Показникова функція

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Unibox Показнико́ва, або експоненці́йна фу́нкція (Шаблон:Lang-en) — функція виду f(x)=ax, де a — стале число (додатне, але відмінне від одиниці).

У дійсному випадку основа степеня — деяке додатне дійсне число, а аргументом функції є дійсний показник степеня.

Показникова функція узагальнюється в теорії комплексних функцій, де аргумент і показник степеня можуть бути довільними комплексними числами.

У найзагальнішому вигляді — uv, введена Лейбніцем 1695 року.

Особливо виділяється випадок, коли як основа степеня виступає число e. Така функція називається експоне́нтою (дійсною або комплексною).

Визначення

Нехай a — додатне дійсне число, x — раціональне число: x=mn. Тоді ax визначається за такими правилами.

  • Якщо x>0, то ax=amn.
  • Якщо x=0, то  ax=1.
  • Якщо x<0, то ax=1a|x| (для  a>0).

Показникову функцію exp: можливо визначити багатьма еквівалентними способами. Зазвичай її визначають за допомогою наступного степеневого ряду:[1]

exp(z)=k=0zkk!=1+z+z22+z36+z424+

Оскільки радіус збіжності цього степеневого ряду є нескінченним, це визначення застосовується для всіх комплексних чисел z. Сталу e можна визначити як e=exp(1)=k=0(1/k!).

Для довільного дійсного показника x значення ax можна визначити як границю послідовності arn, де rn — раціональні числа, що сходяться до x. Для експоненти є й інші визначення через границю, наприклад:

ex=limn(1+xn)n.

Основні властивості

Дійсну показникову функцію визначено на всій дійсній осі більше нуля. При a>1 вона всюди зростає; при 0<a<1 функція спадає на всій області визначення.

Виконуються тотожності

  • a0=1;
  • ax+y=axay;
  • (ax)y=axy.

Зворотна функція до показникової функції — логарифм.

Показникова функція росте на нескінченності швидше будь-якої степеневої:

lim\limits xxnax=0

Показникова функція нескінченно диференційована, її похідною є ddxax=(lna)ax.

Експонента

e — це таке унікальне число a, при якому похідна (іншими словами тангенс кута нахилу дотичної) показникової функції f (x) = ax (синя крива) в точці x = 0 в точності дорівнює 1. Для порівняння показані функції 2x (точкова крива) та 4x (пунктирна крива); тангенс нахилу їхньої дотичної відмінний від 1 (ця дотична намальована червоним)

Експонента (exp) — функція exp(x)=ex, де e — основа натурального логарифма (e2,718281828459 — число Ейлера). Шаблон:Main

Властивості

Експонента є визначеною на всій дійсній осі. Вона усюди зростає й є більшою за нуль. Зворотною функцією до неї є натуральний логарифм.

Експонента є нескінченно диференційованою. Її похідна в точці нуль дорівнює «1», тому дотична в цій точці проходить під кутом 45°.

Основна функціональна властивість експоненти: exp(a+b)=exp(a)exp(b). Неперервна функція з такою властивістю або тотожно дорівнює 0, або має вид exp(ct), де c — деяка стала.

Формальне визначення

Експоненційна функція (синя лінія), і сума перших n + 1 членів степеневого ряду записаного зліва (червона лінія).

Експоненційну функцію може бути означено двома еквівалентними способами. Через ряд Тейлора:

ex=n=0xnn!=1+x+x22!+x33!+x44!+.

або через границю:

ex=limn(1+x/n)n

Тут x — довільне дійсне, комплексне, p-адичне число або обмежений лінійний оператор.

Комплексна експонента

Графік експоненти в комплексній площині.
Легенда

Комплексна експонента — математична функція, що означується співвідношенням f(z)=ez, де z є комплексним числом. Комплексна експонента означується як аналітичне продовження експоненти f(x)=ex дійсної змінної x:

Означмо формальний вираз

ez=ex+iy=exeiy.

Означений таким чином вираз на дійсній осі буде збігатися з класичною дійсною експонентою. Для повної коректності побудови необхідно довести аналітичність функції ez, тобто показати, що ez розкладається в деякий збіжний до даної функції ряд. Покажемо це:

f(z)=ez=exeiy=eiyn=0xnn!

Збіжність даного ряду легко доводиться:

|eiyn=0xnn!||n=0xnn!|n=0|xnn!|=n=0|x|nn!=e|x|.

Ряд усюди збігається абсолютно, тобто взагалі всюди збігається, таким чином, сума цього ряду в кожній конкретній точці буде визначати значення аналітичної функції f(z)=ez. Відповідно до теореми єдиності, отримане продовження буде єдиним, отже, на комплексній площині функція ez є всюди визначеною й аналітичною.

Властивості

  • Комплексна експонента — ціла голоморфна функція на всій комплексній площині. Вона в жодній точці не обертається на нуль.
  • ez — періодична функція з основним періодом 2πi: eiφ=ei(φ+2π). Через періодичність комплексна експонента має безліч листів. Як її однолисну область можна вибрати будь-яку горизонтальну смугу висотою 2π.
  • ez — єдина функція, похідна (а також, відповідно, й інтеграл) якої дорівнює їй самій.
  • Алгебрично експоненту від комплексного аргументу z=x+iy може бути визначено наступним чином:
    ez=ex+iy=exeiy=ex(cosy+isiny) (формула Ейлера)

Графіки функції

Показникова функція відображує будь-яку пряму в комплексній площині у логарифмічну спіраль на комплексній площині з центром в початку координат. Необхідно відмітити два особливі випадки: коли початкова пряма є паралельною до осі дійсних чисел, отримувана в результаті спіраль ніколи не замикається в собі; коли пряма є паралельною осі уявних чисел, отримувана в результаті спіраль є колом із деяким радіусом.

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

Посилання