Поліноми Ерміта

Матеріал з testwiki
Версія від 00:47, 1 листопада 2024, створена imported>VAdminBot (Встановив параметри стабільної версії для «Поліноми Ерміта»: Бот: стабілізація добрих статей [Стандартно: Стабільна])
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Ортогональні поліноми Поліноми Ерміта (Шаблон:Lang-en) — ортогональні поліноми, що використовуються в теорії ймовірностей, математичній фізиці при розв'язку рівняння дифузії, чисельному аналізі та квантовій механіці (як власні функції квантового гармонічного осцилятора). Названі на честь французького математика Шарля Ерміта, який ввів[1] їх в 1864 році.

Визначення

Графіки поліномів Ерміта порядку n=0,1,...,5

Поліномами Ерміта називається послідовність поліномів Hn(x),n=0,1,..., що задовольняють співвідношенню:
etxt22=n=0Hn(x)tnn!,
з якого випливає
Hn(x)=(1)nex22dndxn(ex22).
Таке означення здебільшого використовується в теорії ймовірностей. У фізиці (здебільшого в квантовій механіці) використовують наступне означення:
Hn*(x)=(1)nex2dndxn(ex2).
Зв'язок між «фізичними» та «ймовірнісними» поліномами Ерміта здійснюється через наступне рівняння:

Hn*(x)=2n2Hn(2x).
В цій статті будуть використовуватися «ймовірнісні» поліноми (якщо не зазначено інше).

Явні вирази перших одинадцяти поліномів Ерміта мають такий вигляд:

H0(x)=1
H1(x)=x
H2(x)=x21
H3(x)=x33x
H4(x)=x46x2+3
H5(x)=x510x3+15x
H6(x)=x615x4+45x215
H7(x)=x721x5+105x3105x
H8(x)=x828x6+210x4420x2+105
H9(x)=x936x7+378x51260x3+945x
H10(x)=x1045x8+630x63150x4+4725x2945

Загальний вираз для поліномів Ерміта має вигляд Hn(x)=j=0[n/2](1)j2jn!j!(n2j)!xn2j=xnn(n1)2xn2+14n(n1)(n2)(n3)2xn4,

Властивості

Поліном Hn(x) містить члени лише тієї ж парності, що й саме число n:

H2n(x)=H2n(x),H2n+1(x)=H2n+1(x),n=0,1,2,.

При x=0 мають місце такі співвідношення:

H2n(0)=(1)n2n(2n)!n!,H2n+1=0,n=0,1,2,.

Рівняння Hn(x)=0 має n дійсних коренів, що є попарно симетричними відносно початку системи координат і модуль жодного з них не перевищує величини n(n1)/2. Корені полінома Hn(x)=0 чергуються з коренями полінома Hn+1(x)=0.

Поліном Hn(x) можна представити у вигляді визначника матриці n×n:

Hn(x)=|xn10001xn20001xn300000x|

Формула додавання

Має місце наступна формула додавання поліномів Ерміта:

(a12+a22++an2)μ2μ!Hμ[a1x1+a2x2+anxna12+a22++an2]=m1++mn=μa1m1m1!anmnmn!Hm1(x1)Hmn(xn).

Частковими випадками такої формули є такі:

  • a1=a2==an=1, x1=x2==xn. Тоді
nμ2Hμ(nx)=m1++mn=μμ!m1!mn!Hm1(x)Hmn(x).
  • n=2, a1=a2=1, x1=2x,x2=2y. Тоді
2μHμ(x+y)=p+q+r+s=μμ!p!q!r!s!Hp(x)Hq(x)Hr(x)Hs(x).

Диференціювання та рекурентні співвідношення

Похідна k-го порядку від полінома Ерміта Hn(x), nk також є поліномом Ерміта:
dkdxkHn(x)=n(n1)(nk+1)Hnk(x),
звідки випливає співвідошення для першої похідної
H'n(x)=dHn(x)dx=nHn1(x)
та рекурентне співвідношення між трьома послідовними поліномами:

Hn(x)xHn1(x)+(n1)Hn2(x)=0,n2

Ортогональність

Поліноми Ерміта утворюють повну ортогональну систему на інтервалі ],+[ з вагою ex2/2:

Hn(x)Hm(x)ex2/2dx=n!2πδ𝑛𝑚,

де δmn — дельта-символ Кронекера.

Важливим наслідком ортогональності поліномів Ерміта є можливість розкладу різних функцій в ряди по поліномах Ерміта. Для будь-якого невід'ємного цілого p справедливий запис

xpp!=k=0kp/212k1k!(p2k)!Hp2k(x).

З нього випливає зв'язок між коефіцієнтами розкладу функції в ряд Маклорена f(x)=n=0anxn та коефіцієнтами розкладу цієї ж функції по поліномах Ерміта, f(x)=n=0AnHn(x), що носять назву співвідношень Нільса Нільсона:

An=1n!k=012k(n+2k)!k!an+2k,an=1n!k=0(1)k2k(n+2k)!k!An+2k

Наприклад, розклад функції Куммера матиме такий вигляд:

1F1(α,γ;x)=n=0(α,n)(γ,n)(1,n)2F2(α+n2,α+n+12;γ+n2,γ+n+12;12)Hn(x),(a,b)Γ(a+b)Γ(a),

де 2F2(a1,a2;b1,b2;x) — узагальнена гіпергеометрична функція другого порядку, Γ(x) — гамма-функція.

Розклад функцій, що містять експоненту.

Для будь-якої функції, що записується як суперпозиція експонент f(x)=k=1pckeαkx, можна записати наступний розклад по поліномах Ерміта:
f(x)=n=0AnHn(x),An=1n!k=1pckαkneαk22.

Зокрема розклади відомих гіперболічних та тригонометричних функцій мають вигляд

coshtx=et22n=0t2n(2n)!H2n(x),sinhtx=et22n=0t2n+1(2n+1)!H2n+1(x),
costx=et22n=0(1)nt2n(2n)!H2n(x),sintx=et22n=0(1)nt2n+1(2n+1)!H2n+1(x),

Повнота

Формула Кристоффеля-Дарбу для поліномів Ерміта має вигляд

i=0nHi(x)Hi(y)i!2i=1n!2n+1Hn(y)Hn+1(x)Hn(x)Hn+1(y)xy.

Більш того, наступна формула справджується і для узагальнений функцій[2]

n=0ψn(x)ψn(y)=δ(xy),

де δ — дельта-функція Дірака, (ψn) функції Ерміта. Ця узагальнена формула слідує якщо покласти u → 1 у формулі Мелера, дійсній при −1 < u < 1:

E(x,y;u):=n=0unψn(x)ψn(y)=1π(1u2)exp(1u1+u(x+y)241+u1u(xy)24),

яку можна еквівалентно записати так

n=0Hn(x)Hn(y)n!(u2)n=11u2e2u1+uxyu21u2(xy)2.

Функція (xy) → E(xyu) є густиною для міри Гауса на R2 яка є, коли u прямує до 1, дуже сконцентрованою біля лінії y = x, і сильно спадає поза нею. Тому

(n=0unf,ψnψn),g=E(x,y;u)f(x)g(y)dxdyf(x)g(x)dx=f,g,

коли ƒ, g є неперервними функціями на компактному носії. Це приводить до того, що ƒ може бути виражена через функції Ерміта у вигляді суми ряду векторів з L2(R), тобто

f=n=0f,ψnψn.

Щоб довести вищенаведену рівність для E(xyu), треба декілька разів використати Фур'є перетворення функції Гауса,

ρπeρ2x2/4=eisxs2/ρ2ds,ρ>0.

Поліноми Ерміта можуть бути представлення у вигляді

Hn(x)=(1)nex2dndxn(12πeisxs2/4ds)=(1)nex212π(is)neisxs2/4ds.

З цим представленням для Hn(x) і Hn(y), можна бачити що

E(x,y;u)=n=0un2nn!πHn(x)Hn(y)e(x2+y2)/2=e(x2+y2)/24ππ(n=012nn!(ust)n)eisx+itys2/4t2/4dsdt=e(x2+y2)/24ππeust/2eisx+itys2/4t2/4dsdt,

а це приводить до потрібного результату, якщо скористатися формулою перетворення Фур'є Гаусового ядра після виконання підстановки

s=σ+τ2,t=στ2.

Диференціальні рівняння

Поліноми Ерміта Hn(x) є розв'язками лінійного диференціального рівняння:

y(x)xy(x)+ny(x)=0

Якщо n є цілим числом, то загальний розв'язок вищенаведеного рівняння записується як

y(x)=AHn(x)+Bhn(x),

де A,B — довільні сталі, а функції hn(x) називаються функціями Ерміта другого роду. Ці функції не зводяться до поліномів і їх можна виразити лише за допомогою трансцендентних функцій ex2/2 та 0xez2/2dz.

Представлення

Поліноми Ерміта допускають такі представлення:

Hn(x)=n!2πiΓezxz2/2zn+1dz

де Γ — контур, що охоплює початок координат.

Інше представлення має вигляд:

Hn(x)=12π+(x+iy)ney22dy.

Зв'язок з іншими спеціальними функціями

  • Зв'язок з функцією Куммера:
    H2n(x)=(1)n2n(2n)!n!1F1(n;12;x22),H2n+1(x)=(1)n2n(2n+1)!n!x1F1(n;32;x22)
  • Зв'язок з поліномами Лаґерра:
    H2n(x)=(2)nn!Ln(1/2)(x2/2),H2n+1(x)=(2)nn!xLn(1/2)(x2/2)
  • Твірна функція поліномів Ерміта має вигляд: g(x,t)=exp(t2+2tx)=exp(x2)exp[(tx)2]. Для цієї функції exp(x2)exp((1x)2)=n=0Hn(x)n!tn. Диференціювання n=0Hn(x)n!tn разів n по t для лівої частини дає exp(x2)ntnexp[(tx)2]=exp(x2)(1)nnxnexp[(tx)2], а праворуч Hn(x)+Hn+1(x)t+Hn+2(x)t2+... Вважаючи t=0, Hn(x)=(1)nexp(x2)dndxnexp(x2), оскільки texp[(tx)2]=xexp[(tx)2]. Таким чином, n-диференціювання по x експоненційної функції exp(x2) приводить до поліномів Ерміта Hn(x).
  • Рекурентне співвідношення. Продиференціюймо g(x,t)=exp(t2+2tx)=exp(x2)exp[(tx)2] по t:

gi=2(tx)g(x,t),

n=1Hn(x)(n1)!tn1+2(tx)n=0Hn(x)n!=0,

n=0[Hn+1(x)n!2xHn(x)n!+2Hn1(x)(n1)!]tn=0,

та отримаймо

Hn+1(x)2xHn(x)+2nHn1(x)=0.

Із сказаного можна отримати диференціальне рівняння

Hn(x)2xHn(x)+2nHn=0,n=0,1,2,...,

яке є частковим рішенням лінійного диференціального рівняння другого порядку Hn(x)+2xHn(x)+2nHn(x)=0.

Застосування

(d2dx2+x2)ψn(x)=λnψn(x).
Розв'язками цього рівняння є власні функції осцилятора, що відповідають власним значенням λn=2n+1. Нормовані на одиницю вони записуються як
ψn(x)=ex22(1)n2nn!πHn*(x),n=0,1,2,.
Зазначимо, що в даному виразі використовуються саме «фізичні» поліноми Ерміта Hn*(x).
  • Поліноми Ерміта використовуються в розв'язку одновимірного рівняння теплопровідності utuxx=0 на нескінченному інтервалі. Це рівняння має розв'язок у вигляді експоненційної функції u(x,t)=eαx+α2t. Оскільки таку функцію можна представити у вигляді розкладу по поліномах Ерміта, а з іншого боку вона може бути розкладена в ряд Тейлора по α:
eαx+α2t=n=0αnn!Pn(x,t),
то функції Pn(x,t), що є розв'язками рівняння теплопровідності і задовольняють початковій умові Pn(x,t=0)=xn, виражаються через поліноми Ерміта наступним чином:
Pn(x,t)=(i2t)nHn(xi2t)=14πt+e(xy)24tyndy.
Для отримання останньої рівності було використано інтеграл Пуасона-Фур'є.

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

Зовнішні посилання

Шаблон:Ортогональні поліноми (список) Шаблон:Добра стаття