Синус

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Тригонометрія Шаблон:Otheruses Синус (Шаблон:Lang-la — «пазуха») — тригонометрична функція кута. Визначення синусу гострого кута в контексті прямокутного трикутника: для заданого кута, є відношенням довжини катета, що є протилежним даному куту, до довжини найдовшої сторони трикутника (гіпотенузи).

У загальнішому випадку, визначення синуса (та інших тригонометричних функцій) може бути розширене до значення дійсного числа, що належить до довжини певного відрізка в одиничному колі. Більш складні сучасні визначення задають синус як нескінченний ряд або як розв'язок деяких диференційних рівнянь, що дозволяє їх розширення до довільних додатних і від'ємних значень і навіть до комплексних чисел.

Функція синуса зазвичай застосовується в моделюванні періодичних явищ, таких як звукові і світлові хвилі, позиції і швидкості гармонічних коливань, інтенсивності сонячного світла і довжини для, коливань середньої температури в період року.

Функція синус має зв'язок у своєму походженні до функцій джа і коті-джа, що використовувалися в період Гупта в Індійській астрономії (Ар'ябхатія, Сур'я Сіддханта), шляхом перекладу із санскриту на арабську мову, а потім з арабської на латинь[1]. Слово «синус» походить від неправильного перекладу на латину арабського джиба, яке є транслітерацією слова на санскриті, що означало половину хорди, джа-ардха.[2] Таблиця синусів містить числові значення функції синусу.

Визначення в контексті прямокутного трикутника

Для кута α, функція синусу задає відношення довжини протилежного до кута катету до довжини гіпотенузи, sinα=oppositehypotenuse

При визначенні тригонометричних функцій для гострого кута α, беруть будь-який прямокутний трикутник який містить кут α; на відповідному малюнку, це геометричний кут A в трикутнику ABC, який має значення α. Три сторони трикутника мають назви:

  • протилежний катет це сторона протилежна обраному куту, в даному випадку це сторона a.
  • гіпотенуза це сторона протилежна прямому куту, в даному випадку це сторона h. Гіпотенуза завжди є найдовшою стороною прямокутного трикутника.
  • прилеглий катет- сторона що залишилась, в даному випадку це сторона b. Це сторона, яка одночасно прилягає до вибраного кута (кут A) і до прямого кута трикутника.

У визначеному трикутнику, синус кута дорівнює довжині протилежного катету поділеному на довжину гіпотенузи (інші тригонометричні функції можуть визначатися аналогічним способом; наприклад, косинус кута є відношенням довжин прилеглого катету до гіпотенузи).

Як уже зазначалося, значення функції Шаблон:Math залежить від вибраного прямокутного трикутника, який містить в собі кут величиною α. Однак, це не є важливим: оскільки всі такі трикутники є подібними, і співвідношення сторін буде однакове в усіх таких трикутниках.

В контексті одиничного кола

Ілюстрація одиничного кола. Радіус якого дорівнює 1. Змінна t задає значення Кута.

В тригонометрії, одиничне коло це коло з радіусом один і з центром в початку координат (0, 0) декартової системи координат.

Нехай існує довільна пряма через початок координат, яка утворює кут θ із додатною частиною осі x, і перетинає одиничне коло. x- і y-є координатами точки перетину прямої і кола, які дорівнюють cos θ і Шаблон:Math, відповідно. Відстань від точки до початку координат завжди дорівнює 1.

На відміну від визначення в контексті прямокутного трикутника або кута нахилу, використовуючи одиничне коло значення кута можуть бути розширені до повного набору дійсних аргументів. В такому випадку функція синуса є періодичною.

Одиничне коло є в основі принципу побудови координатного транспортиру. При безперервному обертанні кута навколо своєї осі на 360 градусів можна бачити як координата транспортира зміщується по осі Y від -1 до 1. На осі Y в одиничному колі розміщені значення функції синуса.

Анімація показує як функція синусу (червона) y=sin(θ) із значень y-координати (червона точка), що змінюється при окреслені точкою одиничного кола (зелена), і значення кута θ задаються радіанах.

Шаблон:Clr

Тотожності

Шаблон:See also

Точні тотожності (застосовуються до радіан): Застосовуються до всіх значень кута θ.

sin(θ)=cos(π2θ)=1csc(θ)

Обернені

оберненим числом для синусу є косеканс, тобто обернене число для Шаблон:Math записується як Шаблон:Math, або cosec(A). Косеканс задає відношення довжини гіпотенузу до довжини протилежного катету:

csc(A)=1sin(A)=hypotenuseopposite=ha.

Зворотні функції

Головні значення функції Шаблон:Math зображені на декартовій площині. Arcsin є зворотньою функцією від синусу.

Зворотньою функцією для синусу є арксинус (позначається як arcsin або asin) або обернений синус (Шаблон:Math). Оскільки синус не має ін'єктивного відображення, арксинус не є точною зворотньою функцією, а є частковою зворотньою функцією. Наприклад, Шаблон:Math, але також і Шаблон:Math, Шаблон:Math і так далі. Звідси випливає, що функція арксинус багатозначна: Шаблон:Math, але також і Шаблон:Math, Шаблон:Math, і т. д.. Коли необхідно мати одне визначене значення, функція може бути обмежена до її головної області значень. Виходячи з цього обмеження, для кожного значення x в усій області значень, вираз Шаблон:Math прийматиме лише одне значення, яке називається його головним значенням.

θ=arcsin(oppositehypotenuse)=sin1(ah).

k є деяким цілим значенням:

sin(y)=x  y=arcsinx+2πk, or y=πarcsin(x)+2πk

або у вигляді одного рівняння:

sin(y)=x  y=(1)karcsin(x)+πk

Arcsin задовольняє рівнянням:

sin(arcsin(x))=x

і

arcsin(sin(θ))=θfor π2θπ2.

Обчислення

Шаблон:See also

Для функції синус:

f(x)=sin(x)

Похідною є:

f(x)=cos(x)

Первісною функції є:

f(x)dx=cosx+C,

де C позначає сталу інтегрування.

Зв'язок із іншими тригонометричними функціями

Функції синусу і косинусу можуть бути зв'язані між собою різними виразами. Ці дві функції відрізняються фазою в 90°: sin(π/2x) = cos(x) для всіх кутів x. А також, похідною функції Шаблон:Math є Шаблон:Math.

Будь-яку тригонометричну функцію можна виразити через інші тригонометричні функції (з урахуванням знаків плюс та мінус у різних чвертях або за допомогою знакової функції (sgn)).

Через інші тригонометричні функції синус можна виразити наступним чином:

f θ З використанням плюса/мінуса (±) З використанням функції (sgn)
f θ = ± по чвертям f θ =
I II III IV
cos sin(θ) =±1cos2(θ) + + =sgn(cos(θπ2))1cos2(θ)
cos(θ) =±1sin2(θ) + + =sgn(sin(θ+π2))1sin2(θ)
cot sin(θ) =±11+cot2(θ) + + =sgn(cot(θ2))11+cot2(θ)
cot(θ) =±1sin2(θ)sin(θ) + + =sgn(sin(θ+π2))1sin2(θ)sin(θ)
tan sin(θ) =±tan(θ)1+tan2(θ) + + =sgn(tan(2θ+π4))tan(θ)1+tan2(θ)
tan(θ) =±sin(θ)1sin2(θ) + + =sgn(sin(θ+π2))sin(θ)1sin2(θ)
sec sin(θ) =±sec2(θ)1sec(θ) + + =sgn(sec(4θπ2))sec2(θ)1sec(θ)
sec(θ) =±11sin2(θ) + + =sgn(sin(θ+π2))11sin2(θ)

Всі рівняння, в яких використовуються знаки плюс/мінус (±), мають додатні значення для кутів в першій чверті.

Основний зв'язок між синусом і косинусом може виражатися у вигляді Тригонометричної тотожності Піфагора:

cos2(θ)+sin2(θ)=1

де sin2x означає (sin(x))2.

Властивості пов'язані із чвертями

Чотири чверті Декартової системи координат.

В рамках чотирьох чвертей функція синусу має наступні властивості.

Чверть Градуси Радіани Значення Знак Монотонність Опуклість
1-а чверть 0<x<90 0<x<π2 0<sin(x)<1 + зростаюча увігнута
2-а чверть 90<x<180 π2<x<π 0<sin(x)<1 + спадна увігнута
3-а чверть 180<x<270 π<x<3π2 1<sin(x)<0 спадна опукла
4-а чверть 270<x<360 3π2<x<2π 1<sin(x)<0 зростаюча опукла

Точки на межах чвертей. k є цілим числом.

Чверті одиничного кола і функції sin x, у Декартовій системі координат.
Градуси Радіани

0x<2π

Радіани sin(x) Тип точки
0 0 2πk 0 Корінь, Точка перегину
90 π2 2πk+π2 1 Максимум
180 π 2πkπ 0 Корінь, Точка перегину
270 3π2 2πkπ2 1 Мінімум

Для аргументів, яких нема в цій таблиці, значення задані із урахуванням, що функція синусу є періодичною із періодом 360° (або 2Шаблон:Pi радіан): sin(α+360)=sin(α), або sin(α+180)=sin(α). А також cos(x)=exi+exi2 і sin(x)=exiexi2i. Для доповнення синусу, маємо sin(180α)=sin(α).

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

  1. Uta C. Merzbach, Carl B. Boyer (2011), A History of Mathematics, Hoboken, N.J.: John Wiley & Sons, 3rd ed., p. 189.
  2. Victor J. Katz (2008), A History of Mathematics, Boston: Addison-Wesley, 3rd. ed., p. 253, sidebar 8.1. [1]