Умовне математичне сподівання

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Умовне математичне сподівання в теорії ймовірностей — середнє значення випадкової величини відносно умовного розподілу.

Визначення

Вважатимемо, що задано ймовірнісний простір (Ω,,). Нехай X:Ωінтегровна випадкова величина, тобто 𝔼|X|<. Нехай також 𝒢 — під-σ-алгебра σ-алгебри .

УМС відносно σ-алгебри

Випадкова величина X^ називається умовним математичним сподіванням X відносно σ-алгебри 𝒢, якщо

  • X^ вимірна відносно 𝒢.
  • A𝒢,𝔼[X^𝟏a]=𝔼[X𝟏a],

де 𝟏aіндикатор події A. Умовне математичне сподівання позначається 𝔼[X𝒢].

Приклад. Нехай Ω={1,2,3,4}, =2Ω,(ω)=1/4, ω=1,,4. Покладемо 𝒢={{1,2},{3,4},Ω}. Тоді 𝒢 - σ-алгебра, і 𝒢. Нехай випадкова величина X має вигляд

X(ω)=ω2,ω=1,,4.

Тоді

𝔼[X𝒢](ω)={52,ω=1,2252,ω=3,4.

УМС щодо сімейства подій

Нехай 𝒞={Cα} — довільне сімейство подій. Тоді умовним математичним сподіванням X відносно 𝒞 називається

𝔼[X𝒞]𝔼[Xσ(𝒞)],

де σ(𝒞) — мінімальна сигма-алгебра, що містить 𝒞.

Приклад. Нехай Ω={1,2,3,4}, =2Ω,(ω)=1/4, ω=1,,4. Нехай також C={1,2,3}. Тоді σ(C)={{1,2,3},{4},ω}. Не випадкова величина X має вигляд

X(ω)=ω2,ω=1,,4.

Тоді

𝔼[X𝒢](ω)={143,ω=1,2,316ω=4.

УМС щодо випадкової величини

Нехай Y:Ω інша випадкова величина. Тоді умовним математичним сподіванням X відносно Y називається

𝔼[XY]𝔼[Xσ(Y)],

де σ(Y) — σ-алгебра, породжена випадковою величиною Y.

Інше визначення УМС X відносно Y:

𝔼(XY)=𝔼(XY=y)y=Y

Таке визначення конструктивно описує алгоритм знаходження УМС:

  • знайти математичне сподівання випадкової величини X, приймаючи Y за константу y;
  • Потім в отриманому виразі y назад замінити на випадкову величину Y.

Приклад: XN(a,σ2)

𝔼[XYY]=𝔼[Xy]y=Y=1y𝔼[X]y=Y=ayy=Y=aY

Умовна ймовірність

Нехай B — довільна подія, і 𝟏b — його індикатор. Тоді умовною ймовірністю B відносно 𝒢 називається

(B𝒢)𝔼[𝟏b𝒢].

Зауваження

  • Умовне математичне сподівання — це випадкова величина, а не число!
  • Умовне математичне сподівання визначене з точністю до подій ймовірності нуль. Таким чином, якщо X^1=𝔼[X𝒢] і X^1=X^2 -майже усюди, то X^2=𝔼[X𝒢]. Ототожнивши випадкові величини, що розрізняються лише на подіях ймовірності нуль, отримуємо єдиність умовного математичного сподівання.
  • Узявши A=Ω, отримуємо за визначенням:
𝔼[X]=𝔼[𝔼[X𝒢]],

і зокрема справедлива формула повної ймовірності:

(B)=𝔼[(B𝒢)].
  • Нехай σ-алгебра 𝒢=σ(C1,,Cn) породжена розбиттям {Ci}i=1. Тоді
𝔼[X𝒢]=i=1𝔼[XCi]𝟏Ci.

Зокрема формула повної ймовірності приймає класичний вигляд:

(A𝒢)=i=1(ACi)𝟏Ci,

а відповідно

(A)=i=1(ACi)(Ci).

Основні властивості

X^=h(Y).

Умовне математичне сподівання X щодо події {Y=y} за визначенням рівне

𝔼[XY=y]h(y).
𝔼[X𝒢]=𝔼[X] м.н.

Зокрема, якщо X,Y незалежні випадкові величини, то

𝔼[XY]=𝔼[X] м.н.
  • Якщо 𝒢1,𝒢2 — дві σ-алгебри, такі що 𝒢1𝒢2, то
𝔼[𝔼[X𝒢2]𝒢1]=𝔼[X𝒢1].
  • Якщо X - 𝒢-вимірна, і Y — випадкова величина, така що Y,XYL1, то
𝔼[XY𝒢]=X𝔼[Y𝒢].
  • "Математичне сподівання прибирає умову". Це правило вірне для УМС відносно випадкової величини (УМС в такому разі буде випадковою величиною) і для умовної ймовірності відносно випадкової величини
𝔼[𝔼(XY)]=𝔼(X).

Додаткові властивості

УМС для дискретних величин

Нехай Yдискретна випадкова величина, розподіл якої задається функцією ймовірності (Y=yj)py(yj)=pj>0,j=1,2,. Тоді система подій {Y=yj} є розбиттям Ω, і

𝔼[XY]=j=1𝔼[XY=yj]𝟏{Y=yj},

а

𝔼[XY=yj]=𝔼j[X],

де 𝔼j означає математичне сподівання узяте щодо умовної ймовірності j()=(Y=yj).

Якщо випадкова величина X також дискретна, то

𝔼[XY=yj]=i=1xi (X=xiY=yj)=i=1xi pXY(xiyj),

де pXYумовна функція ймовірності випадкової величини X відносно Y.

УМС для абсолютно неперервних випадкових величин

Нехай X,Y - випадкові величини, такі що вектор (X,Y) абсолютно неперервний, і його розподіл задається густиною ймовірності fX,Y(x,y). Введемо умовну щільність fXY, поклавши за визначенням

fXY(xy)=fX,Y(x,y)fY(y),

де fY - щільність імовірності випадкової величини Y. Тоді

𝔼[XY]=h(Y),

де функція h має вигляд

h(y)=xfXY(xy)dx.

Зокрема,

𝔼[XY=yj]=xfXY(xyj)dx.

УМС у L2

Розглянемо Простір випадкових величин із скінченним другим моментом L2. У ньому визначені скалярний добуток

X,Y𝔼[XY],X,yL2,

і породжена ним норма

X=𝔼[X2],XL2.

Множина всіх випадкових величин L𝒢2 з скінченним другим моментом і вимірних відносно 𝒢, де 𝒢, є підпростором L2. Тоді оператор ΠL𝒢2:L2L2, що задається рівністю

ΠL𝒢2(X)=𝔼[X𝒢],

є оператором ортогонального проектування на L𝒢2. Зокрема:

  • Умовне математичне сподівання 𝔼[X𝒢] — це найкраще середньо-квадратичне наближення X 𝒢-вимірними випадковими величинами:
X𝔼[X𝒢]=inf\limits ZL𝒢2XZ.
X,Z=𝔼[X𝒢],Z,ZL𝒢2.
ΠL𝒢22=ΠL𝒢2.

Див. також

Джерела