Простір Гарді

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Простір Гарді — особливий вид функціональних просторів в комплексному аналізі, аналог Lp-простору з функціонального аналізу. Названий за іменем англійського математика Ґодфрі Гарольда Гарді.

Простори Гарді відіграють важливу роль у вивченні граничних властивостей функцій, гармонічному аналізі, теорії степеневих рядів, лінійних

операторів, випадкових процесів, екстремальних і апроксимаційних задачах.

Означення

Простір Гарді  Hp при 0<p< — це клас голоморфних функцій на відкритому одиничному колі на комплексної площині, що задовольняють наступній умові

sup0<r<1(12π02π|f(reiθ)|pdθ)1p<.

Ліва частина цієї нерівності називається  p-нормою в просторі Гарді або просто нормою Гарді для  f, і позначається  |f|Hp. Як і у випадку Lp-просторів, ця норма узагальнюється на випадок p= як

|f|H = sup0<r<1supz: |z|=r|f(z)| = supz: |z|<1|f(z)|.

Простори Гарді на верхній комплексній півплощині

Простір Гарді Hp(H) на верхній комплексній півплощині H за означенням є простором функцій f голоморфних на H з обмеженою квазінормою заданою як

fHp=supy>0(|f(x+iy)|pdx)1p.

Простір H(H) є простором голоморфних функцій із обмеженою нормою:

fH=supz𝐇|f(z)|.

Хоча одиничний круг D і верхня комплексна півплощина H відображаються один на одного за допомогою перетворень Мебіуса вони не є рівнозначними як області для просторів Гарді. Зокрема це пояснюється тим, що одиничне коло має скінченну (одновимірну) міру Лебега, а дійсна пряма має нескінченну міру. Проте для H2 справедливим є твердження: якщо m : DH позначає перетворення Мебіуса

m(z)=i1+z1z.

то лінійний операторr M : H2(H) → H2(D) заданий як

(Mf)(z):=π1zf(m(z)).

є ізометричним ізоморфізмом просторів Гільберта.

Простори Гарді на одиничному колі

Простори Гарді на одиничному крузі можна розглядати як замкнуті векторні підпростори комплексних Lp-просторів на одиничному колі.

Якщо fHp, де p > 0, то радіальна границя

f~(eiθ)=limr1f(reiθ)

існує для майже всіх θ. Функція f~ належить до Lp - простору на одиничному колі і також

f~Lp=fHp.

Також виконується рівність

limr112π02π|f(reiθ)f~(eiθ)|pdθ=0.

Якщо функція f~(eiθ) є рівною нулю на підмножині додатної міри одиничного кола, то f є рівною нулю на всьому одиничному крузі.

Якщо позначити одиничне коло як T і Hp(T) — векторний підпростір простору Lp(T) елементами якого є граничні функції f~, де f належить Hp, то для p ≥ 1,

gHp(𝐓)gLp(𝐓)n<0, g^(n)=0,

де ĝ(n) є коефіцієнтами Фур'є функції g:

n𝐙,   g^(n)=12π02πg(eiϕ)einϕdϕ.

Простір Hp(T) є замкнутим підпростором простору Lp(T).

Навпаки для функції f~Lp(T), де p ≥ 1, можна одержати функцію f , що є гармонічною на одиничному крузі за допомогою інтегральної формули Пуассона Pr:

f(reiθ)=12π02πPr(θϕ)f~(eiϕ)dϕ,r<1.

Тоді f належить Hp тоді і тільки тоді, коли f~ належить Hp(T). Якщо f~ належить Hp(T), тобто f~ має коефіцієнти Фур'є (an)nZ і an = 0 для n < 0, тоді функція f простору Гарді Hp пов'язана з f~ є голоморфною функцією із розкладом в ряд Тейлора:

f(z)=n=0anzn,   |z|<1.

Властивості

Доведення включення  Hq Hp здійснюється з використанням нерівності Єнсена функції xxqp, яка є опуклою на проміжку (0, 1) згідно умови qp>1. Тоді
02π|f(reiθ)|pdθ=[(2π)q/p(02π|f(reiθ)|p(dθ/2π))q/p]p/q(2π)(qp)/q(02π|f(reiθ)|qdθ)p/q
Якщо f Hq, то супремум по r у правій стороні нерівності є скінченним і тому скінченним є супремум з лівої сторони, а отже f Hp.
Приклад нижче показує, що включення є строгим, тобто для 0<p<q, як простори функцій  Hp Hq.
  • Згідно теореми Гарді в означенні можна взяти границю при прямуванні r до 1:
 |f|Hp=limr1(12π02π|f(reiθ)|p dθ)1p.
  • Якщо функція f Hp, 0<p і a1,a2, є нулями функції в одиничному крузі з врахуванням кратності, то i(1|ai|)<. Навпаки, якщо не більш ніж зліченна множина комплексних чисел із одиничного круга задовольняє цю нерівність, то вона є множиною нулів деякої функції із простору Гарді.
  • Якщо f Hp, то існують збіжний добуток Бляшке B і голоморфна ніде не рівна нулю на одиничному крузі функція F для яких f=FB. До того ж  |f|Hp= |F|Hp. Добуток Бляшке записується через нулі функції f:
B(z)=znk|ak|akzak1akz, де n — кратність 0 як нуля функції f.
Функція F розкладається у добуток зовнішньої функції
F0(z)=exp(12π02πeiθ+zeiθzlnχ(eiθ)dθ+iα),α,
і внутрішньої сингулярної функції:
S(z)=exp(02πeiθ+zeiθz dμ(θ))
де χ(eiθ)0, ln(χ(eiθ)) є функцією класу L1 на одиничному колі, а dμ(θ) є невід'ємною сингулярною мірою на одиничному колі.
Також три умови f Hp, F0 Hp,χLp(T) є рівносильними і f~(eiθ)=F~0(eiθ)=χ(eiθ) майже всюди на одиничному колі.
  • Функція G(z)=B(z)S(z) є внутрішньою функцією і функції такого виду повністю характеризуються умовами |G(z)|<1 у відкритому одиничному колі і f~(eiθ)=1 майже всюди на одиничному колі.

Приклади

  • Якщо 0<p1<p<p2 то функція fp(z)=1(1z)1/p визначена за допомогою основної гілки логарифма належить простору  Hp1 але не належить простору  Hp2.
Для цієї функції виконуються нерівності:
02π|fp(reiθ)|p1dθ=02π|1reiθ|p1/pdθ02π|rreiθ|p1/pdθ=rp1/p02π|1eiθ|p1/pdθ4rp1/p0π/2(1sinθ)p1/pdθ.
Оскільки для 0<θπ/2 виконується нерівність sinθθ/2, то додатково ці інтеграли є меншими, ніж 42p1/prp1/p0π/2θp1/pdθ<, а тому fp(z) Hp1.
З іншого боку виконуються нерівності
02π|1reiθ|p2/pdθ>0π/2|1reiθ|p2/pdθ0π/2|1rcosθ+rsinθ|p2/pdθr0π/2(1rcosθ+rsinθ)p2/prcosθ+rsinθdθ=r(1p2/p)((1+r)1p2/p(1r)1p2/p).
Оскільки p2/p>1 то вираз справа у формулі прямує до нескінченності при прямуванні r до 1. Тому також limr1(12π02π|fp(reiθ)|p2 dθ)1p2= і тому fp(z) не належить простору  Hp2.
  • Якщо голоморфна функція f є однолистою (ін'єктивною) на одиничному крузі, тоді f Hp для всіх  0<p<12. Якщо додатково ця функція не є рівною нулю у жодній точці одиничного круга. то lnf Hp для всіх p>0.
  • Якщо f є голоморфною у відкритому одиничному крузі, то f H1 тоді і тільки тоді, коли f є неперервною на замкнутому одиничному крузі і абсолютно неперервною на одиничному колі.
  • Важливим окремим випадком є p=2. Нехай f H2 і її розклад у ряд Тейлора має вид f(z)=n=0+f^(n) zn,f^(n):=f(n)(0)n!. Для функції можна ввести норму f2:=(n=0+|f^(n)|2)12. Тоді  |f|Hp=f2 і зокрема f H2 тоді і тільки тоді коли її норма f2 є скінченною.
Позначаючи z=reiθ де r[0,1[ і t[π,π] і враховуючи f(z)=n=0+f^(n)zn маємо f(reiθ)=n=0+f^(n)rneinθ. Тобто f^(n)rn є коефіцієнтами Фур'є для f(reiθ) як функції дійсної змінної. Тоді згідно рівності Парсеваля: 12π02π|f(reiθ)|2dθ=n=0+|f^(n)|2r2n. Із цієї рівності випливає твердження.
Звідси, випливає, що  H2, як нормований векторний простір є ізометрично ізоморфним простору l2 і зокрема є простором Гільберта.

Посилання

Шаблон:Перекласти

Шаблон:Функційний аналіз