Многочлен Гільберта

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Функція Гільберта, ряд Гільберта і многочлен Гільберта градуйованої комутативною алгебри і скінченнопородженого градуйованого модуля — три тісно пов'язані поняття, які дозволяють виміряти ріст розмірності однорідних компонент алгебри.

Ці поняття були поширені на фільтровані алгебри і градуйовані або фільтровані модулі над цими алгебрами, а також на когерентні пучки над проективними схемами.

Многочлен Гільберта і ряд Гільберта відіграють важливу роль в обчислювальній алгебричній геометрії, оскільки вони надають найпростіший відомий спосіб обчислення розмірності і степеня алгебричного многовиду, заданого явними поліноміальними рівняннями.

Означення та основні властивості

Адитивні функції на скінченнопороджених градуйованих модулях

Нехай S=i0Si градуйоване кільце Нетер. Тоді кільце кільце S0 є нетеровим, і S0-алгебра S є породженою однорідними елементами x1,...,xh додатних степенів d1,...,dh. Нехай M=i0Mi скінченнопороджений градуйований S-модуль. Він є породженим скінченною кількістю однорідних елементів. Також довільний модуль Mn є скінченнопородженим S0-модулем.

Нехай λ — деяка адитивна функція зі значеннями у множині , визначена на класі всіх скінченнопороджених S0-модулів. Адитивність у даному випадку означає, що для довільної короткої точної послідовності:

0ABC0

виконується рівність λ(A)λ(B)+λ(C)=0.

Рядом Гільберта — Пуанкаре для градуйованого модуля M і адитивної функції λ називається степеневий ряд:

HS(t)=n=0λ(Mn)tn.

Сума ряду Гільберта — Пуанкаре є раціональною функцією

HS(t)=Q(t)i=1h(1tdi),

де Шаблон:Math — многочлен з цілими коефіцієнтами.

Якщо Шаблон:Math є породженим елементами степеня 1, то сума ряду Гільберта — Пуанкаре може бути переписана як

HSS(t)=P(t)(1t)δ,

де Шаблон:Math — многочлен з цілими коефіцієнтами.

У цьому випадку розклад цієї раціональної функції в ряд має вигляд

HS(t)=P(t)(1+δt++(n+δ1δ1)tn+)

де біноміальний коефіцієнт (n+δ1δ1) дорівнює (n+δ1)(n+δ2)(n+1)(δ1)! при n>δ і нулю в іншому випадку.

Якщо P(t)=i=0daiti, то коефіцієнтом при tn в HS(t) є

λ(Mn)=i=0dai(ni+δ1δ1).

При niδ+1, член з індексом Шаблон:Mvar в цій сумі є многочленом від Шаблон:Mvar степеня δ1 зі старшим коефіцієнтом i=0dai/(δ1)!. Це показує, що існує єдиний многочленHP(n) з раціональними коефіцієнтами, що дорівнює λ(Mn) при досить великих Шаблон:Mvar. Цей многочлен називається многочленом Гільберта.

Скінченнопороджені градуйовані алгебри над кільцями Артіна

Нехай при попередніх умовах кільце S0 є кільцем Артіна (зокрема, у важливому частковому випадку полем). Оскільки кожен модуль Mn є скінченнопородженим S0-модулем, то Mn є нетеровим і артіновим модулем. Звідси випливає, що довжина l(Mn) є скінченним цілим числом. У випадку, якщо S0 є полем то довжина Mn є рівною розмірності векторного простору над S0. Також довжина модуля є адитивною функцією.

Функція :HFM:nl(Mn) називається функцією Гільберта градуйованого модуля M. Вона відповідно задає ряд Гільберта — Пуанкаре, який у цьому випадку переважно називають рядом Гільберта і многочлен Гільберта.

Ряди і многочлени Гільберта — Самюеля

Одним із найважливіших часткових випадків у комутативній алгебрі є випадок фільтрацій для локальних нетерових кілець.

Нехай R — локальне нетерове кільце із максимальним ідеалом 𝔪, а 𝔪nI𝔪 — деякий 𝔪-примарний ідеал. Тоді кільце R/I буде артіновим. Нехай M — скінченнопороджений R-модуль і Mn=InM.

Нехай G(R)=i0In/In+1, G(M)=i0Mn/Mn+1 . Тоді G(R) є градуйованою R/I-алгеброю скінченно породженою x¯1,,x¯sI/I2, де елементи x1,,xs породжують ідеал I. G(M) є скінченнопородженим G(R)-модулем.

Відповідно для G(M) всі довжини l(Mn/Mn+1) є скінченними і можна ввести відповідну функцію Гільберта, ряд Гільберта і заданий ними многочлен Гільберта.

Із скінченності усіх l(Mn/Mn+1) випливають також скінченності довжин l(M/Mn+1). Визначені при цьому функція і ряд називаються функцією Гільберта — Самюеля і рядом Гільберта — Самюеля. Функція Гільберта — Самюеля теж є поліноміальною і відповідний многочлен називається многочленом Гільберта — Самюеля. Його степінь не залежить від вибору 𝔪-примарного ідеалу.

Градуйовані алгебри і кільця многочленів

Для кільця многочленів Rn=K[x1,,xn] від nзмінних значення функції Гільберта HFRn(k)є рівним розмірності простору однорідних многочленів степеня k. Це значення записується через біноміальні коефіцієнти:

HFRn(k)=(k+n1n1)=(k+1)(k+n1)(n1)!.

Дана функція є очевидно поліноміальною степеня n - 1 від змінної k і многочлен Гільберта записується теж як HPRn(k)=(k+n1n1).

Ряд Гільберта у даному випадку задає раціональну функцію

HSRn(t)=1(1t)n.

Нехай тепер FRn — однорідний многочлен степеня m і A=K[x1,,xn]/(F).Тоді функція Гільберта є рівною

HFA(k)={(k+n1n1),k<m(k+n1n1)(k+nm1n1),km.

Многочлен Гільберта у цьому випадку є рівним:

HPA=(k+n1n1)(k+nm1n1).

Степінь многочлена у цьому випадку є рівною n - 2, а старший коефіцієнт — m(n2)!.

Кільця многочленів і їх фактори за однорідними ідеалами є типовими прикладами градуйованих алгебр. Навпаки, якщо Шаблон:Math — градуйована алгебра над полем Шаблон:Math, породжена Шаблон:Math однорідними елементами Шаблон:Math степеня 1, то відображення, яке переводить Шаблон:Math в Шаблон:Mvar, визначає гомоморфізм градуювальних кілець з Rn=K[X1,,Xn] на Шаблон:Math. Його ядро — однорідний ідеал Шаблон:Math, і це визначає ізоморфізм градуйованих алгебр між Rn/I і Шаблон:Math.

Таким чином, градуйовані алгебри, породжені однорідними елементами степеня 1 є ізоморфними факторкільцям кілець многочленів за однорідними ідеалами.

Властивості ряду Гільберта

Фактор по елементу, який не є дільником нуля

Нехай Шаблон:Math — градуйована алгебра над полем K і Шаблон:Math — однорідний елемент Шаблон:Math степеня Шаблон:Math, який не є дільником нуля. Тоді

HSA/(f)(t)=(1td)HSA(t).

Це випливає з адитивності для точної послідовності

0A[d]fAA/f0,

де стрілка з буквою Шаблон:Math — множення на Шаблон:Math, і A[d] — градуйований модуль , отриманий з Шаблон:Math зміщенням степенів на Шаблон:Math, так що множення на Шаблон:Math має степінь 0. зокрема ,HSA[d](t)=tdHSA(t).

Степінь проективного многовида і теорема Безу

Ряд Гільберта дозволяє порахувати степінь алгебричного многовида як значення в 1 чисельника ряду Гільберта. В такий спосіб можна також отримати просте доведення теореми Безу.

Розглянемо проективну алгебричну множину Шаблон:Mvar розмірності більшої нуля, задану як множину нулів однорідного ідеалу Ik[x0,x1,,xn], де Шаблон:Mvar — поле, і нехай R=k[x0,,xn]/I. Якщо Шаблон:Mvarоднорідний многочлен степеня δ, який не є дільником нуля в Шаблон:Mvar, точна послідовність

0R[δ]fRR/f0,

показує, що

HSR/f(t)=(1tδ)HSR(t).

Розглядаючи чисельники, отримуємо доведення наступного узагальнення теореми Безу:

Якщо Шаблон:Mvarоднорідний многочлен степеня δ, який не є дільником нуля в Шаблон:Mvar, то степінь перетину Шаблон:Mvar з гіперповерхнею, заданою Шаблон:Mvar, дорівнює добутку степеня Шаблон:Mvar на δ .

Більш геометрично це можна переформулювати так: якщо проективна гіперповерхня степеня Шаблон:Math не містить жодної компоненти алгебричної множини степеня Шаблон:Math, то степінь їх перетину дорівнює Шаблон:Math .

Звичайна теорема Безу легко виводиться з цього твердження, якщо починати з гіперповерхні і послідовно перетинати її з Шаблон:Math іншою гіперповерхнею.

Див. також

Література