Полігамма-функція

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дигамма-функція ψ(x)
Тригамма-функція ψ(x)
Тетрагамма-функція ψ(x)
Пентагамма-функція ψ(x)

Поліга́мма-фу́нкція порядку m у математиці визначається як (m+1)-ша похідна натурального логарифма гамма-функції,

ψ(m)(z)=dmdzmψ(z)=dm+1dzm+1lnΓ(z),

де Γ(z) — гамма-функція, а

ψ(z)=ψ(0)(z)=Γ(z)Γ(z)

дигамма-функція, яку також можна визначити через суму такого ряду:

ψ(z)=ψ(0)(z)=γ+k=0(1k+11k+z),

де γ — стала Ейлера — Маскероні. Це подання справедливе для будь-якого комплексного z0,1,2,3, (у зазначених точках функція ψ(z) має сингулярності першого порядку)[1].

Полігамма-функцію також можна визначити через суму ряду

ψ(m)(z)=(1)m+1m!k=01(z+k)m+1,m>0,

який виходить із подання для дигамма-функції диференціюванням за z[2]. Це подання також справедливе для будь-якого комплексного z0,1,2,3, (у зазначених точках функція ψ(m)(z) має сингулярності порядку (m+1)). Його можна записати через дзета-функцію Гурвіца[2],

ψ(m)(z)=(1)m+1m!ζ(m+1,z).

У цьому сенсі дзета-функцію Гурвіца можна використати для узагальнення полігамма-функції на випадок довільного (нецілого) порядку m.

Зазначимо, що в літературі ψ(m)(z) іноді позначають як ψm(z) або явно вказують штрихи для похідних за z. Функцію ψ(z)=ψ(1)(z) називають тригамма-функцією, ψ(z)=ψ(2)(z) — тетрагамма-функцією, ψ(z)=ψ(3)(z) — пентагамма-функцією, ψ(z)=ψ(4)(z) — гексагамма-функцією, і т. д.

Інтегральне подання

Полігамма-функцію можна подати як

ψ(m)(z)=(1)m+10tmezt1etdt

Це подання справедливе для Шаблон:Nobr і Шаблон:Nobr. При m=0 (для дигамма-функції) інтегральне подання можна записати у вигляді

ψ(z)=ψ(0)(z)=γ+0etezt1etdt=γ+011tz11tdt,

де γ — стала Ейлера — Маскероні.

Асимптотичні розклади

При z (|argz|<π) справедливий такий розклад із використанням чисел Бернуллі:

ψ(m)(z)=(1)m1[(m1)!zm+m!2zm+1+k=1(2k+m1)!B2k(2k)!z2k+m]

Розклад у ряд Тейлора поблизу аргументу, рівного одиниці, має вигляд

ψ(m)(z+1)=k=0(1)m+k+1(m+k)!ζ(m+k+1)zkk!,

де ζ позначає дзета-функцію Рімана. Цей ряд збігається при |z| < 1, і його можна отримати з відповідного ряду для дзета-функції Гурвіца.

Часткові значення

Значення полігамма-функції при цілих і напівцілих значеннях аргументу виражаються через дзета-функцію Рімана,

ψ(m)(1)=(1)m+1m!ζ(m+1),m>0
ψ(m)(12)=(1)m+1m!(2m+11)ζ(m+1),m>0,

а для дигамма-функції (при m=0) —

ψ(1)=ψ(0)(1)=γ,
ψ(12)=ψ(0)(12)=γ2ln2,

де γ — стала Ейлера — Маскероні[2].

Щоб отримати значення полігамма-функції за інших цілих (додатних) і напівцілих значень аргументу, можна використати рекурентне співвідношення, наведене нижче.

Інші формули

Полігамма-функція задовольняє рекурентне співвідношення[2]

ψ(m)(z+1)=ψ(m)(z)+(1)mm!zm+1,

а також формулу доповнення[2]

ψ(m)(1z)+(1)m+1ψ(m)(z)=(1)mπdmdzmcot(πz).

Для полігамма-функції кратного аргументу існує така властивість[2]:

ψ(m)(kz)=1km+1n=0k1ψ(m)(z+nk),m>0

а для дигамма-функції (m=0) до правої частини треба додати lnk[2],

ψ(kz)=lnk+1kn=0k1ψ(z+nk).

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація