Аналітична функція

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Комплексний аналіз Аналіти́чна фу́нкція — функція, яка збігається зі своїм рядом Тейлора в околі будь-якої точки області визначення.

У випадку функції комплексної змінної ця властивість збігається із властивістю голоморфності.

Означення

Означення 1

Однозначна функція f: називається аналітичною в точці z0, якщо вона розкладається в ряд Тейлора в околі з центром у цій точці, і цей розклад збігається до функції f (в цьому околі). Тобто це функції, які можуть бути виражені степеневими рядами.

Дійсна функція f(x) дійсного аргументу x називається аналітичною функцією у точці x числової осі, якщо можна вказати такий окіл (x0h,x0+h) точки x0, в якому f(x) визначена і може бути виражена формулою виду:

f(x)=k=1ak(xx0)k

де ak — дійсні числа.

Можна показати, що a0=f(x0), ak=1k!fk(x0), де k=1,2,3,4,

(Дивись Тейлора ряд).

Зауваження

Функція, аналітична в кожній точці інтервалу (a,b), називається аналітичною функцією на цьому інтервалі. Така функція необмежено диференційована на (a,b), але обернене твердження взагалі не має сили, як показує хоч би приклад функції

f(x)=101x2  (1<x<1)
fk(0)=limn0fk(x)=0 (k=1,2,3,4,)

де

що

не є А. ф. у точці x = 0.

Аналогічно визначається дійсна аналітична функція кількох дійсних аргументів. Усі ці визначення без принципових ускладнень поширюються і на комплекснозначні функції.

Означення 2

Функцію f(z) комплексного аргументу z=x+iy називається аналітичною функцією від z у точці z0 комплексної числової площини, якщо f(z) визначена в певному круговому околі (zz0)<ρ точки z0 і може бути виражена в цьому околі формулою виду:

f(z)=k=0ak(zz0)k

де ak — певні комплексні числа.

Можна показати, що

a0=f(z0) , ak=1k!fk(z0),  (z=1,2,3,4,)

(див. Тейлора ряд).

Означення 3

Функція, аналітична в кожній точці якоїсь області G комплексної числової площини, називається аналітичною в області G.

Зауваження

Виявляється, що аналітичність f(z) в області G є наслідком звичайної її диференційовності в G. Аналітична функція кількох комплексних аргументів визначають аналогічно. Аналітичні в області G функції тісно пов'язані з гармонічними функціями в цій області, що часто зустрічаються при розв'язуванні так званих плоских задач математичної фізики. Цим в основному пояснюється і важливе застосовне значення самих аналітичних функцій.

Розвиток теорії аналітичних функцій

У розвитку теорії аналітичних функцій важливу роль відіграли праці Леонарда Ейлера, Оґюстена-Луї Коші, Бернгард Рімана, Карла Вейєршраса.

В дореволюційній Росії істотні результати в застосуванні цієї теорії одержали Софія Василівна Ковалевська, Микола Єгорович Жуковський, С. О. Чаплигін, Г. В. Колосов. Після Жовтневої соціалістичної революції великих успіхів у розвитку теорії аналітичних функцій та їх застосуванні здобули наукові школи, очолювані академіком АН СРСР і УРСР М. О. Лаврентьєвим і професором Г. М. Голузіним. Розроблення проблематики теорії аналітичних функцій в СРСР тісно пов'язане з потребами народного господарства (авіабудівництва, будівництва гідротехнічних споруд та ін.). В УРСР над розробленням проблем теорії аналітичних функцій працюють члени-кореспонденти АН УРСР Наум Ахієзер і М. Г. Крейн, професори Б. Я. Левін, Володимир Олександрович Марченко, Г. М. Положій, В. А. Зморович, П. П. Фільчаков та ін.

Аналітична калібрувальна функція

Вираз, в якому вимірювану величину x елемента i представлено як функцію концентрації c або якоїсь певної величини q для одно- або багатокомпонентних систем, де взаємовпливом елементів можна знехтувати: xi = Fi(ci) або xi = Fi (qi).

Див. також

Література

Посилання