Стрімкість

У теорії відносності стрімкість (від Шаблон:Lang-en) використовується як міра релятивістської швидкості. Математично стрімкість можна визначити як гіперболічний кут між двома системами відліку, що рухаються одна відносно одної, де кожна система відліку це система координат простору та часу.

Для одновимірного руху стрімкості є адитивними, тоді як швидкості повинні складатися за формулою додавання швидкостей. Для малих швидкостей стрімкість і швидкість пропорційні, але для більших швидкостей стрімкість набуває більших значень. Стрімкість світла, зокрема, нескінченна.

Стрімкість Шаблон:Math, що відповідає швидкості Шаблон:Math, дорівнює Шаблон:Math, де c — швидкість світла, arth — ареатангенс (обернений гіперболічний тангенс). Для малих швидкостей, Шаблон:Math приблизно дорівнює Шаблон:Math. Оскільки в теорії відносності будь-яка швидкість Шаблон:Math обмежена інтервалом Шаблон:Math, співвідношення Шаблон:Math задовольняє Шаблон:Math. Область визначення ареатангенса це інтервал Шаблон:Math, а область значень це вся дійсна пряма; тобто інтервал Шаблон:Math відображається на Шаблон:Math.

Історія

У 1908 році Герман Мінковський показав, що перетворення Лоренца можна розглядати як гіперболічний поворот просторово-часових координат, причому кут цього повороту й називають стрімкістю. Таким чином, кожній стрімкості відповідає певне перетворення Лоренца. Цей кут представляє (у випадку одного просторового виміру) просту адитивну міру відносної швидкості двох систем відліку. Параметр стрімкості, як заміна швидкості, був введений у 1910 році Владіміром Варічаком та Е. Т. Віттакером. Параметр був названий стрімкістю (Шаблон:Lang-en) Альфредом Роббом (1911), і цей термін почав використовуватися багатьма авторами, такими як Зільберштайн (1914), Морлі (1936) і Ріндлер (2001).

Площа гіперболічного сектора

Просторово-часова діаграма, що ілюструє стрімкість та швидкість, що їй відповідає.

Стрімкість $w$ можна інтерпретувати як подвоєну площу гіперболічного сектора на діаграмі, що зображує одиничну гіперболу $t^2-x^2=1$, і є нічим іншим як графіком залежності єдиної просторової координати $x$ від часу $t$ (приймаємо систему одиниць, де $c=1$). Відрізок з початку координат до кожної точки на гіперболі відповідає певній швидкості. Наприклад, відрізок з початку координат до точки $(1,0)$ відповідає нульовій швидкості, бо координата $x$ не змінюється протягом усього відрізку. Асимптоти $x=\pm t$ ж є іншим крайнім випадком, коли швидкість досягає $c$ (у цьому випадку стрімкість $w$ буде нескінченна, бо площа відповідного гіперболічного сектора є нескінченна). Варто також зазначити, що коректність такої інтерпретації випливає з факту, що гіперболічний кут (чим за визначенням і є стрімкість) сектора гіперболи дорівнює подвоєній площі цього сектора.

Альтернативно, можна розглядати гіперболу $xy=1$, асимптотами якої є осі координат. Така діаграма еквівалентна розглянутій вище, але є повернута на $45^{\circ }$ проти годинникової стрілки. Точка, що відповідає стрімкості $w$ на такій гіперболі, задаватиметься як $(e^w,e^{-w})$.

В одному просторовому вимірі

Стрімкість Шаблон:Math виникає в лінійному представленні буста (перетворення) Лоренца у вигляді добутку матриці та вектора

$\left(\begin{array}{c}c{t}^{\prime }\\ x^{\prime }\end{array}\right)=\left(\begin{array}{cc}\cosh w& -\sinh w\\ -\sinh w& \cosh w\end{array}\right)\left(\begin{array}{c}ct\\ x\end{array}\right)=\mathrm{\Lambda }(w)\left(\begin{array}{c}ct\\ x\end{array}\right)$.

Матриця Шаблон:Math має вигляд $\left(\begin{array}{cc}p& q\\ q& p\end{array}\right)$, де Шаблон:Math та Шаблон:Math задовольняють Шаблон:Math, іншими словами Шаблон:Math лежить на одиничній гіперболі. Ці матриці утворюють невизначену ортогональну групу O(1,1) з одновимірною алгеброю Лі, заданою антидіагональною одиничною матрицею. Стрімкість є координатою в цій алгебрі Лі. Відповідна дія може бути відображена на діаграмі Мінковського. У формалізмі матричної експоненти матриця Шаблон:Math може бути виражена як $\mathrm{\Lambda }(w)=e^{𝐙w}$, де Шаблон:Math це антидіагональна одинична матриця, домножена на Шаблон:Math,

$𝐙=\left(\begin{array}{cc}0& -1\\ -1& 0\end{array}\right).$

Неважко показати, що

$\mathrm{\Lambda }(w_1+w_2)=\mathrm{\Lambda }(w_1)\mathrm{\Lambda }(w_2)$.

Звідси отримуємо корисну адитивну властивість стрімкості: якщо Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math це системи відліку, то

$w_{\text{AC}}=w_{\text{AB}}+w_{\text{BC}}$

де Шаблон:Math позначає стрімкість системи відліку Шаблон:Math відносно системи відліку Шаблон:Math. Простота цієї формули помітно контрастує зі складністю відповідної формули додавання швидкостей.

Фактор Лоренца виражається як Шаблон:Math

$\gamma =\frac{1}{\sqrt{1-v^2/c^2}}\equiv \cosh w$,

тож, стрімкість Шаблон:Math неявно використовується як гіперболічний кут у виразах з перетворення Лоренца з Шаблон:Math та β. Можна зв'язати стрімкості з формулою додавання швидкостей

$u=\frac{u_1+u_2}{1+\frac{u_1{u}_2}{c^2}}$

згадавши що

${\beta }_i=\frac{u_i}{c}=\tanh w_i$

і таким чином

$\begin{array}{cc}\tanh w& =\frac{\tanh w_1+\tanh w_2}{1+\tanh w_1\tanh w_2}\\ & =\tanh (w_1+w_2)\end{array}$

Власне прискорення (прискорення, яке «відчуває» об'єкт, що прискорюється) — це швидкість зміни стрімкості відносно власного часу (часу, що вимірюється самим об'єктом, який прискорюється). Таким чином, стрімкість об'єкта в цій системі відліку можна розглядати просто як швидкість цього об'єкта, яка була виміряна без урахування релятивістських ефектів системою інерційної навігації з самого об'єкта, якби він прискорився від стану спокою в цій системі відліку до заданої швидкості.

Часто зустрічається добуток Шаблон:Math і Шаблон:Math , що можна пояснити наступним

$\begin{array}{cc}\beta \gamma & =\tanh w\cosh w=\sinh w\end{array}$

Показникові та логаритмічні співвідношення

З наведених вище виразів маємо

$e^w=\gamma (1+\beta )=\gamma (1+\frac{v}{c})=\sqrt{\frac{1+\frac{v}{c}}{1-\frac{v}{c}}},$

і, таким чином

$e^{-w}=\gamma (1-\beta )=\gamma (1-\frac{v}{c})=\sqrt{\frac{1-\frac{v}{c}}{1+\frac{v}{c}}}.$

або явно

$w=\ln [\gamma (1+\beta )]=-\ln [\gamma (1-\beta )].$

Коефіцієнт доплерівського зсуву, що відповідає стрімкості Шаблон:Math, становить $k=e^w$.

У більш ніж одному просторовому вимірі

Релятивістська швидкість $\mathit{\beta }$ пов'язана зі стрімкістю $𝐰$ деякого об'єкта через

$𝔰𝔬(3,1)\supset \mathrm{s}\mathrm{p}\mathrm{a}\mathrm{n}\{K_1,K_2,K_3\}\approx {ℝ}^3\ni 𝐰=\hat{\mathit{\beta }}{\tanh }^{-1}\beta ,\mathit{\beta }\in {𝔹}^3,$

де вектор $𝐰$ заданий у декартових координатах у тривимірному підпросторі алгебри Лі $𝔬(3,1)\approx 𝔰𝔬(3,1)$ групи Лоренца, заданої генераторами бусту (перетворення Лоренца) $K_1,K_2,K_3$ (за повною аналогією з одновимірним випадком $𝔬(1,1)$, що обговорювався вище), а простір швидкостей представлено відкритою кулею ${𝔹}^3$ з радіусом $1$, оскільки $|\beta |<1$. Останнє випливає з факту, що $c$ є максимальною можливою швидкістю в теорії відносності (в одиницях, де $c=1$).

Загальна формула для композиції стрімкостей має вигляд

$𝐰=\hat{\mathit{\beta }}{\tanh }^{-1}\beta ,\mathit{\beta }={\mathit{\beta }}_1\oplus {\mathit{\beta }}_2,$

де ${\mathit{\beta }}_1\oplus {\mathit{\beta }}_2$ позначає релятивістське додавання швидкостей, і $\hat{\mathit{\beta }}$ є одиничним вектором у напрямку $\mathit{\beta }$. Ця операція не є комутативною чи асоціативною. Стрімкості ${𝐰}_1,{𝐰}_2$, кут між якими дорівнює $\theta$, мають норму $w\equiv |𝐰|$ (звичайна евклідова довжина), що визначається гіперболічною теоремою косинусів,

$\cosh w=\cosh w_1\cosh w_2+\sinh w_1\sinh w_2\cos \theta .$

Геометрія простору стрімкостей успадковується від гіперболічної геометрії простору швидкостей. Цю геометрію, у свою чергу, можна вивести із закону додавання релятивістських швидкостей. Стрімкість у двох вимірах, таким чином, може бути наочно візуалізована за допомогою диска Пуанкаре. Геодезичні лінії відповідають сталим прискоренням. Простір стрімкостей у трьох вимірах можна так само помістити в ізометрію за допомогою гіперболоїдної моделі (ізометричної до Шаблон:Math-диска Пуанкаре (або кулі)). Це описується геометрією простору Мінковського.

Результатом композиції двох стрімкостей є не тільки нова стрімкість. Загальне перетворення є композицією обертання, параметризованого вектором $\mathit{\theta }$, і перетворення, що відповідає стрімкості, наведеній вище,

$\mathrm{\Lambda }=e^{-i\mathit{\theta }\cdot 𝐉}{e}^{-i𝐰\cdot 𝐊},$

де використовується фізичний запис для експоненціального відображення. Це наслідок правила комутації

$[K_i,K_j]=-i{ϵ}_{ijk}{J}_k,$

де $J_k,k=1,2,3,$ є генераторами обертання . Це пов'язано з явищем прецесії Томаса .

У експериментальній фізиці елементарних частинок

Енергія Шаблон:Math і модуль імпульсу Шаблон:Math частинки ненульової маси (спокою) Шаблон:Math визначаються як:

$E=\gamma m{c}^2$

$|𝐩|=\gamma mv.$

З визначення Шаблон:Math

$w=\mathrm{artanh}\frac{v}{c},$

і таким чином з

$\cosh w=\cosh (\mathrm{artanh}\frac{v}{c})=\frac{1}{\sqrt{1-\frac{v^2}{c^2}}}=\gamma$

$\sinh w=\sinh (\mathrm{artanh}\frac{v}{c})=\frac{\frac{v}{c}}{\sqrt{1-\frac{v^2}{c^2}}}=\beta \gamma ,$

енергію та модуль імпульсу можна записати як:

$E=m{c}^2\cosh w$

$|𝐩|=mc\sinh w.$

Отже, стрімкість можна обчислити за допомогою енергії та модуля імпульсу

$w=\mathrm{artanh}\frac{|𝐩|c}{E}=\frac{1}{2}\ln \frac{E+|𝐩|c}{E-|𝐩|c}=\ln \frac{E+|𝐩|c}{m{c}^2}.$

Проте вчені у фізиці елементарних частинок часто використовують модифіковане визначення стрімкості відносно осі пучка

$y=\frac{1}{2}\ln \frac{E+p_{z}c}{E-p_{z}c},$

де Шаблон:Math — складова імпульсу вздовж осі пучка. Це стрімкість бусту (перетворення Лоренца) вздовж осі пучка, який переносить спостерігача з системи відліку, пов'язаною з лабораторією, в систему відліку, в якій частинка рухається лише перпендикулярно до пучка. Із цим пов'язана концепція Шаблон:Нп.

Стрімкість відносно осі пучка також може бути виражена як

$y=\ln \frac{E+p_{z}c}{\sqrt{m^2{c}^4+p_T^2{c}^2}}.$

Див. також

• Перетворення Лоренца
• Шаблон:Нп
• Спеціальна теорія відносності
• Алгебра Лі
• Діаграма Мінковського
• 4-швидкість

Джерела

• Varićak V (1910), (1912), (1924) See Vladimir Varićak#Publications
• Шаблон:Cite book
• Шаблон:Cite book
• Borel E (1913) La théorie de la relativité et la cinématique, Comptes Rendus Acad Sci Paris 156 215—218; 157 703—705
• Шаблон:Cite book
• Vladimir Karapetoff (1936)"Restricted relativity in terms of hyperbolic functions of rapidities", American Mathematical Monthly 43:70.
• Frank Morley (1936) «When and Where», The Criterion, edited by T.S. Eliot, 15:200-2009.
• Wolfgang Rindler (2001) Relativity: Special, General, and Cosmological, page 53, Oxford University Press.
• Shaw, Ronald (1982) Linear Algebra and Group Representations, v. 1, page 229, Academic Press Шаблон:ISBN.
• Шаблон:Cite book(see page 17 of e-link)
• Шаблон:Cite journal
• Шаблон:Cite book