Ортогональність

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінійні відрізки AB і CD є ортогональними один до одного.

Ортогональність (від Шаблон:Lang-el — прямий і Шаблон:Lang-el — кут) — термін, який узагальнює перпендикулярність векторів на білінійні форми.

Визначення

Нехай R — прегільбертів простір. Елементи xR, yR називаються ортогональними, якщо їх скалярний добуток дорівнює 0:

x,y=i=1nxiyi=0,

що позначається xy.[1]

Множина векторів називається ортогональною, якщо довільна пара з цієї множини ортогональна. Якщо всі вектори цієї множини одиничні, то вона називається множиною ортнормованих векторів. Не-нульові ортогональні вектори лінійно незалежні.

Якщо для системи векторів x1,x2,,xn простору R визначник Грама дорівнює 0, то ці вектори лінійно залежні.

В Евклідовому просторі

В 2- або 3- вимірному Евклідовому просторі два вектори ортогональні, якщо скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю, тобто кут між ними 90° або π/2 радіан. Таким чином, ортогональність векторів є узагальненням перпендикулярності.

В Евклідових підпросторах ортогональним доповненням прямої є площина, і навпаки.

Ортогональні функції

Шаблон:Main Дві дійсні функції f(x) та g(x) є ортогональними одна щодо одної у інтервалі axb, якщо

f,g=abf(x)g(x)dx=0.

Скалярний добуток двох функцій можна ввести також і з деякою ваговою функцією w(x):

f,gw=abf(x)g(x)w(x)dx.

Подібно до векторів, набір функцій можна ортогоналізувати використовуючи, наприклад, процес Грама — Шмідта.

Норму можна визначити через скалярний добуток:

fw=f,fw

Див. також

Шаблон:Портал

Посилання

Шаблон:Reflist

Література

Шаблон:Лінійна алгебра