Прямий добуток груп

Матеріал з testwiki
Версія від 16:15, 28 лютого 2025, створена imported>Artem Tsvik (примітки, шаблон)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Теорія груп Прямий добуток груп — операція, яка за групами G і H будує нову групу, яку зазвичай позначають як G×H. Ця операція є теоретико-груповим аналогом декартового добутку множин та одним з основних прикладів поняття прямого добутку.

У контексті абелевих груп прямий добуток іноді називають прямою сумою та позначають GH. Прямі суми відіграють важливу роль у класифікації абелевих груп: згідно з теоремою про структуру скінченнопороджених абелевих груп, будь-яку скінченнопороджену абелеву групу можна розкласти в пряму суму циклічних груп.

Визначення

Якщо G і H — групи з операціями * і відповідно, той прямий добуток G×H визначається так:Шаблон:Ordered listОтриманий алгебричний об'єкт задовольняє аксіомам групи:

Асоціативність бінарної операції
Бінарна операція на G×H асоціативна, що перевіряється покомпонентно.
Існування одиничного елемента
Прямий добуток має одиничний елемент 1G×H=(1G,1H), де 1G — одиничний елемент G і 1H — одиничний елемент H.
Існування оберненого елемента
Обернений елемент до елемента (g,h) у G×H — це пара (g1,h1), де g1 є оберненим до g в G, а h1 — оберненим до h в H.

Приклади

  • Нехай  — група дійсних чисел із операцією додавання. Тоді прямий добуток × — група всіх двокомпонентних векторів (x,y) з операцією додавання векторів:
    (x1,y1)+(x2,y2)=(x1+x2,y1+y2).
  • Нехай + — група додатних дійсних чисел із операцією множення. Тоді прямий добуток +×+ — група всіх векторів у першій координатній чверті з операцією покомпонентного множення:
    (x1,y1)×(x2,y2)=(x1×x2,y1×y2).
  • Нехай G і H — циклічні групи, кожна з яких містить два елементи:
  • G
    * 1 a
    1 1 a
    a a 1
  • H
    * 1 b
    1 1 b
    b b 1

Тоді прямий добуток G×H ізоморфний 4-групі Кляйна:

G×H
* (1,1) (a,1) (1, b) (a, b)
(1,1) (1,1) (a,1) (1, b) (a, b)
(a,1) (a,1) (1,1) (a, b) (1, b)
(1, b) (1, b) (a, b) (1,1) (a,1)
(a, b) (a, b) (1, b) (a,1) (1,1)

Елементарні властивості

Шаблон:Bulleted list

Алгебрична структура

Нехай G і H — групи, а P=G×H. Розглянемо наступні дві підмножини P:

G={(g,1):gG} і H={(1,h):hH}.

Обидві ці підмножини є підгрупами P, при цьому G канонічно ізоморфна G, а H канонічно ізоморфна H. Якщо ми ототожнимо їх із G і H відповідно, ми зможемо вважати, що прямий добуток P містить початкові групи G і H як підгрупи.

Зазначені підгрупи мають такі три важливі властивості:

  1. Перетин GH тривіальний.
  2. Кожен елемент із P можна однозначно подати як добуток елемента з G та елемента з H.
  3. Кожен елемент із G комутує з кожним елементом із H.

Разом ці три властивості повністю визначають алгебричну структуру прямого добутку P. Іншими словами, якщо P — будь-яка група, що має підгрупи G і H, що задовольняють зазначені вище властивості, то P ізоморфна прямому добутку G і H. У цій ситуації P іноді називають внутрішнім прямим добутком її підгруп G і H.

У деяких випадках третя з наведених властивостей замінюється такою:

3′. G і H нормальні в P.

Ця властивість еквівалентна властивості 3, оскільки елементи двох нормальних підгруп із тривіальним перетином обов'язково комутують, що можна довести, розглядаючи комутатор [g,h], де g — будь-який елемент у G, а h — будь-який елемент у H.

Приклади внутрішнього прямого добутку

Шаблон:Bulleted list

Задання прямого добутку

Алгебричну структуру G×H можна використати для задання прямого добутку за допомогою задань G і H. Зокрема, припустимо, що

G=SGRG   і   H=SHRH,

де SG і SH — (неперетинні) породжувальні множини групи, а RG і RH — множини співвідношень між породжувальними. Тоді

G×H=SGSHRGRHRP

де RP — множина співвідношень, які визначають, що кожен елемент у SG комутує з кожним елементом у SH.

Наприклад, якщо

G=aa3=1   і   H=bb5=1

то

G×H=a,ba3=1,b5=1,ab=ba.

Нормальна структура

Як згадано вище, підгрупи G і H нормальні в G×H. Зокрема, можна визначити функції πG:G×HG і πH:G×HH формулами

πG(g,h)=g і πH(g,h)=h.

Тоді πG і πH є гомоморфізмами проєкції з ядрами H і G відповідно.

З цього виходить що G×H — розширення G за допомогою H (або навпаки). У випадку, коли G×H — скінченна група, композиційні фактори групи G×H є точно об'єднанням композиційних факторів групи G та композиційних факторів групи H.

Інші властивості

Універсальна властивість

Прямий добуток G×H можна схарактеризувати такою універсальною властивістю. Нехай πG:G×HG і πH:G×HH — гомоморфізм проєкції. Тоді для будь-якої групи P та будь-яких гомоморфізмів fG:PG і fH:PH існує єдиний гомоморфізм f:PG×H, що відповідає такій комутативній діаграмі:

Іншими словами, гомоморфізм f задається формулою

f(p)=(fG(p),fH(p)).

Це окремий випадок універсальної властивості для добутків у теорії категорій.

Підгрупи

Якщо A — підгрупа G і B — підгрупа H, то прямий добуток A×B є підгрупою G×H. Наприклад, ізоморфною копією G в G×H є добуток G×{1}, де {1} — тривіальна підгрупа H.

Якщо A і B нормальні, то A×B — нормальна підгрупа в G×H. Більш того, фактор-група прямих добутків ізоморфна прямому добутку часток:[1]

(G×H)/(A×B)(G/A)×(H/B).

Зверніть увагу, що, взагалі кажучи, неправда, що кожна підгрупа з G×H є добутком підгрупи з G та підгрупи з H. Наприклад, якщо G — будь-яка нетривіальна група, то добуток G×G має Шаблон:Не перекладено

={(g,g):gG}

яка не є прямим добутком двох підгруп G.

Підгрупи прямих добутків описує Шаблон:Не перекладено.

Спряженість та централізатори

Два елементи (g1,h1) і (g2,h2) спряжені в G×H тоді й лише тоді, коли g1 і g2 спряжені в G і одночасно h1 і h2 спряжені в H. Звідси випливає, що кожен клас спряженості в G×H є декартовим добутком класу спряженості в G і класу спряженості в H.

Аналогічно, якщо (g,h)G×H, то централізатор (g,h) є добутком централізаторів g і h:

CG×H(g,h)=CG(g)×CH(h).

Також центр G×H є добутком центрів G і H:

Z(G×H)=Z(G)×Z(H).

Нормалізатори поводяться складніше, оскільки всі підгрупи прямих добутків самі розкладаються на прямі добутки.

Автоморфізми та ендоморфізми

Якщо α — автоморфізм G, а β — автоморфізм H, то добуток функцій α×β:G×HG×H, що визначається формулою

(α×β)(g,h)=(α(g),β(h))

є автоморфізмом G×H. З цього випливає, що Aut(G×H) містить у собі підгрупу, ізоморфну прямому добутку Aut(G)×Aut(H).

У загальному випадку неправда, що кожен автоморфізм G×H має вищезгаданий вигляд. Наприклад, якщо G — будь-яка група, то існує автоморфізм σ групи G×G, який міняє місцями два множники, тобто

σ(g1,g2)=(g2,g1).

Інший приклад: групою автоморфізмів групи × є GL(2,) є група всіх матриць розміру 2×2 зі цілочисельними значеннями та визначником, рівним ±1. Ця група автоморфізмів нескінченна, але лише скінченна кількість автоморфізмів задаються як α×β.

Загалом, кожен ендоморфізм G×H можна записати у вигляді матриці розміру 2×2

[αβγδ]

де α — ендоморфізм G, δ — ендоморфізм H, а β:HG і γ:GH — гомоморфізми. Ця матриця повинна мати властивість, що кожен елемент образу α комутує з кожним елементом образу β, а кожен елемент образу γ комутує з кожним елементом образу δ.

Коли G і H — нерозкладні групи з тривіальними центрами, то група автоморфізмів прямого добутку відносно проста: Aut(G)×Aut(H), якщо G і H не ізоморфні, та Aut(G)wr2, якщо GH, де wr позначає Шаблон:Не перекладено. Це частина Шаблон:Не перекладено, в загальному випадку вона справедлива для скінченних прямих добутків.

Узагальнення

Скінченні прямі добутки

Можна знайти прямий добуток більш ніж двох груп одночасно. Для скінченної послідовності груп G1,...,Gn прямий добуток

i=1nGi=G1×G2××Gn

визначають так:

Шаблон:Bulleted list

Він має багато властивостей, які має прямий добуток двох груп, і може бути алгебрично схарактеризованим в аналогічний спосіб.

Нескінченні прямі добутки

Також можна отримати прямий добуток нескінченної кількості груп. Для нескінченної послідовності груп G1,G2,... його можна визначити так само, як для скінченного прямого добутку, з елементами нескінченного прямого добутку, що є нескінченними кортежами.

У загальнішому сенсі, для індексованого сімейства груп {Gi}iI прямий добуток ΠiIGi визначають так:

Шаблон:Bulleted list

На відміну від скінченного прямого добутку, нескінченний прямий добуток ΠiIGi не породжується елементами ізоморфних підгруп {Gi}iI. Натомість ці підгрупи породжують підгрупу прямого добутку, відому як нескінченна пряма сума, яка складається з усіх елементів, що мають лише скінченне число неодиничних компонентів.

Інші добутки

Напівпрямі добутки

Шаблон:Див. також Нагадаємо, що група P з підгрупами G і H ізоморфна прямому добутку G і H, якщо вона задовольняє такі три умови:[2]

  1. Перетин GH є тривіальною групою.
  2. Кожен елемент із P можна однозначно подати як добуток елемента з G та елемента з H.
  3. І G, і H є нормальними в P.

Напівпрямий добуток G і H отримують ослабленням третьої умови, так що тільки одна з двох підгруп G, H має бути нормальною. Отриманий добуток, як і раніше, складається з упорядкованих пар (g,h), але з трохи складнішим правилом множення.

Також можна повністю послабити третю умову, не вимагаючи від жодної з підгруп нормальності. У цьому випадку групу P називають Шаблон:Не перекладено груп G і H.

Вільні добутки

Вільний добуток груп G і H, що зазвичай позначають як G*H, схожий на прямий добуток, за винятком того, що підгрупи G і H групи G*H не мусять комутувати. А саме, якщо

G=SG|RG і H=SH|RH,

є заданнями G і H, то

G*H=SGSH|RGRH.

На відміну від прямого добутку елементів вільного добутку не можна представити впорядкованими парами. До того ж вільний добуток будь-яких двох нетривіальних груп нескінченний. Дивно, але вільний добуток є кодобутком у категорії груп.

Підпрямі добутки

Якщо G і H — групи, то підпрямим добутком G і H є будь-яка підгрупа G×H, яка відображається сюр'єктивно в G і H під впливом гомоморфізмів проєкції. Згідно з Шаблон:Не перекладено, кожен підпрямий добуток розшарований.

Розшаровані добутки

Нехай G, H і Q — групи, і нехай φ:GQ і χ:HQ — гомоморфізми. Розшарований добуток G і H над Q являє собою таку підгрупу G×H:

G×QH={(g,h)G×H:φ(g)=χ(h)}.

Якщо φ:GQ і χ:HQ — епіморфізми, то це підпрямий добуток.

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Українською

Іншими мовами