Теорема синусів

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Тригонометрія Теорема синусів — наступне тригонометричне твердження про властивості кутів та сторін довільного трикутника: нехай a, b і c є сторонами трикутника, а A, B і C — кути протилежні вказаним сторонам, тоді

sinAa=sinBb=sinCc

Обернене значення числа в теоремі синусів (тобто a/sin(A)) дорівнює діаметру D (або ж 2-ом радіусам) описаного навколо трикутника кола (єдине коло, що проходить через три точки A, B і C). Таким чином теорему можна переписати у розширеній формі

asinA=bsinB=csinC=D=2R

Наслідком теореми синусів є наступне твердження:

  • У трикутнику навпроти більшого кута лежить більша сторона, навпроти більшої сторони лежить більший кут.
Розв'язання трикутників

Теорему синусів використовують при розв'язуванні трикутників:

  1. Якщо відомі сторона Шаблон:Math та два прилеглі кути Шаблон:Math і Шаблон:Math довільного трикутника, то інші дві сторони можемо знайти із співвідношення:

b=asinβsinα=asinβsin(πβγ);

c=asinγsinα=asinγsin(πβγ).

Це є типовою проблемою, що постає при тріангуляції.

2. Якщо відомі дві сторони та один із кутів, що не утворюється цими сторонами

Зазначена формула дає два можливих значення для внутрішнього кута. В цьому випадку, часто лишень одне значення задовольняє умові, що сума трьох кутів трикутника дорівнює 180°; інакше отримаємо два можливих розв'язки.

Доведення

Нехай дано трикутник зі сторонами a, b, і c, з протилежними до них кутами A, B, і C. Опустимо перпендикуляр довжиною h з C на c.

Бачимо, що, за означенням:

sinA=hb та sinB=ha

Звідси:

h=bsinA=asinB

також

sinAa=sinBb

Повторимо операцію з кутом A і стороною a, і дістанемо:

sinBb=sinCc.

Доведення розширеної форми теореми синусів

Достатньо довести, що

asinα=2R.

Проведемо діаметр |BG| описаного кола.

За властивістю кутів, вписаних у коло, кут GCB прямий, а кут CGB дорівнює або α, якщо точки A і G лежать по один бік від прямої BC, або πα в іншому разі.

Оскільки sin(πα)=sinα, в обох випадках маємо

a=2Rsinα.

Повторивши ці міркування для двох інших сторін трикутника, маємо:

asinα=bsinβ=csinγ=2R.

Шаблон:Hider

Варіації та узагальнення

Vn=n1nVn1iVn1jVn2i,jsinAi,j,

де Ai,j — кут між гранями Vn1i і Vn1j; Vn2i,j — спільна грань Vn1i і Vn1j; Vn — об'єм симплекса.

Теорема синусів для сферичного трикутника

Шаблон:Докладніше Ця теорема справедлива для трикутників на сфері, сторонами яких є дуги великих кіл сфери.

Нехай дано сферу одиничного радіуса і трикутник на ній, утворений перетином трьох її великих кіл. Нехай Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math — довжини дуг, які є сторонами трикутника. Оскільки сфера є одиничною, то Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math виражають кути з вершиною у центрі сфери між двома її радіусами, стягнуті цими дугами в радіанах.

Нехай Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math — кути, протилежні цим сторонам, тобто це двогранні кути між площинами трьох великих кіл.

Тоді, для сферичного трикутника справедливе твердження: sinAsina=sinBsinb=sinCsinc.

Доведення через вектори

Розглянемо сферу одиничного радіуса з центром О в початку координат. Шаблон:Math, Шаблон:Math та Шаблон:Math — одиничні вектори, проведені від початку координат до вершин Шаблон:Math, Шаблон:Math, Шаблон:Math трикутника. Отже, кути Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math є кутами Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math відповідно. Дуга Шаблон:Math утворює кут величиною Шаблон:Math з вершиною у центрі сфери.

Введемо декартову систему координат так, щоб її вісь Шаблон:Math проходила вздовж вектора Шаблон:Math. Вектор Шаблон:Math в площині Шаблон:Math утворює кут утворює кут Шаблон:Math з віссю Шаблон:Math та проектується на відрізок Шаблон:Math у площині Шаблон:Math. Вектор Шаблон:Math утворює кут Шаблон:Math з віссю Шаблон:Math та проектується на Шаблон:Math у площині Шаблон:Math, а кут між Шаблон:Math та віссю Шаблон:Math дорівнює Шаблон:Math. Отже, три вектори мають координати:

𝐎𝐀=(001),𝐎𝐁=(sinc0cosc),𝐎𝐂=(sinbcosAsinbsinAcosb).

Змішаний добуток трьох векторів, Шаблон:Math, дорівнює об'єму паралелепіпеда, побудованого на векторах Шаблон:Math, Шаблон:Math та Шаблон:Math. Цей об'єм є інваріантним до конкретної системи координат, яка використовується для представлення Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math.

Значення змішаного добутку трьох векторів Шаблон:Math є Шаблон:Math — визначником, рядками якого є координати векторів Шаблон:Math, Шаблон:Math і Шаблон:Math.

З віссю Шаблон:Math вздовж Шаблон:Math квадрат цього визначника дорівнює

(𝐎𝐀(𝐎𝐁×𝐎𝐂))2=(det(𝐎𝐀𝐎𝐁𝐎𝐂))2=|001sinc0coscsinbcosAsinbsinAcosb|2=(sinbsincsinA)2.

Якщо повторити це обчислення з віссю Шаблон:Math вздовж Шаблон:Math, отримаємо Шаблон:Math, а з віссю Шаблон:Math вздовж Шаблон:Math — Шаблон:Math.

Прирівнюємо ці вирази та ділимо їх на Шаблон:Math: sin2Asin2a=sin2Bsin2b=sin2Csin2c=V2sin2(a)sin2(b)sin2(c), де Шаблон:Mvar — об'єм паралелепіпеда, побудованого на векторах Шаблон:Math, Шаблон:Math та Шаблон:Math, що відповідають вершинам сферичного трикутника.

Легко побачити, що для малих сферичних трикутників, коли радіус сфери значно перевищує довжини сторін трикутника, ця формула в граничному значенні переходить в формулу для плоского трикутника, оскільки

lima0sinaa=1 і так само для Шаблон:Math та Шаблон:Math.

Доведення геометричне

Розглянемо сферу одиничного радіуса: OA=OB=OC=1

Будуємо точку D та точку E так, що ADO=AEO=90

Будуємо точку A так, що ADO=AEO=90

Тому видно, що ADA=B та AEA=C

Точка A є проекцією точки A на площину OBC. Тому AAD=AAE=90

Згідно з основною тригонометрією, маємо: AD=sincAE=sinb

Але AA=ADsinB=AEsinC

Поєднавши ці рівності, отримаємо: sincsinB=sinbsinCsinBsinb=sinCsinc

Проводячи аналогічні обчислення, отримуємо теорему синусів для сферичного трикутника: sinAsina=sinBsinb=sinCsinc

Малюнок, використаний в геометричному доказі вище, використовується і також надається в[1] (див. Малюнок 3 у цьому документі) для виведення теореми синусів за допомогою елементарної лінійної алгебри та проекційних матриць.

Теорема синусів для гіперболічного трикутника

У гіперболічній геометрії з кривиною −1, теорема синусів для гіперболічного трикутника має вигляд:

sinAsha=sinBshb=sinCshc,

В окремому випадку, коли кут Шаблон:Math прямий, отримаємо: sinC=sinhcsinhb

що є аналогом формули в евклідовій геометрії, яка виражає синус кута як частку від ділення протилежної сторони прямокутного трикутника на його гіпотенузу.

Теорема синусів для поверхонь постійної кривини

Визначимо узагальнену функцію синусів, що залежить також від дійсного параметра Шаблон:Math: sinKx=xKx33!+K2x55!K3x77!+.

Теорема синусів при постійній кривині Шаблон:Math має вигляд[2] sinAsinKa=sinBsinKb=sinCsinKc.

Підставивши Шаблон:Math, Шаблон:Math, або Шаблон:Math, Отримаємо відповідно евклідовий, сферичний та гіперболічний випадки теореми синусів, описані вище.

Нехай Шаблон:Math позначає довжину кола радіуса Шаблон:Math у просторі постійної кривини Шаблон:Math.

Тоді Шаблон:Math.

Тому теорему синусів також можна записати у вигляді: sinApK(a)=sinBpK(b)=sinCpK(c).

Це формулювання було знайдене Яношом Бояї.[3]

У вищих розмірностях

|psin(𝐛,𝐜,𝐝)|Sa=|psin(𝐚,𝐜,𝐝)|Sb=|psin(𝐚,𝐛,𝐝)|Sc=|psin(𝐚,𝐛,𝐜)|Sd=(3Vтетр.)22!SaSbScSd.

Позначимо Шаблон:Math — гіпероб'єм Шаблон:Math-вимірного симплекса і Шаблон:Math — добуток гіперплощ його Шаблон:Math-вимірних граней. Тоді загальне співвідношення має вигляд

|psin(𝐛,,𝐳)|Sa==|psin(𝐚,,𝐲)|Sz=(nV)n1(n1)!P.

Історія

У першій главі Альмагеста (бл. 140 року н. е.) теорему синусів використано, але явно не сформульовано[4].

Найдавніше з доведень, що дійшли до нас, теореми синусів на площині описано в книзі Насир ад-Діна ат-Тусі «Трактат про повний чотирибічник» написаній у XIII столітті[5].

Теорему синусів для сферичного трикутника довели математики середньовічного Сходу ще в X столітті[6]. У праці Шаблон:Нп XI століття «Книга про невідомі дуги сфери» наводилось загальне доведення теореми синусів на сфері[7].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Трикутник

  1. Шаблон:Citation
  2. Шаблон:Cite web
  3. Шаблон:Cite book
  4. Шаблон:Книга-ру
  5. Шаблон:Книга-ру
  6. Sesiano just lists al-Wafa as a contributor. Sesiano, Jacques (2000). «Islamic mathematics», pp. 137. — Page 157, in Шаблон:Citation
  7. Шаблон:Cite web