можна швидко розрахувати використавши ітерації для середнього арифметико-геометричного.

Застосування для формули Стірлінга

Наступний розклад в ряд гамма-функції для великих цілих x дає асимптотичний вираз для формули Стірлінга, що використовується для обчислення факторіалу цілого числа.

Γ(n+1)=n!=2πn(ne)n(1+112n+1288n213951840n35712488320n4+O(n5))

Історія

Позначення гама-функції ввів у обіг Лежандр.

Див. також

Джерела

Примітки

Шаблон:Reflist


Шаблон:Math-stub

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 Шаблон:Cite journal
  2. Шаблон:Cite book
  3. Шаблон:Dlmf
  4. Шаблон:Cite journalШаблон:Open access
  5. E.A. Karatsuba, Fast evaluation of transcendental functions. Probl. Inf. Transm. Vol.27, No.4, pp. 339—360 (1991).
  6. E.A. Karatsuba, On a new method for fast evaluation of transcendental functions. Russ. Math. Surv. Vol.46, No.2, pp. 246—247 (1991).
  7. E.A. Karatsuba «Fast Algorithms and the FEE Method Шаблон:Webarchive».