Теорема Ліувілля (комплексний аналіз)

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У комплексному аналізі теорема Ліувілля стверджує, що якщо ціла функція f(z) комплексних змінних z=(z1,...,zn) є обмеженою, тобто

|f(z)|M<

то f(z)константа.

Доведення (для випадку 1)

Нехай f(z) обмежена на комплексній площині, тобто

Mz|f(z)|M

Скористаємося інтегральною формулою Коші для похідної f(z)

f(z)=12πiCRf(ξ)(ξz)2dξ Де CRколо радіуса R, що містить точку z.

Маємо

|f(z)|12πM1R22πR=MR

Звідси, зважаючи що інтегральна формула Коші справедлива для довільного контуру, маємо limRMR=0

Тоді f(z)=0 і, відповідно, f(z) є константою. Теорема доведена.

Узагальнення

|f(z)|C|z|r
для достатньо великих |z|, то f(z)многочлен від змінних (z1,,zn) степеня не вище r.
Доведення для однієї змінної.Визначимо:
g(z)={f(z)f(0)zz0f(0)z=0
Оскільки f є цілою функцією, то g теж є цілою, і, зважаючи на обмеження на f, одержуємо
|g(z)|<c1+c2|z|n1<c|z|n1
для достатньо великих |z|.
Якщо припустити, що g є многочленом степеня не більше n-1, то f є многочленом степеня не більше n. Для завершення доведення достатньо використати звичайну теорему Ліувілля і метод математичної індукції.
u(x)<C(1+|x|r)
то u(x)гармонічний многочлен від цих змінних.

Твердження для гармонічних функцій

Гармонічна функція u(x,y) на всій площині не може бути обмеженою зверху або знизу, якщо вона не стала.

Оскільки дійсна і уявна частини цілої комплексної функції є гармонічними функціями, дане твердження є наслідком твердження теореми для цілих функцій. Можна також дати доведення за допомогою інтеграла Пуассона.

Доведення

Нехай гармонічна функція на всій площині u(x,y)A=const. Тоді функція v(x,y)=u(x,y)A0 є також гармонічною на всій площині.
Позначимо через Q(x,y) довільну точку площини, p=x2+y2 — відстань від точки Q(x,y) до початку координат, і проведемо круг K з центром у початку координат такого радіуса R, щоб точка Q була внутрішньою для цього круга (тобто R>p). В силу гармонічності функції v(x,y) зобразимо її в крузі за допомогою інтеграла Пуассона :

v(Q)=1π02πv(R,ψ)R2p2R2+p22Rpcos(ψϕ)dψ

тоді отримаємо

RpR+pv(0,0)v(Q)R+pRpv(0,0)

Перейшовши до границі, коли R , матимемо

v(0,0)v(Q)v(0,0) тобто v(Q)=v(0,0).

В силу довільності точки Q звідси випливає, що

u(Q)=v(Q)+A=v(0,0)+A стала на всій площині.

Див. також

Посилання

Література

  • Шаблон:Cite book
  • Шабат Б. В. Введение в комплексный анализ. — М.: Наука, 1969. — 577 с.
  • Zill Dennis G., Shanahan Patrick D., A first course in complex analysis with applications, Jones and Bartlett Publishers, Inc., ISBN 0763714372