Теорема Рауса — Гурвіца

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Рауса — Гурвіца — це критерій належності всіх коренів многочлена до лівої половини комплексної площини. Многочлени з такою властивістю називаються стабільними за Гурвіцем.

Це теорема важлива для динамічних систем в теорії керування, оскільки характеристичний многочлен стабільної лінійної системи диференціальних рівнянь має корені тільки в лівій півплощині (від'ємні власні значення).

Це теорема надає математичний тест стабільності системи, без знаходження розв'язків. Вона була доведена 1895 року і названа на честь Едварда Рауса та Адольфа Гурвіца.

Позначення

Нехай f(z) многочлен з комплексними коефіцієнтами степеня n без коренів на уявній осі (тобто з нулевою дійсною частиною). А два дійсні многочлени P0(y) та P1(y), такі що f(iy)=P0(y)+iP1(y), є дійсною та комплексною частиною f на уявній осі.

Також позначимо:

Твердження

Використовуючи ці позначення, теорема стверджує:

pq=1πΔargf(iy)={+I+P0(y)P1(y)для непарного степеняI+P1(y)P0(y)для парного степеня}=w(+)w().

З першої рівності, наприклад, можна стверджувати, що коли зміна аргумента f(iy) додатна, то f(z) матиме більше коренів зліва від уявної осі ніж справа.

Рівність Шаблон:Math є комплексним аналогом теореми Штурма. З тою різницею що: в теоремі Штурма зліва Шаблон:Math та Шаблон:Math — кількість змін в ланцюгу Штурма (коли в цій теоремі, Шаблон:Math — кількість змін в узагальненому ланцюгу Штурма).

Критерій стабільності Рауса — Гурвіца

Використовуючи цю теорему, критерій стабільності є тривіальним: f(z) є стабільною за Гурвіцем тоді й лише тоді коли pq=n. Умовою на коефіцієнти f(z) буде Шаблон:Math та Шаблон:Math.

Див. також

Джерела