Кільце нормування

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У комутативній алгебрі кільцем нормування називається область цілісності, що задовольняє деяким додатковим вимогам. Кільця нормування є пов'язаними з поняттям нормування на полі. Мають широке застосування в алгебраїчній теорії чисел і алгебраїчній геометрії.

Визначення

Нехай R є областю цілісності з полем часток K. Тоді R називається кільцем нормування, якщо воно задовольняє будь-яку із еквівалентних умов:

  1. Для довільного ненульового елемента xK, хоча б один з елементів x і x-1 належить R.
  2. Множина ідеалів R є цілком впорядкованою відносно включення підмножин.
  3. Множина головних ідеалів R є цілком впорядкованою відносно включення підмножин.
  4. Існує цілком впорядкована абелева група Γ (що називається групою нормування) і сюр'єктивний гомоморфізм груп (що називається нормуванням поля) ν:K× → Γ для якого R = { x в K× : ν(x) ≥ 0 } ∪ {0}.

Кільця нормування можна визначити ще одним способом. Локальне кільце (S,𝔪S) домінує над (R,𝔪R) якщо SR і 𝔪SR=𝔪R. Відношення домінування є відношенням часткового порядку на множині підкілець поля K. Максимальні елементи цієї множини і тільки вони є кільцями нормування поля K.

Будь-яке кільце нормування R задає нормування на своєму полі часток K. При використанні першого означення нормування на полі часток можна задати так: нехай G=K*/R*. Позначимо природне вкладення K× в G як v(a)=a/1,aK*. Для елементів G визначимо відношення порядку: aR*bR*a1bR. Тоді R стає лінійно впорядкованою групою. Додавши до неї нескінченний елемент, що більший від усіх інших елементів і довизначивши v(0)=, отримаємо, що ν і є необхідним нормуванням.

Властивості

  • Кільце нормування R є локальним кільцем.
  • Якщо R — кільце нормування, a AR — кільце з тим же полем часток, що і R, то A також є кільцем нормування і A є локалізацією кільця R за деяким простим ідеалом.
  • Кільце нормування R є цілозамкнутим. Більш того, для довільного цілісного кільця A його ціле замикання дорівнює перетину всіх кілець нормування в його полі часток, що містять R.
  • Кільце нормування є нетерівським тоді і тільки тоді, коли нормування є дискретним, тобто кільце є кільцем дискретного нормування.
  • Якщо P є простим ідеалом кільця нормування R то і RP (локалізація за ідеалом P) і фактор-кільце R/P є кільцями нормування.
  • Нехай R є підкільцем поля K і h:RL є гомоморфізмом кільця R в алгебраїчно замкнуте поле L. Тоді існує максимальне продовження гомоморфізму h:AL де підкільце AR, A є підкільцем поля K і продовження гомоморфізму на ще більші підкільця є неможливим. Для кожного такого максимального продовження кільце A є кільцем нормування.
  • Ціле замикання області цілісності у своєму полі часток є рівне перетину всіх кілець нормування, що містять цю область цілісності.

Приклади

R={f(x)g(x)|f(x),g(x)K[x],deg(f)deg(g)},
є кільцем нормування для поля K(x).
  • Нехай K — поле, а K[[X]] кільце формальних степеневих рядів, тобто виразів виду F(X)=n=0anXn,aiK. Тоді K[[X]] є кільцем нормування поля формальних рядів Лорана, тобто виразів виду G(X)=n=NanXn,NaiK.
  • Для поля раціональних чисел і довільного простого числа p, кільце нормування R можна визначити в такий спосіб:
R={pnqr|n0,(p,q)=1,(p,r)=1}.

Побудова кілець нормування для даної групи нормування

Для даної цілком впорядкованої абелевої групи Γ і поля k, позначимо K = k((Γ)) кільце формальних степеневих рядів із степенями із групи Γ. Іншими словами елементами K є функції із Γ у k такі, що елементи Γ де значення функції не рівне нулю утворюють цілком впорядковану множину. Додавання функцій є поточковим, а множення є за конволюцією, тобто відбувається аналогічно до множення степеневих рядів:

gGf(g)xg із правилом xgxh=xg+h.

Нормування ν(f) для елемента f у K за означення є рівним найменшому елементу g групи Γ для якого f(g) не рівне нулю. Такий елемент існує зважаючи на умови впорядкованості. Множина f для яких ν(f)≥0 (разом із 0 поля K), утворюють підкільце D поля K яке є кільцем нормування щодо нормування ν і з групою нормування Γ.

Ідеали кілець нормування

Множина ідеалів кільця нормування є лінійно впорядкованою щодо включення, будь-який скінченнопорождений ідеал є головним, тобто кільце нормування є кільцем Безу.

Більш повно опис будови ідеалів кільця нормування можна дати в термінах групи значень нормування. Підмножина M лінійно впорядкованої множини називається мажорною (або мажором), якщо з співвідношень xM і y>x випливає, що yM.

Нехай R — кільце нормування v поля K з групою значень Γ, а Γ+ — піднапівгрупа додатних елементів у Γ і M — мажорна множина в Γ+. Відображення Mα(M)={xK|v(x)M{}} є бієктивним (взаємно однозначним) відображенням множини мажорних підмножин з Γ+ на множину ідеалів кільця R. При цьому головним ідеалам відповідають мажори, що мають мінімальні елементи.

Простим ідеалам теж відповідають мажори спеціального виду, а саме: мажори виду MH=Γ+H+, де H+ — додатна частина деякої опуклої підгрупи H групи Γ, тобто підгрупи для якої, якщо hH, то також для всіх gΓтаких, що min{h,h}gmax{h,h}також gH. Таким чином, встановлюється взаємно однозначна відповідність між простими ідеалами кільця R і опуклими підгрупами групи значень G.

Нехай p — простий ідеал, що відповідає опуклій підгрупі H, тоді композиція відображень KGG/H буде нормуванням поля K з кільцем нормування Rp і максимальним ідеалом pRp. Крім того, на поле Rp/pRp індукується нормування зі значеннями в групі H і кільцем нормування R/p. Тим самим нормування розщеплюється на більш прості.

Нехай R — кільце нормування, тоді простий спектр R без нуля (Spec(R)/(0)) є лінійно впорядкованою множиною і її тип називається висотою, або рангом, відповідного нормування Якщо Spec(R) є скінченною множиною, то висота нормування є числом елементів в Spec(R)/(0), і це число збігається з числом опуклих підгруп групи G, що не рівні самій групі G.

Нормування скінченного рангу зводяться до нормування рангу 1. Останні характеризуються тим, що їх група значень — архімедова група, тобто ізоморфна деякій підгрупі адитивної групи дійсних чисел. В цьому випадку відображення xexp(v(x)) є ультраметричним абсолютним значенням на полі K.

Див. також

Посилання

Джерела