Правило повного математичного сподівання

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В теорії ймовірностей твердження відоме як закон повного математичного сподівання[1], закон повторних сподівань[2], правило вежі[3], закон Адама чи теорема згладжування[4] стверджує, що якщо Xвипадкова величина, з визначеним матсподіванням E(X), а Y — довільна випадкова величина на тому ймовірнісному просторі.

E(X)=E(E(XY)),

тобто значення сподівання умовного матсподівання значення X для певного Y дорівнює матсподіванню X.

У спеціальному випадку, для {Ai}i - скінченного або зліченного розбиття простору елементарних подій, тоді

E(X)=iE(XAi)P(Ai).

Приклад

Припустимо, що дві фабрики постачають на ринок лампочки. Лампочки із заводу X працюють в середньому 5000 годин, тоді як лампи заводу Y працюють в середньому впродовж 4000 годин. Відомо, що фабрика X постачає 60% від загальної кількості наявних ламп. Яка очікувана тривалість часу роботи придбаної лампочки?

Застосовуючи закон повного матсподівання отримаємо:

E(L)=E(LX)P(X)+E(LY)P(Y)=5000(0.6)+4000(0.4)=4600

де

  • E(L) — тривалість роботи лампочки;
  • P(X)=610 — ймовірність, що куплена лампочка виготовлена на заводі X;
  • P(Y)=410 — ймовірність, що куплена лампочка виготовлена на заводі Y;
  • E(LX)=5000 — очікувана тривалість роботи лампочки виготовленої на заводі X;
  • E(LY)=4000 — очікувана тривалість роботи лампочки виготовленої на заводі Y.

Отже, очікувана тривалість роботи кожної придбаної лампочки дорівнює 4600 годин.

Доведення для скінченних і зліченних випадків

Нехай випадкові величини X та Y визначені на одному ймовірнісному просторі, припустимо скінченну чи зліченну множину скінченних значень. Припустимо що E[X] визначена, тобто min(E[X+],E[X])<. Якщо {Ai} — подрібнення ймовірнісного простору Ω, то

E(X)=iE(XAi)P(Ai).

Доведення

E(E(XY))=E[xxP(X=xY)]=y[xxP(X=xY=y)]P(Y=y)=yxxP(X=x,Y=y).

Якщо ряд скінченний, то можемо змінити порядок сумування й попередній вираз запишеться

xyxP(X=x,Y=y)=xxyP(X=x,Y=y)=xxP(X=x)=E(X).

Якщо ж, з іншого боку, ряд нескінченний, то його збіжність не може бути умовною через припущення, що min(E[X+],E[X])<. Ряд збіжний абсолютно якщо обидвоє, E[X+] і E[X] - скінченні і розбіжний до нескінченності, якщо чи E[X+]чи E[X] — нескінченне. В обидвох випадках порядок сумування можна змінити не змінюючи суми.

Доведення у загальному випадку

Нехай (Ω,,P) — ймовірнісний простір, з визначеними на ньому σ-алгебрами 𝒢1𝒢2. Для випадкової величини X на такому просторі, закон згладжування стверджує, що якщо E[X] - визначене, тобто min(E[X+],E[X])<, тоді

E[E[X𝒢2]𝒢1]=E[X𝒢1](майже напевно).

Доведення. Завдяки тому, що умовне матсподівання це похідна Радона – Нікодима, доведення закону згладжування зводиться до перевірки таких двох властивостей:

  • E[E[X𝒢2]𝒢1] є 𝒢1-вимірною
  • G1E[E[X𝒢2]𝒢1]dP=G1XdP, для всіх G1𝒢1.

Перша з цих властивостей випливає з означення умовного матсподівання. Для доведення другого,

min(G1X+dP,G1XdP)min(ΩX+dP,ΩXdP)=min(E[X+],E[X])<,

отже інтеграл G1XdP визначений (не дорівнює ±).

Друга властивість правильна, бо з G1𝒢1𝒢2 випливає

G1E[E[X𝒢2]𝒢1]dP=G1E[X𝒢2]dP=G1XdP.

Висновок. В особливому випадку, коли 𝒢1={,Ω} і 𝒢2=σ(Y), закон згладжування зводиться до

E[E[XY]]=E[X].

Доведення формули розбиття

iE(XAi)P(Ai)=iΩX(ω)P(dωAi)P(Ai)=iΩX(ω)P(dωAi)=iΩX(ω)IAi(ω)P(dω)=iE(XIAi),

де IAi - характеристична функція множини Ai.

Якщо розбиття {Ai}i=0n - скінченне, то, за властивістю лінійності, попередній вираз записується у вигляді

E(i=0nXIAi)=E(X),

що й треба було показати.

Якщо ж розбиття {Ai}i=0 - нескінченне, то застосовуючи теорему про мажоровану збіжність можемо показати

E(i=0nXIAi)E(X).

Справді, для кожного n0,

|i=0nXIAi||X|I\limits i=0nAi|X|.

Позаяк кожен елемент множини Ω належить певному елементу подрібнення Ai, легко перевірити що послідовність {i=0nXIAi}n=0 поточково збіжна до X. За припущенням у твердженні, E|X|<. Застосовуючи теорему про мажоровану збіжність отримуємо бажане твердження.

Див. також

Джерела

Примітки

Шаблон:Reflist