Лишок

Матеріал з testwiki
Версія від 16:34, 5 лютого 2024, створена imported>MelnykSerg (шаблон)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Не плутати

Ли́шок (від Шаблон:Lang-fr — лишок, Шаблон:Lang-en, Шаблон:Lang-ru) у комплексному аналізі — число (як дійсне, так і комплексне), яке описує поведінку криволінійних інтегралів мероморфних функцій у деякій особливій точці. За допомогою лишків можна обчислювати значення інтегралів різних типів, у тому числі дійсних.

Визначення

Нехай функція f(z) має ізольовану особливу точку z=a (або регулярна у цій точці). При скінченному a лишком функції f(z) у точці z=a називається величина

resz=af(z)=12πi|za|=ϱf(z)dz,

де інтегрування проводиться по додатно орієнтованому контуру (при обході область залишається ліворуч). Оскільки ϱ — будь-яке достатньо мале додатне число, а f(z) — мероморфна, то величина вищевказаного інтегралу не залежить від значення цього параметра та шляху інтегрування.

Нескладно довести, що перший коефіцієнт розкладу функції f(z) по степеням za в ряд Лорана є лишком цієї функції:

resz=af(z)=C1

Лишок у «нескінченності»

Для повного дослідження функції необхідно розглядати лишок у нескінченності (нескінченно віддалена точка на сфері Рімана). Нехай точка z= є ізольованою особливою точкою однозначного характеру функції f(z), тоді лишком у нескінченності називається число

resf(z)=12πi|z|=Rf(z)dz,

де R — будь-яке достатньо велике додатне число. При цьому напрямок інтегрування по межі області обирається так, щоб область залишалася зліва (тобто проти годинникової стрілки).

Аналогічно до попереднього випадку, лишок у нескінченності можна представити у вигляді коефіцієнта лоранівського розкладу в околі нескінченно віддаленої точки:

resf(z)=C1

Логарифмічний лишок

Інтеграл виду

12πiCf(z)f(z)dz

називається логарифмічним лишком функції f(z) відносно контуру С. Свою назву отримав через те, що підінтегральний вираз є похідною логарифма. Знаходить застосування у доведенні теореми Руше та основної теореми алгебри. Сам інтеграл визначається лише принципом аргументу:

12πiCf(z)f(z)dz=12πiC(Ln(f(z))dz=12πiLn(f(z))C=12πi(ln|f(z)|+iargf(z))C=12πΔCargf(z)

Методи обчислення лишків

На практиці обчислювати лишки за означенням, тобто через контурний інтеграл, у багатьох випадках важко. Тому використовують наслідки з означення для особливих точок різного типу.

Усувна особлива точка

В усувній особливій точці лишок дорівнює нулю. Проте, у випадку з нескінченністю це не завжди так. Якщо в околі нескінченно віддаленої точки функція має розклад в ряд Лорана, то

resf(z)=C1=limz[z(f()f(z))]

Полюс

resz=af(z)=limza(f(z)(za))
  • Полюс кратності n у точці z=a:
resz=af(z)=1(n1)!limzad(n1)dz(n1)[f(z)(za)n]

Проте, якщо функція представлена як частка двох голоморфних функцій: f(z)=g(z)h(z), і h(a)=0,h(a)0, то:

resz=af(z)=g(a)h(a)

Істотно особлива точка

У більшості випадків в істотно особливій точці лишок зручно знаходити, як коефіцієнт розкладу в ряд Лорана. Наприклад:

f(z)=(2z1)coszz1=(2(z1)+1)cos(1+1z1)=(2(z1)+1)(cos1cos1z1sin1sin1z1)

Розкладемо cos1z1 та sin1z1 в ряд Лорана:

cos1z1=112!(z1)2+14!(z1)4...
sin1z1=1z113!(z1)3+15!(z1)5...

Тоді після підстановки цих розкладів та зведення подібних доданків, знаходимо:

resz=1=C1=cos1sin1

Див. також

Джерела

  • Грищенко А.О., Нагнибіда М.І., Настасів П.П. Теорія функцій комплексної змінної. — К.: Вища школа, 1994. — 375 ст.
  • Евграфов М.А. Аналитические функции. — М.: Наука, 1965. — 471 ст.

Шаблон:Math-stub