Гармонічні коливання

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Unibox

При проходженні хвилі в просторі кожна точка здійснює гармонічні коливання

Гармонічними коливаннями називаються періодичні коливання[1] фізичної величини (або будь-якої іншої) залежно від часу, які відбуваються згідно із законами синуса або косинуса

y=Acos(ωt+φ),

або

y=Asin(ωt+φ),

де y — це фізична величина, що коливається, t — час, A — це найбільше значення, яке приймає величина y під час коливань, яке називають амплітудою коливань, ω — циклічна частота коливань, φ — фаза коливань.

Періодом коливань називається величина

T=2πω.

Частота коливань визначається, як

ν=1T.

Диференціальні рівняння

Фізична величина y, яка здійснює гармонічні коливання, задовольняє диференціальне рівняння

d2ydt2+ω2y=0.

У цьому випадку амплітуда коливань визначається початковими умовами.

Гармонічний осцилятор із частотою ω0 може здійснювати гармонічні коливання на іншій частоті ω під впливом зовнішньої дії з цією частотою. У такому випадку гармонічні коливання величини y задовольняє диференціальному рівнянню

d2ydt2+ω02y=fcos(ωt+φ).

Такі коливання називаються вимушеними. Амплітуда вимушених коливань визначається величиною зовнішньої дії та співвідношенням величин власної частоти та частоти зовнішньої сили. Див. Резонанс.

Згасання гармонічних коливань

В результаті дії різноманітних сил, які призводять до втрати енергії, коливання можуть згасати. В такому випадку вони описуються формулою

y=y0eαtcos(ωt+φ).

Величина α називається декрементом згасання коливань. Обернена до декременту величина називається сталою часу згасаючих коливань.

Ангармонічні коливання

Шаблон:Main Періодичні коливання, що не описуються вказаним законом називаються ангармонічними. Якщо величина y здійснює коливання із періодом T таким чином, що

y(t+T)=y(t),

то їхня частота визначається, як ω=2π/T.

Ангармонічні коливання, які є періодичною функцією, можна розкласти в ряд Фур'є, тобто записати у вигляді суми гармонічних коливань:

y=n=1ancos(nωt+φ).

Члени цього розкладу називаються гармоніками. В акустиці вищі члени такого розкладу називаються також обертонами; саме вони визначають тембр звуку.

Приклади

Гармонічні коливання дуже розповсюджені в природі й техніці. До них належать малі коливання підвішеного на пружині тягаря, малі коливання маятника, коливання в молекулах, якими зумовлене поглинання інфрачервоних променів, різноманітні коливання в електротехніці, наприклад у коливальному контурі та інші.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist Шаблон:Механічні коливання Шаблон:Phys-stub Шаблон:Без джерел

  1. Бишоп Р., Колебания, Москва, Наука, 1979, 160 с.[1] Шаблон:Webarchive