Теорема Каратеодорі про продовження міри

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В теорії міри теорема Каратеодорі твердить, що довільну (зліченно-адитивну) міру на деякому кільці підмножин множини X можна продовжити на σ-кільце, породжене кільцем . У випадку σ-скінченності міри таке продовження є єдиним. З теореми зокрема випливає існування і єдиність міри Бореля і міри Лебега.

Твердження

Нехай — кільце на множині Ω і μ:R[0,+] — міра на . Тоді існує міра μ:σ()[0,+] така, що μ є продовженням μ. (Тобто, μ'|R=μ).

Тут σ()σ-кільце, породжене .

Якщо міра μσ-скінченна, то μ є єдиною і також σ-скінченною.

Напівкільця

Більш загально таке продовження існує для міри, заданої на напівкільці, тобто сім'ї підмножин, що задовольняють умови:

  • S
  • Для всіх A,BS також ABS
  • Для всіх A,BS існують такі попарно неперетинні множини KiS, де i=1,2,,n, що AB=Ki .

Однак цей випадок легко зводиться до попереднього, оскільки кожне напівкільце породжує кільце, елементами якого є:

R(S)={A:A=i=1nAi,AiS}

Також міра, задана на напівкільці, поширюється на все кільце:

μ(A)=p=1nμ(Ap) для A=p=1nAp із Ap в 𝒮 .

Побудова продовження

Нехай μ — міра, визначена на кільці підмножин множини Ω.

Тоді можна визначити μ* — функцію, визначену на A𝒫(X) так :

μ*(A)=inf{k=1+μ(Ek)Ek,Ak=1+Ek}.

Дана функція є зовнішньою мірою, породженою мірою μ.

Позначимо μ сім'ю підмножин A множини Ω, для яких виконується:

Для всіх EΩ μ*(EA)+μ*(EA)=μ*(E).

Тоді μ є σ-кільцем і на ньому можна визначити міру μ(A)=μ*(A) для всіх Aμ. Визначена таким чином функція є мірою, що збігається з μ на множинах кільця . Також μ містить σ-алгебру σ() і звуження μ на елементи σ(R) і буде необхідним розширенням міри.

σ-кільце μ є поповненням кільця σ(), відповідно вони збігаються, якщо визначена міра на σ() є повною.

Тому для доведення теореми достатньо довести, що для довільної зовнішньої міри μ* (не обов'язково породженої кільцем) визначені вище μ є σ-кільцем, а μ — мірою на цьому σ-кільці і, що у випадку якщо μ* є породженою кільцем , то σ()μ. Також у випадку σ-скінченності міри доводиться єдиність продовження. Нехай для довільної множини EΩтакож E=ΩE.

μ є σ-кільцем, а μ — мірою на σ-кільці

Оскільки для довільної підмножини EΩі для порожньої множини виконується рівність μ*(E)+μ*(E)=μ*()+μ*(E)=μ*(E) то μ.

Якщо Aμ то і Aμ оскільки для довільної підмножини EΩвиконується рівність

μ*(EA)+μ*(EA)=μ*(EA)+μ*(EA)=μ*(E).

Нехай тепер Aμ і Bμ. Для довільної підмножини EΩіз вимірності першої, а потім другої множини одержуються рівності:

μ*(E)=μ*(EA)+μ*(EA)=μ*(EA)+μ*(EAB)+μ*(EAB).

Також із Aμ і властивостей елементарних операцій над множинами одержуються рівності:

μ*(E(AB))=μ*(E(AB)A)+μ*(E(AB)A)=μ*(EA)+μ*(EAB).

Із попередніх нерівностей із застосуванням правила де Моргана остаточно:

μ*(E)=μ*(E(AB))+μ*(E(AB)).

Звідси також ABμ і з попередніх двох властивостей і правила де Моргана AB=ABμ. Також AB=ABμ. Тобто μ є кільцем множин.

Нехай тепер Anμ,n1. Тоді також n=1Anμ. Для доведення, спершу для довільної підмножини EΩ із субадитивності зовнішньої міри відразу випливає нерівність:

μ*(E)μ*(E  i=1Ai)+μ*(E  i=1Ai).


Для доведення протилежної нерівності, зважаючи що μ є алгеброю можна замість An розглядати множини Ani=1n1Aiμ і вважати, що множини не перетинаються. Тоді за індукцією із вимірності всіх множин для довільного n1 і довільної підмножини EΩ виконується рівність:

μ*(E  i=1nAi)=i=1nμ*(EAi).

Із цієї рівності і монотонності зовнішньої міри:

μ*(E)=μ*(E  i=1nAi)+μ*(E  i=1nAi)i=1nμ*(EAi)+μ*(E  i=1Ai).

Оскільки ці нерівності виконуються для всіх n1 то із використанням властивості субадитивності зовнішньої міри одержується необхідна нерівність:

μ*(E)i=1μ*(EAi)+μ*(E  i=1Ai)μ*(E  i=1Ai)+μ*(E  i=1Ai).

Таким чином із двох протилежних нерівностей остаточно:

μ*(E)=μ*(E  i=1Ai)+μ*(E  i=1Ai),

тобто n=1Anμ.

Якщо взяти E=n=1An то також одержується рівність μ*(n=1An)=n=1μ*An, тобто обмеження μ зовнішньої міри μ* на множини із μ є сигма-адитивною функцією. Вона також очевидно є додатною, тобто мірою на μ.

Початкове кільце є підмножиною μ

Нехай тепер μ* є породженою кільцем і мірою μ на ньому. Тоді μ(A)=μ*(A), A. Справді, μ*(A)μ(A),  оскільки AA.Навпаки, для будь-якої послідовності An,n1. для якої An=1An також A=n=1(AAn).

Із σ-адитивності і монотонності міри на кільці випливає нерівність μ(A)=n=1μ(AAn)n=1μ(An). Тому, згідно з означенням зовнішньої міри також μ(A)μ*(A).

Нехай A, ε>0 — довільне додатне число, а EΩ — деяка множина для якої μ*(E)<. Згідно із означенням зовнішньої міри породженої мірою на кільці тоді існує послідовність An,n1 для якої En=1An і n=1μ(An)<μ*(E)+ε.

Із урахуванням адитивності міри на кільці і субадитивності зовнішньої міри:

μ*(E)+ε>n=1(μ(AnA)+μ(AnA))μ(EA)+μ(EA).

Оскільки вказані нерівності виконуються для всіх ε>0, то μ*(E)μ(EA)+μ(EA). Протилежна нерівність завжди виконується для зовнішньої міри, тому насправді μ*(E)=μ(EA)+μ(EA), тобто усі множини кільця належать μ. Оскільки σ-кільце σ() породжене кільцем є перетином усіх σ-кілець, що містять , то також і σ()μ.

Для σ-скінченної міри на кільці продовження на породжене σ-кільце є єдиним

Нехай міра μ є продовженням на σ() міри μ на кільці одержаним у вказаний вище спосіб, а λ є деяким продовженням на σ() міри μ. Нехай спершу, одна із цих мір є скінченною на всіх множинах із σ(). Якщо позначити 𝒬 — клас усіх підмножин із σ() для яких міри λ і μ є рівними, тоді 𝒬σ() і 𝒬 є монотонним класом, тобто:

  1. Якщо A1,A2,𝒬 і A1A2 тоді i=1AiM, і
  2. Якщо B1,B2,M і B1B2 тоді i=1BiM.

Справді, для зростаючої послідовності множин An із 𝒬 із неперервності міри знизу одержується, що:

λ(n=1An)=limnλ(An)=limnμ(An)=μ(n=1An).

Тобто n=1An𝒬. Аналогічно для спадної послідовності множин Bn із 𝒬 за допомогою неперервності міри зверху і припущення скінченності однієї із мір:

λ(n=1Bn)=limnλ(Bn)=limnμ(Bn)=μ(n=1Bn).

відповідно також n=1Bn𝒬.

Оскільки 𝒬 є монотонним класом, для якого 𝒬σ(), то згідно теореми про монотонний клас 𝒬=σ(), тобто λ=μ для всіх множин із σ().

Якщо A𝒬 є множиною для якої одна із мір λ і μ є скінченною. Тоді із попереднього міри λ і μ є рівними на множинах Aσ()=σ(A). Остаточно результат одержується із того, що кожна множина із σ() є підмножиною об'єднання не більш ніж зліченної кількості множин із скінченної міри.

Приклади

  • Якщо на дійсній прямій взяти напівкільце 𝒮 інтервалів (a,b),a<b, де міра (a,b) рівна (b-a), то подана конструкція дає визначення міри Бореля на борелівських множинах σ(𝒮). Множині μ тут відповідає множина вимірних за Лебегом множин.
  • Умова σ-скінченності є необхідною для єдиності продовження. Наприклад, на множині X всіх раціональних чисел проміжку [0 , 1] можна задати напівкільце раціональних чисел проміжку [a , b), де a < b — раціональні числа з проміжку [0 , 1]. σ-кільце, породжене цим напівкільцем, є множиною всіх підмножин X. Задавши тепер μ(A), рівне кількості елементів A, і μ'(A)=2μ(A), маємо, що обидві міри збігаються (тобто однакові) на напівкільці і породженому кільці (оскільки всі непорожні множини цих напівкільця і кільця є безмежними, то обидві міри на всіх цих множинах рівні ), але не збігаються на породженому σ-кільці. Це означає, що в даному випадку продовження не є єдиним.

Література

  • Дороговцев А.Я. Элементы общей теории меры и интеграла Київ, 1989 Шаблон:Ref-ru
  • Халмош П.Р. Теория меры. М.: Изд-во иностр. лит., 1953 Шаблон:Ref-ru