Дискримінант (теорія полів)

Матеріал з testwiki
Версія від 15:42, 22 грудня 2019, створена imported>Lxlalexlxl (Приклади)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дискримінант системи елементів поля — одна з важливих конструкцій в теорії розширень полів, що є особливо важливою для числових полів і відповідно має широке застосування у алгебричній теорії чисел.

Означення

Нехай K скінченне розширення поля k степеня n. Відображення K×Kk:(x,y)Tr(x,y) де x,yK, a Trслід елемента є симетричною білінійною формою на полі K, що розглядається як лінійний простір над k. Дискримінант цієї білінійної форми щодо системи елементів w1,...,wm з K називається дискримінантом системи w1,...,wm і позначається D(w1,...,wm). Тобто, D(w1,w2,,wm):=det(Tr(wiwj)).

Зокрема, якщо зазначена система є базисом K над k, то її дискримінант називається дискримінантом базиса K над k.

Наведені означення можуть бути перенесені також на випадок довільної скінченновимірної асоціативної алгебри над полем на випадок кілець і модулів над ними.

Поля алгебричних чисел

Нехай k= — поле раціональних чисел, K — поле алгебричних чисел і M — деяка ґратка рангу n. Тоді для будь-яких двох базисів ґратки M значення дискримінанта є однаковими і це загальне значення дискримінант називається дискримінантом ґратки M.

Якщо M є кільцем цілих чисел поля K, то дискримінант ґратки M називається просто дискримінантом поля K і позначається DK. Число DK, є важливою характеристикою поля K.

Зазначене означення дискримінанта ґратки в полі алгебричних чисел може бути узагальнене на випадок, коли kполе часток дедекіндового кільця A, a K — скінченне сепарабельне розширення поля k степеня n. Нехай B — ціле замикання кільця A в K і 𝔟 — довільний дробовий ідеал кільця B. Тоді дискримінантом ідеалу 𝔟 називається A-модуль D(𝔟), породжений всіма дискримінантами виду D(w1,...,wn), де {w1,...,wn} пробігає усі базиси поля K над k, що належать 𝔟. D(𝔟) буде дробовим ідеалом кільця A. У випадку 𝔟=B для D(B) також використовуються позначення DK/k і DB/A. У цьому випадку D(B) є ідеалом кільця A.

Зокрема якщо Aкільце головних ідеалів і 𝔟=B, то B є вільним модулем над A розмірності n і D(B) є головним ідеалом, породженим дискримінантом довільного базиса B над A. Кожен такий базис є також базисом розширення K/k і два такі дискримінанти відрізняються добутком на оборотний елемент, тобто породжують однаковий ідеал. Зокрема це справедливо для k= і A=. У випадку коли A не є кільцем головних ідеалів, B може не бути вільним модулем і D(B) може не бути головним ідеалом.

Властивості

  • Дискримінанти двох базисів відрізняються множником, що є квадратом деякого ненульового елемента поля k.
Дійсно якщо w1,...,wn і z1,...,zn — два такі базиси і Aij — матриця переходу між ними, то, (Tr(wiwj))=A(Tr(zizj))AT. Тому з властивостей визначника випливає, що D(w1,...,wn)=(det(A))2D(z1,...,zn).
  • Дискримінант будь-якого базисуK над k не дорівнює нулю тоді і тільки тоді, коли розширення K/k є сепарабельним.
  • Якщо fx(t)многочлен степеня m, що є мінімальним многочленом елемента x із сепарабельного розширення K/k, то D(1,x,x2,...,xm) збігається із стандартним дискримінантом многочлена fx(t).
  • У разі сепарабельного розширення K/k дискримінант базиса w1,...,wn може бути обчислений за формулою
Δ(w1,...,wn)=(det(σ1(w1)σ1(w2)σ1(wn)σ2(w1)σn(w1)σn(wn)))2.

де σ1,...,σn — усі різні вкладення K у фіксоване алгебричне замикання поля k, що залишають нерухомими елементи k.

Дискримінанти числового поля

  • Теорема Бриля: Знак дискримінанта числового поля є рівним (1)r2 де r2 є кількістю спряжених пар вкладень K у поле комплексних чисел.
  • Просте число p розгалужується у K якщо і тільки якщо p ділить DK.
  • Теорема Штікельбергера:
ΔK0 or 1(mod4).
  • Обмеження Мінковського: Нехай n — степінь розширення K/ і r2 — кількість спряжених пар вкладень K у поле комплексних чисел. Тоді
|ΔK|1/2nnn!(π4)r2nnn!(π4)n/2.
  • Теорема Мінковського: Якщо K не є рівним , то |DK|>1.
  • Теорема Ерміта — Мінковського:Нехай N — додатне ціле число. Тоді існує лише скінченна кількість (з точністю до ізоморфізму) алгебричних числових полів K для яких |DK|N.
  • Якщо r1,r2 — кількість дійсних і спряжених пар комплексних вкладень. Тоді
limq1+(q1)ζk(q)=2r1+r2πr2Rm|DK|h
де ζk(q)дзета-функція Дедекінда, hпорядок групи класів ідеалів, R — регулятор поля K і m — кількість коренів з одиниці в полі K.

Дискримінанти дробових ідеалів і скінченних розширень кілець Дедекінда

Тут всюди A — кільце дедекінда з полем часток k, K — скінченне сепарабельне розширення поля k степеня n, B — ціле замикання кільця A в K і 𝔟 — довільний дробовий ідеал кільця B.

  • D(𝔟) є дробовим ідеалом кільця A і має місце рівність D(𝔟)=N(𝔟)2D(B), де N(𝔟)норма ідеалу 𝔟.
  • Дискримінант D(B) збігається з нормою диферента кільця B над A.
  • Якщо SA — мультиплікативна підмножина то DBS/AS=(DB/A)S, де S у нижньому індексі позначає локалізацію по мультиплікативній системі.

Приклади

DK={dd1(mod4)4dd2,3(mod4).
DKn=(1)φ(n)/2nφ(n)p|npφ(n)/(p1)
де φ(n)функція Ейлера і добуток береться по всіх простих числах, що ділять n.

Див. також

Література