Клітинна гомологія

Матеріал з testwiki
Версія від 00:41, 2 грудня 2023, створена imported>IhorLviv (Еквівалентність клітинної і сингулярної гомологій)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У математиці, а саме у алгебричній топології клітинною гомологією називається гомологічна теорія для категорії CW-комплексів. Вона узгоджується із сингулярною гомологією і часто дає ефективні методи для її обчислення.

Означення

Якщо X є CW-комплексом і Xn позначає його n-кістяк. Нехай Ck(Xn,Xn1) позначає групу ланцюгового комплексу для відносної гомології пари (Xn,Xn1). Відповідна відносна гомологічна група Hk(Xn,Xn1) є тривіальною групою для kn і вільною абелевою групою, генераторами якої є n-клітини комплекса X для k=n.

Між групами Hn+1(Xn+1,Xn) і Hn(Xn,Xn1) можна задати граничне відображення dn+1:Hn+1(Xn+1,Xn)Hn(Xn,Xn1) як dn+1=jnn+1, де jn є відображенням із гомологічної групи Hn(Xn) на відносну гомологічну групу пари Hn(Xn,Xn1), а n+1:Hn+1(Xn+1,Xn)Hn(Xn) є зв'язуючим гомоморфізмом у довгій точній послідовності пари (Xn+1,Xn).

Більш конкретно якщо x є елементом Hn(Xn) і zZn(Xn) — циклом, що представляє цей елемент, то jn(z) є класом гомології образу цього елемента у фактор-групі Cn(Xn)/Cn(Xn1) (цей образ теж буде циклом). Натомість, якщо y є елементом Hn+1(Xn+1,Xn) то згідно означень для y існує представник cCn+1(Xn+1), для якого c=w, де wCn(Xn). Тоді w=0 у Cn(Xn) оскільки граничне відображення цього елемента у Cn(Xn) і Cn(Xn+1) є однаковими і в Cn(Xn+1) елемент w є граничним. Натомість у Cn(Xn) він може бути не граничним і для нього клас гомології може бути нетривіальним. n+1(y) за означенням є класом гомології елемента w у Hn(Xn).

Для граничних відображень dndn+1=0, оскільки згідно означення dndn+1=jn1njnn+1 і njn=0 адже у лівій частині є композиція двох послідовних відображень у довгій точній послідовності пари (Xn,Xn1).

Таким чином відносні гомологічні групи і граничні відображення dn утворюють ланцюговий комплекс:

Hn+1(Xn+1,Xn)Hn(Xn,Xn1)Hn1(Xn1,Xn2),

Гомології цього комплексу і називаються клітинними гомологіями комплексу X.

Граничні відображення за допомогою степенів відображень

Граничні відображення у комплексі також модна задати за допомогою степенів відображень. А саме, нехай enα є n-клітиною X і χnα:enα𝕊n1Xn1 є її відображенням склеювання. Розглянемо композицію відображень

χnαβ:𝕊n1enαχnαXn1qXn1/(Xn1en1β)𝕊n1,

де перше відображення ідентифікує 𝕊n1 із enα , en1β є (n1)-клітиною у X, третє відображення q є фактор відображенням яке стискає Xn1en1β у точку (перетворюючи при цьому en1β у сферу 𝕊n1), і останнє відображення ідентифікує Xn1/(Xn1en1β) із 𝕊n1 за допомогою характеристичного відображення Φn1β клітини en1β.

Тоді граничне відображення

dn:Hn(Xn,Xn1)Hn1(Xn1,Xn2)

на відповідному елементі задається формулою

dn(enα)=βdeg(χnαβ)en1β,

де deg(χnαβ) є степенем відображення χnαβ і сума береться за всіма (n1)-клітинами у X, що розглядаються як породжуючі елементи у Cn1(Xn1,Xn2) (оскільки за означенням CW-комплекса образ границі nклітини при відображенні склеювання належить скінченній кількості (n1)-клітин, то усі доданки у сумі крім скінченної кількості будуть нульовими).

Приклади

n-сфера

Для n-вимірної сфери Sn існує клітинне розбиття із двома клітинами, однією 0-клітиною і однією n-клітиною. При цьому n-клітина приєднується за допомогою сталого відображення із Sn1 на 0-клітину. Оскільки породжуючими елементами груп Hk(Skn,Sk1n) є k-клітини у розбитті Sn, то Hk(Skn,Sk1n)= для k=0,n, а інші групи є тривіальними.

Тому для n>1, відповідний ланцюговий комплекс є рівним:

n+20n+1n0n12010,

і оскільки всі граничні відображення є відображеннями з або на тривіальні групи, вони всі є нульовими гомоморфізмами. Тож клітинні гомологічні групи є:

Hk(Sn)={k=0,n{0}k0,n.

Якщо n=1, то граничне відображення 1 теж є нульовим, тож формула є справедливою для всіх додатних n.

Поверхні роду g

За допомогою клітинної гомології можна також обчислити гомології поверхні роду g Σg. Фундаментальним многокутником Σg є 4n-кутник і звідси одержується клітинне розбиття Σg із однією 2-клітиною, 2n 1-клітинами і однією 0-клітиною. 2-клітина приєднується вздовж границі 4n-кутника, який містить кожну 1-клітину двічі, в різному порядку. Тому степінь відповідного відображення є рівним нулю. Також відображення склеювання для кожної 1-клітини має степінь рівний 0, оскільки це є відображення із S0 на 0-клітину. Тож відповідний ланцюговий комплекс є

0322g10,

де всі граничні відображення є нульовими. Отже клітинна гомологія поверхні роду g є рівною

Hk(Σg)={k=0,22gk=1{0}k0,1,2.

Для неорієнтованих поверхонь роду g можна задати клітинне розбиття із 1-єю 0-клітиною, g 1-клітинами, і 1-єю 2-клітиною. Гомологічні групи для цих поверхонь є рівними

Hk(Σg)={k=0g12k=1{0}0,1,2.

Тор

Для n-тора (S1)n існує клітинне розбиття із 1-єю 0-клітиною, n 1-клітинами, ..., і 1-єю n-клітиною. Ланцюговий комплекс є

0(nn)(nn1)(n1)(n0)0 і всі граничні відображення є нульовими.

Тому, Hk((S1)n)(nk) .

Комплексний проєктивний простір

Якщо X не має клітин суміжної розмірності, (тобто якщо у ньому є n-клітини, то немає (n-1)-клітин і (n+1)-клітин), тоді HnCW(X) є вільною абелевою групою породженою n-клітинами, для кожного n.

Комплексний проєктивний простір Pn можна одержати склеюванням 0-клітини, 2-клітини, ... і зрештою (2n)-клітини, тому Hk(Pn)= для k=0,2,...,2n, і Hk(Pn)={0} для непарних k.

Дійсний проєктивний простір

Дійсний проєктивний простір Pn має клітинне розбиття із однією k-клітиною ek для всіх k{0,1,,n}. Відображеннями склеювання для цих k-клітин є подвійне накриття φk:Sk1Pk1. Тому зокрема k-кістяк PknPk для всіх k{0,1,,n}. Також Ck(Pkn,Pk1n) для всіх k{0,1,,n}.

Для обчислення граничного відображення

dk:Hk(Pkn,Pk1n)Hk1(Pk1n,Pk2n),

необхідно визначити степінь відображення

χk:Sk1φkPk1qkPk1/Pk2Sk1.

Для цього слід зауважити, що φk1(Pk2)=Sk2Sk1, і для кожної точки xPk1Pk2, прообраз φ1({x}) складається із двох точок, по одній у кожній компоненті зв'язності (відкритій напівсфері) Sk1Sk2. Тому для знаходження степеня відображення χk, достатньо знайти локальні степені χk на кожній із цих відкритих напівсфер. Нехай вони позначаються Bk і B~k. Тоді χk|Bk і χk|B~k є гомеоморфізмами і χk|B~k=χk|BkA, де A є антиподальним відображенням. Степінь A на Sk1 є рівним (1)k. Тому можна вважати, що локальний степінь χk на Bk є рівним 1 і тоді локальний степінь χk на B~k є рівним (1)k. Додаючи локальні степені можна одержати значення степеня відображення

deg(χk)=1+(1)k={2k=2j0k=2j+1.

Тоді граничне відображення k є множенням на deg(χk) у групі цілих чисел, і звідси утворюється ланцюговий комплекс:

0n20200,

де n(a)=2a якщо n є парним числом і n(a)=0 якщо n є непарним числом.

Із цього комплексу обчислюється клітинна гомологія для Pn:

Hk(Pn)={if k=0 і k=n odd,/2if 0<k<n odd,0otherwise.

Інші властивості

  • n-кістяк однозначно визначає всі гомологічні модулі нижчих порядків:
Hk(X)Hk(Xn)
для k<n.

Еквівалентність клітинної і сингулярної гомологій

Для CW-комплекса гомологічні групи у клітинній гомології є ізоморфними гомологічним групам сингулярної гомології. Якщо для простору існує триангуляція то клітинна гомологія також є ізоморфною симпліційній.

Доведення еквівалентності сингулярної і клітинної гомологій здійснюється за допомогою аналізу точних послідовностей для пари просторів (Xn,Xn1) і ланцюгового комплексу із означення клітинної гомології.

Нехай

Hr+1(Xn,Xn1)Hr(Xn1)iHr(Xn)jHr(Xn,Xn1)

є частиною точної послідовності пари (Xn,Xn1). Оскільки Hr(Xn,Xn1)=0 для rn то i:Hr(Xn1)Hr(Xn) є ізоморфізмом для rn1, n. Тому для r>n буде

Hr(Xn)Hr(Xn1)HrX1=0.

Звідси також випливає, що відображення j:Hn(Xn)Hn(Xn,Xn1) є ін'єктивним.

Нехай тепер

Hn+1(Xn+1,Xn)n+1Hn(Xn)jnHn(Xn,Xn1)nHn1(Xn1)jn1Hn(Xn1,Xn2)

є частиною ланцюгового комплексу із означення клітинної гомології із проміжними відображеннями. Для спрощення надалі також позначатиметься Cn:=Hn(Xn,Xn1) із відповідними позначеннями для ядер, границь і гомологій цього комплексу.

Оскільки відображення jn1 є ін'єктивним, то

Zn(C)=kern=imjnHn(Xn)

де останній ізоморфізм випливає із ін'єктивності jn.

Звідси

Hn(C)=Zn(C)/Bn(C)Hn(Xn)/imn+1.

Але із довгої точної послідовності для пари (Xn+1,Xn) випливає, що

imn+1=ker[in+1:Hn(Xn)Hn(Xn+1)]

і тому відповідно

Hn(C)=im[in+1:Hn(Xn)Hn(Xn+1)].

Але оскільки Hn(Xn+1,Xn)=0 знову ж використовуючи довгу точну послідовність для пари просторів (Xn+1,Xn) остаточно Hn(C)Hn(Xn+1).

Але із вказаних вище ізоморфізмів

Hn(Xn+1)Hn(Xn+2)Hn(Xn+3)

Це завершує доведення у випадку скінченновимірного комплексу, тобто у випадку X=Xm для деякого додатного m.

У нескінченновимірному випадку кожен цикл z, що представляє елемент у Hn(X) є формальною скінченною сумою сингулярних симплексів, що є образами неперервних відображень із стандартного симплекса. Оскільки кожен такий образ є компактною множиною то всі вони загалом містяться у деякому скінченному підкомплексі і тому зокрема z є елементом Sn(Xp) де можна вважати, що p>n. Але, як вказано вище Hn(Xn+1)Hn(Xp) і тому всі елементи Hn(X) мають відповідники у Hn(C)Hn(Xn+1). Іншими словами існує сюр'єктивний гомоморфізм із Hn(C) у Hn(X). Подібним чином, якщо деякий елемент Hn(Xn+1) є рівним нулю у Hn(X), то він має бути нульовим у Hn(Xp) і з Hn(Xn+1)Hn(Xp) випливає, що сам цей елемент є нулем. Тобто гомоморфізм із Hn(C)Hn(Xn+1) у Hn(X) є також ін'єктивним, що завершує доведення еквівалентності.

Узагальнення

Спектральна послідовність Атії — Хірцебруха є аналогічним методом обчислення(ко)гомології для CW-комплекса, для довільної екстраординарної (ко)гомологічної теорії.

Характеристика Ейлера

Для CW-комплексу X із скінченно кількістю клітин, нехай cj позначає кількість j-клітин, тобто ранг Cj(Xj,Xj1) як вільної абелевої групи. Характеристика Ейлера комплекса X за означенням є рівною

χ(X)=j=0n(1)jcj.

Характеристика Ейлера є гомотопним інваріантом. У термінах чисел Бетті для X:

χ(X)=j=0n(1)jRank(Hj(X)).

Це випливає із довгої точної послідовності відносної гомології для трійки (Xn,Xn1,):

Hi(Xn1,)Hi(Xn,)Hi(Xn,Xn1).

Розбиваючи цю послідовність на короткі точні послідовності можна одержати співвідношення:

i=0n(1)iRank(Hi(Xn,))=i=0n(1)iRank(Hi(Xn,Xn1))+i=0n(1)iRank(Hi(Xn1,)).

і такі ж для (Xn1,Xn2,), (Xn2,Xn3,), і т.д. За індукцією:

i=0n(1)iRank(Hi(Xn,))=j=0ni=0j(1)iRank(Hi(Xj,Xj1))=j=0n(1)jcj.

Див. також

Література

  • Albrecht Dold: Lectures on Algebraic Topology, Springer ISBN 3-540-58660-1.
  • Allen Hatcher: Algebraic Topology, Cambridge University Press ISBN 978-0-521-79540-1.