Многочлен поділу кола

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Многочлен поділу коламногочлен, що має вигляд:

Φn(X)=ω(Xω)

де ωпервісні корені степеня n з одиниці і добуток береться за всіма такими коренями. Степінь многочлена Φn(X) — кількість натуральних чисел, менших, ніж n, і взаємно простих з n.

Властивості

Многочлени поділу кола задовольняють співвідношенню:

dnΦd(X)=Xn1

де добуток береться за всіма додатними дільниками d числа n, включно зі самим n. Це співвідношення дозволяє рекурсивно обчислювати многочлени Φn(X) шляхом ділення многочлена Xn1 на добуток усіх Φn(X),d<n,dn:

Φn(X)=Xn1d|nΦd(X)

При цьому коефіцієнти многочлена належать початковому полю P, а у випадку поля раціональних чисел — коефіцієнти є цілими числами.

Якщо n=pmстепінь простого числа і характеристика поля P рівна нулю то:

Φn(X)=0kp1Xkpm1.

Зокрема для m = 1:

Φp(X)=1+X+X2++Xp1.

Для многочлена Φn(X) можна подати явну формулу через функцію Мебіуса μ:

dn(Xd1)μ(n/d)=Φn(X)

Наприклад:

Φ12(X)=(X121)(X61)1(X41)1(X31)0(X31)(X11)0=X4X2+1

Над полем раціональних чисел усі многочлени Φn(X) є незвідними[1], але над скінченними полями ці многочлени можуть розкладатися на множники. Так, над полем лишків за модулем 11 виконується рівність: Φ12(X)=X4X2+1=(X2+5X1+1)(X25X+1).

Рівняння поділу кола

Рівняння Φn(X)=0, що дає всі первісні корені степеня n з одиниці, називаються рівнянням поділу кола. У випадку числових полів розв'язок цього рівняння в тригонометричній формі має вигляд:

ξnk=cos2πkn+isin2πkn

де дріб kn нескоротний, тобто k і n — взаємно прості. Розв'язування в радикалах рівняння поділу кола тісно пов'язане із задачею побудови правильного n-кутника або з еквівалентною їй задачею поділу кола на n рівних частин, а саме, задача поділу кола на n частин розв'язується за допомогою циркуля та лінійки тоді і тільки тоді, коли рівняння Φn(X)=0 розв'язується в квадратних радикалах.

Приклади

Φ1(X)=X1
Φ2(X)=X+1
Φ3(X)=X2+X+1
Φ6(X)=X2X+1
Φ9(X)=X6+X3+1
Φ15(X)=X8X7+X5X4+X3X+1

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

  1. Для доведення див. Е. Артін, Теорія Галуа с. 64-66