Нерівність Ерміта — Адамара

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрація нерівності Ерміта — Адамара.

У математичному аналізі нерівність Ерміта — Адамара, встановлює межі інтегралу опуклої на інтервалі функції:

f(a+b2)1baabf(x)dxf(a)+f(b)2.

Нерівності названі на честь Шарля Ерміта і Жака Адамара.

Попри те, що нерівності були відомими досить давно і для них є досить багато застосувань, вони не є настільки добре відомі, як деякі інші властивості опуклих функцій, зокрема нерівність Єнсена.

Доведення

Оскільки функція f є опуклою на інтервалі, вона є неперервною і диференційовною справа і зліва у кожній точці інтервалу. Позначимо ліві і праві похідні f і f+ відповідно. Для кожного x0[a,b], введемо функцію

t(x)=f(x0)+c(xx0), c[f(x0),f+(x0)].

для якої

x[a,b],t(x)f(x),    t(x)=f(x)x=x0.

Зокрема для x0=a+b2 :

x[a,b],f(a+b2)+c(xa+b2)f(x), c[f(a+b2),f+(a+b2)].

Навпаки, зважаючи на опуклість Шаблон:Mvar:

x[a,b],f(x)f(a)+f(b)f(a)ba(xa).

Проінтегрувавши отримуємо:

ab[f(a+b2)+c(xa+b2)]dx=(ba)f(a+b2), ab[f(a)+f(b)f(a)ba(xa)]dx=(ba)f(a)+f(b)2.

Застосування

  • Формула Стірлінга. Розглянемо функцію xf(x)=11+x(x0). Вона є опуклою оскільки f(x)=2(1+x)3>0. Використавши нерівність Ерміта — Адамара на інтервалі [0,x] отримуємо
xx22+x<ln(1+x)<xx22+2x  .
Звідси для довільного натурального числа n>0
1n+12<ln(n+1)lnn<12(1n+1n+1) або 1<(n+12)ln(n+1n)<1+14n(n+1).
Ці нерівності можна використати для доведення формули Стірлінга. Для цього зручніше переписати останню нерівність пропотенціювавши їїe<(n+1n)n+12<e1+14n(n+1). Тоді формула Стірлінга може бути отримана, якщо ввести послідовність an=n!ennn+1/2. Оскільки з означень anan+1=(n+1n)n+12e , то з отриманих вище нерівностей 1<anan+1<e14n(n+1)=e14ne14(n+1). Звідси відразу отримуємо, що послідовність an є спадною і обмеженою знизу, а послідовність bn=ane14n є зростаючою і обмеженою зверху. Оскільки limne14n=1 то limnan=limnbn=a. Тому для кожного натурального числа знайдеться таке 0<θ<1, що an=aeθ4n. Повертаючись до означення послідовності отримуємо n!=aneθ4n. За допомогою, наприклад, формули Валліса можна знайти[1] a=2π , що завершить доведення.
  • Нерівності між середніми. Розглянемо функцію xf(x)=ex. Вона є строго опуклою на всій множині дійсних чисел і тому для усіх <a<b< згідно з нерівністю Ерміта — Адамара
ea+b2<1baabexdx=ebeaba<ea+eb2.
Якщо взяти a=lnx,b=lny для додатних x<y, то отримаємо:
xy<1baabexdx=yxlnylnx<x+y2,
тобто нерівності між геометричним, логарифмічним і арифметичним середніми.
  • Тригонометричні нерівності. Розглянемо функцію xf(x)=sinx,x[0,π]. На цьому проміжку функція є вгнутою. Тому згідно з нерівністю Ерміта — Адамара (в якій для вгнутих функцій лише треба змінити напрямок нерівностей) для 0<a<b<π :
sin(a+b2)>1baabsinxdx=cosacosbba>sina+sinb2.
Нехай тепер 0<a<b<π/2. Тоді sinα+β2>0.
Використаємо тригонометричні тотожності cosαcosβ=2sinα+β2sinαβ2 і sinα+sinβ=2sinα+β2cosαβ2.
У першій нерівності вище після використання тотожності для різниці косинусів і скорочення отримаємо ba2>sin(ba2).
У другій нерівності після використання тотожностей для суми синусів і різниці косинусів і скорочень отримаємо ba2<tan(ba2). Позначивши x=ba, отримаємо відомі нерівності sinx<x<tanx для всіх 0<x<π/2.

Оцінка точності нерівностей

  • Припустимо, що функція f:[a,b] є опуклою і двічі диференційовною в усіх точках інтервалу і також mf(x)M для всіх x[a,b]. Тоді функції f(x)mx2/2 і Mx2/2f(x) теж є опуклими в цьому інтервалі. Застосування до цих функцій нерівностей Ерміта — Адамара дає оцінки точності
m(ba)2241baabf(x)dxf(a+b2)M(ba)224
і
m(ba)212f(a)+f(b)21baabf(x)dxM(ba)212.
|f(x)1baabf(x)dx|M(14+(x(a+b)/2ba)2)(ba) — нерівність Островського,
|f(a)+f(b)21baabf(x)dx|M(ba)4+(f(a)f(b))24M(ba) — нерівність Ієнґара.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

Шаблон:Середні значення

  1. Див. наприклад Шаблон:Фіхтенгольц.укр, сторінка 371.