Характеристика Ейлера

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ейлерова характеристика або характеристика Ейлера—Пуанкаре — характеристика топологічного простору. Ейлерова характеристика простору X зазвичай позначається χ(X).

Визначення

где ki означає число клітинок розмірности i.
Це визначення має сенс лише якщо всі числа Бетті скінченні й збігаються до нуля для достатньо великих індексів.
  • Останнє визначення узагальнює попереднє і узагальнюється на інші гомології з довільними коефіцієнтами.

Властивості

Ейлерова характеристика поліедрів

  • Ейлерова характеристика двовимірних топологічних поліедрів може бути обчислена за формулою: χ=ΓP+B де Г, Р і В — кількість граней, ребер і вершин відповідно. Зокрема, для будь-якого многогранника справедлива формула Ейлера:
    ΓP+B=χ(S2)=2.
Наприклад, характеристика Ейлера для куба дорівнює 6 — 12 + 8 = 2, а для трикутної піраміди 4 — 6 + 4 = 2.

Теорема Ґауса—Бонне

Для компактного двовимірного орієнтованого риманового многовиду S (поверхні без краю) справедлива Формула Ґауса-Бонне, що пов'язує ейлерову характеристику χ(S) з кривиною Ґауса K многовиду:

SKdσ=2πχ(S),

де dσ — елемент площі поверхні S.

  • Існує узагальнення формули Ґауса—Бонне для двовимірного многовиду з краєм (межею).
  • Існує узагальнення формули Ґауса — Бонне на парновимірні ріманові многовиди, яке відоме як Теорема Ґауса — Бонне — Черна або Узагальнена формула Ґауса—Бонне.
  • Існує також дискретний аналог теореми Ґауса — Бонне, який говорить, що характеристика Ейлера дорівнює сумі дефектів поліедра, поділеній на 2π.[1]
  • Існують комбінаторні аналоги формули Ґаусса — Бонне.

Орієнтовані й неорієнтовані поверхні

  • Ейлерова характеристика для орієнтованої сфери з ручками (тора, подвійного тора, ...) подається формулою: χ(X)=22g, де g — число ручок, для неорієнтованої поверхні формула виглядає, як χ(X)=2g.

Величина характеристики Ейлера

Назва Вид Ейлерова характеристика
Відрізок 1
Коло 0
Круг 1
Сфера 2
Тор
(добуток двох кіл)
0
Подвійний тор −2
Потрійний тор −4
Проективна поверхня 1
Стрічка Мебіуса 0
Пляшка Кляйна 0
Дві сфери (незв'язані) 2 + 2 = 4
Три сфери 2 + 2 + 2 = 6

Історія

У 1752 році Ейлер [2] опублікував формулу, що пов'язує між собою кількість граней тривимірного багатогранника. В оригінальній роботі формула приводиться у вигляді

S+H=A+2,

де S — кількість вершин, Н — кількість граней, A — кількість ребер.

Раніше ця формула зустрічається в рукописах Рене Декарта, опублікованих Лейбніцем у 1760 році [3].

У 1899 році Анрі Пуанкаре [4] узагальнив цю формулу на випадок N-вимірного многотогранника:

i=0N1(1)iAi=1+(1)N1,

де Ai — кількість i-вимірних граней N-вимірного многогранника.

i=0N(1)iAi=1.

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

  • Долбилин Н. Три теоремы о выпуклых многогранниках // Квант. — 2001. — № 5. — С. 7-12.
  • Лакатос И. Доказательства и опровержения. Как доказываются теоремы / Пер. И. Н. Веселовского. — М.: Наука, 1967.
  • Шашкин Ю. А. Эйлерова характеристика. — М.: Наука, 1984. — Т. 58. — (Популярные лекции по математике).

Шаблон:Топологія

  1. Шаблон:Cite web
  2. Л. Ейлер Demonstratio nonnullarum insignium proprietatum, quibus Соліда hedris planis inclusa Сюнт praedita. Novi Commentarii Academiae Scientiarum Petropolitanae 4:140-160, 1758. Представлено Санкт-Петербурзькій Академії 6 квітня 1752 року. Opera Omnia 1 (26): 94-108.
  3. Шаблон:Книга
  4. H. Poincaré, Sur la généralisation d'un théorème d'Euler relatif aux polyèdres, Compt. Rend. Acad. Sci., 117 (1893), 144—145; Oeuvres, Vol. XI, 6-7.