Теорема Рота
Шаблон:Не плутати Теорема Рота — результат адитивної комбінаторики, окремий випадок теореми Семереді для прогресій довжини 3; стверджує наявність арифметичних прогресій у будь-якій достатньо щільній множині.
Точне формулювання: для будь-якого будь-яка множина , що має асимптотичну щільність містить арифметичну прогресію довжини 3.
Аналогічні формулювання, що використовують верхню та нижню асимптотичну щільність, еквівалентні[1].
Також еквівалентне початковому і формулювання для скінченних множин: для будь-якої існує таке, що якщо , і , то містить арифметичну прогресію довжини 3. У переважній більшості доведень доводиться саме формулювання для скінченних множин.
Історія покращення кількісних оцінок
| Розмір максимальної підмножини без прогресій довжини 3 | ||
|---|---|---|
| Рік публікації | Розмір (з точністю до константи) | Автор(и) |
| 1953 | РотШаблон:Sfn | |
| 1987 | Шаблон:Не перекладеноШаблон:SfnШаблон:Sfn | |
| 1999 | БургенШаблон:Sfn | |
| 2008 | БургенШаблон:Sfn | |
| 2012 | Шаблон:Не перекладено Шаблон:Sfn | |
| 2011 | СандерсШаблон:Sfn | |
| 2014 | БлумШаблон:Sfn | |
| 2020 (препринт) | Шаблон:Не перекладено Шаблон:Sfn | |
| 2020 (препринт) | Блум, СісаскШаблон:Sfn | |
Різні доведення
Елементарне (через узагальнені арифметичні прогресії)
Теорему вперше довів 1953 року Клаус РотШаблон:Sfn[2], адаптувавши круговий методу Гарді — Літтлвуда. У доведенні використано ідею[3], згодом узагальнену і для загального доведення теореми Семереді: всі множини заданої щільності розбиваються на дві групи — «рівномірні» та «нерівномірні», причому під «рівномірністю» розуміється верхня оцінка на Шаблон:Нп. Якщо множина рівномірна, то наявність прогресій у ній можна довести безпосередньо, а інакше можна довести наявність підпрогресії, в якій щільність множини більша, ніж серед відрізка натурального ряду, якому вона належить.
Метод дозволяє вивести оцінку . Технічні подробиці доведення, межа коефіцієнтів Фур'є, що визначає «рівномірність», і отримувані сталі можуть відрізнятися в різних джерелах.
Комбінаторне (через лему Семереді)
Доведення теореми Рота можна вивести[4] як окремий випадок теореми Семереді з доведення Семереді. Такий спосіб доведення вимагає використання леми регулярності Семереді та теореми про кутики, звідки теорема Рота випливає безпосередньо. Можна навіть обійтися без використання теореми про кутики, а виводити теорему Рота безпосередньо з леми про видалення трикутників але тільки у формулюванні для скінченних циклічних груп (див. розділ «Варіації та узагальнення на різні групи»).
Оскільки лема регулярності Семереді дає надзвичайно великі верхні оцінки на отримувану через неї величину (як мінімум, вежі з експонент), то й сам метод не дозволяє отримати оцінки кращі від цих.
Гармонічний аналіз
Рональд Грем у своїй книзі про теорію Ремзі наводить спрощений варіант доведення, також заснований на методі Семереді, проте не використовує леми регулярності. У доведенні використовуються узагальнені арифметичні прогресії вигляду , довести наявність яких у множині значно простіше, а з цього вже виводиться сама теорема Рота.
Доведення Грема не дає оцінок на , лише показує існування, оскільки використовує існування точки в послідовності, починаючи з якої всі точки досить близькі до границі, але для границі також доведено лише існування, а характер збіжності в принципі не аналізується.
Контрприклади для нещільних множин
Поряд із знаходженням верхніх оцінок розміру множини без арифметичних прогресій, існує також обернена задача — побудова якомога більшої множини , що не містить арифметичних прогресій, тобто контрприкладу для позначення меж покращення оцінок на . Усі відомі побудови таких множин ґрунтуються на ідеї розгляду окремих розрядів чисел у деякій системі числення та задання умов на значення цих розрядів.
Ердеш, Туран (1936)
Перший приклад множини без прогресій навели 1936 року Ердеш і Туран, запропонувавши розглянути числа, які в трійковій системі містять тільки цифри 0 і 2. Така множина містить лише чисел, що дуже мало, порівняно з верхніми оцінками[5]. Шаблон:Hidden
Салем, Спенсер (1942)
Салем і Спенсер 1942 року узагальнили ідею Ердеша та Турана на системи числення зі зростанням (залежно від розміру множини) основи та отримали множину без прогресій розміру [6]. Шаблон:Hidden
Беренд (1946)
1946 року Шаблон:Не перекладено додав геометричну інтерпретацію, зіставивши розрядам числа координати точок у багатовимірному просторі і розглядаючи числа, відповідні в цьому сенсі точкам сфери. Це дозволило побудувати множину розміру , що не містить прогресій[7]. Шаблон:Hidden
Згодом невеликим уточненням методу оцінку Беренда збільшено на логарифмічний множник[8], але суттєво кращих результатів станом на 2019 рік немає.
Оскільки для деяких узагальнень теореми Рота відомі верхні оцінки схожого типу[9][10], є підстави вважати, що оцінка Беренда точна.
Варіації та узагальнення для різних груп
Для скінченних циклічних груп
І доведення через гармонічний аналіз, і певний спосіб застосування леми Семереді доводять не саму теорему, а її «циклічний» варіант.Шаблон:Рамка Для будь-якого існує таке, що якщо , і , то містить трійку , де під додаванням розуміють саме додавання за модулем. Шаблон:/рамкаОбіцяні цим формулюванням прогресії можуть бути прогресіями в , але не бути такими в (наприклад, ). Однак теорема Рота очевидно випливає з нього якщо розглянути множину як множину лишків у . Це лише на сталу змінює щільність, але робить усі прогресії придатними для . Отже, ця теорема еквівалентна основній теоремі Рота.
Для груп з малим фіксованим скрутом
Наступна теорема, подібна до теореми Рота, не випливає з неї і не тягне її, але цікава для окремого вивчення.Шаблон:Рамка Нехай зафіксовано деяке . Тоді для будь-якого існує таке , що якщо , то Шаблон:/рамка
Верхні оцінки
Вперше теорему для груп довели 1982 року Браун і Бахлер[11], проте вони тільки довели, що для множин без арифметичних прогресій виконується , але точніші обмеження на залишалися відкритим питанням.
1993 року (опубліковано 1995 року) Рой Мешулам (Roy Meshulam) довів[12], що . У його доведенні розглянуто довільні групи та їхні характери. Існують також спрощені[13] варіанти цього доведення виключно для , які, використовуючи коефіцієнти Фур'є в , прямо узагальнюють ідеї з аналітичного доведення теореми Рота. Доведення виходить технічно навіть простішим, ніж доведення самої теореми Рота, так що часто[13][14] наводиться як перший приклад застосування методу.
2012 року Бейтман і Кац, розглядаючи випадок , довели[15] існування та абсолютної сталої , такий, що для без арифметичних прогресій виконується .
2016 року Крут, Лев та Пах довели[16] для випадку , що для множин без прогресії. Елленберг (Ellenberg) і Гейсвейт (Gijswijt), узагальнюючи метод Крута, Льова і Паха, використовуючи алгебру многочленів, довели[17][18] існування для кожного простого сталої такої, що якщо не містить прогресії довжини 3. У їхній роботі . Зокрема, для випадку виконується . За припущення з оптимізації функції випливає, що , де — абсолютна стала, що є розв'язком рівняння , тобто , де
Нижні оцінки
Найкраща[17] Шаблон:Станом на побудова-контрприклад дозволяє[19] будувати для груп виду множини розміру , які не містять арифметичних прогресій довжини 3.
Для довільних груп
У роботі Мешулама розглянуто[12] теорему Рота для довільної групи та виведено оцінку для множини без арифметичних прогресій довжини 3.
З цього випливає існування абсолютної сталої такої, що для множини без прогресій виконується .
Двовимірне узагальнення
Класичним узагальненням теореми Рота для двовимірних множин вважають теорему про кутики. Хоча там і не згадано про арифметичні прогресії (у двовимірному сенсі), але теорема Рота з неї випливає.
Див. також
Примітки
Література
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- Шаблон:Стаття
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web Шаблон:Webarchive
- ↑ Постнаука, Илья Шкредов — Теорема Семереди
- ↑ Лаборатория Чебышёва, курс лекций «Аддитивная комбинаторика», лекция 3
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ T. Schoen, I. D. Shkredov, «Roth's theorem in many variables», Israel Journal of Mathematics, volume 199, pages 287—308 (2014) Шаблон:Webarchive (arXiv:1106.1601 Шаблон:Wayback)
- ↑ T. Schoen, O. Sisask, «Roth's theorem for four variables and additive structures in sums of sparse sets», Forum of Mathematics Forum of Mathematics, Sigma, 4, E5. doi:10.1017/fms.2016.2 Шаблон:Webarchive (arXiv:1408.2568 Шаблон:Wayback)
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ 12,0 12,1 R. Meshulam, On subsets of finite abelian groups with no 3-term arithmetic progressions, Journal of Combinatorial Theory, Series A 71 (1995), no. 1, 168—172.Шаблон:Недоступная ссылка
- ↑ 13,0 13,1 A mini course on additive combinatorics Шаблон:Webarchive, p. 39-42
- ↑ Лаборатория Чебышёва, Илья Шкредов, Аналитические методы в аддитивной комбинаторике, обзорная лекция
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ 17,0 17,1 Шаблон:Cite web
- ↑ Изложение доказательства Ellenberg и Gijswijt на русском языке
- ↑ Шаблон:Cite web