Зсув Бернуллі
У математиці схема Бернуллі або зсув Бернуллі є узагальненням Шаблон:Нп для більш ніж двох можливих результатів.[1][2] Схеми Бернуллі природно проявляються в Шаблон:Нп, і тому важливі при досліджені динамічних систем. Багато важливих динамічних систем (такі як аксіома А в теорії динамічних систем) мають атрактор, який є добутком множини Кантора і гладкого многовиду, а динаміка на множині Кантора ізоморфна динаміці зсуву Бернуллі.[3] По суті, це Шаблон:Нп. Термін «зсув» відноситься до оператора зсуву, який може бути використаний для вивчення схем Бернуллі. Шаблон:Нп[4][5] показує, що зсуви Бернуллі є ізоморфними, якщо їх Шаблон:Нп однакова.
Означення
Схема Бернуллі — це Шаблон:Нп стохастичний процес, де кожна незалежна випадкова величина може приймати одне з різних можливих значень, причому -й результат відбувається з імовірністю , при , і
Простір елементарних подій як правило позначається
як скорочення для
Пов'язана міра називається мірою Бернуллі[6]
σ-algebra на є добутком -алгебр, тобто це (скінченний) прямий добуток -алгебр скінченної множини . Таким чином, трійка
є простором з мірою. Базис є Шаблон:Нп. Нехай задано циліндричну множину , її мірою є
Еквівалентний вираз з використанням позначень теорії ймовірностей має вигляд
для випадкових величин .
Схему Бернуллі, як і будь-який стохастичний процес, можна розглядати як динамічну систему з оператором зсуву , де
Оскільки результати незалежні, то зсув зберігає міру, і, отже, є Шаблон:Нп. Четвірка
є Шаблон:Нп, і називається схемою Бернуллі або зсувом Бернуллі. Її часто позначають як
При = 2 схема Бурнуллі називається Шаблон:Нп. Зсув Бернуллі можна розуміти як окремий випадок , Шаблон:Нп, де всі елементи матриці сумжності одиниці. Таким чином, відповідний граф є клікою.
Відповідності та метрика
Відстань Геммінга забезпечує природну метрику для схеми Бернуллі. Інша важлива метрика, так звана -метрика, визначається через супремум над відповідностями рядків[7]
Нехай і — два набори символів. Відповідність є послідовністю пар набору. Тобто пари для яких , вважаються повністю впорядкованими. Кожна окрема підпослідовність і впорядковується: , і у такий же спосіб .
-відстанню між і є
де супремум беремо за усіма відповідностями між і . Так означена відстань задовольняє нерівність трикутника лише при умові, що і тому це не зовсім справжня метрика. Незважаючи на це, в літературі загальновживаним є термін «відстань».
Узагальнення
Більшість властивостей схеми Бернуллі випливають із зліченного прямого добутку, ніж з скінченного базового простору. Таким чином, можна прийняти за базовий простір Шаблон:Нп і визначити схему Бернуллі як
Такий підхід є конструктивним, оскільки зліченний прямий добуток стандартного простору ймовірностей знову є стандартним простором ймовірностей.
Для іншого узагальнення можна замінити цілі числа на зліченну дискретну групу . Таким чином,
У цьому випадку оператор зсуву замінюється на дію групи
для елементів групи, і розуміється як функція (будь-який прямий добуток розуміємо як множину функції , оскільки це є експоненційний об'єкт . Міра вибирається як міра Хаара, яка інваріантна під дією групи:
Ці узагальнення також загальнопринято називати схемами Бернуллі, оскільки вони все ще зберігають більшість властивостей скінченного випадку.
Властивості
Яків Синай показав, що Шаблон:Нп схеми Бернуллі визначається як[8][9]
Ця формула для ентропії випливає із загального означення ентропії прямого декартового добутку ймовірносних просторів, яке випливає з Шаблон:Нп. У випадку загального базового простору (тобто базовий простір, який не є зліченним) зазвичай розглядається відносна ентропія. Так, наприклад, якщо маємо зліченне розбиття
У загальному випадку ця ентропія залежить від розбиття. Однак для багатьох динамічних систем, коли Шаблон:Нп не залежить від розбиття (скоріше існують ізоморфізми, які пов'язують символьну динаміку різних розбиттів і залишають міру інваріантною), і тому такі системи можуть мати добре визначену ентропію, яка не залежить від розбиття.
Теорема про ізоморфізм Орнштейна
Шаблон:Нп стверджує, що дві схеми Бернуллі з однаковою ентропією ізоморфні.[4] Результат є дуже особливим,[10] оскільки для несхематичних систем, таких як Шаблон:Нп немає подібної властивості. Теорема про ізоморфізм насправді набагато глибша: вона забезпечує простий критерій, за допомогою якого багато різних Шаблон:Нп, можна вважати ізоморфними схемам Бернуллі. Результат виявився неочікуваним, оскільки багато систем, які раніше вважалися непов'язаними, виявились ізоморфними. До них відносяться скінченні стаціонарні стохастичні процеси, Шаблон:Нп, скінченні ланцюги Маркова, дифероморфізми Аносова і Шаблон:Нп: всі вони ізоморфні до схем Бернуллі.
В узагальненому випадку теорема про ізоморфізм Орнштейна залишається справедливою, якщо група є зліченною нескінченною Шаблон:Нп.[11][12]
Автоморфізм Бернуллі
Оборотне Шаблон:Нп Шаблон:Нп (простір Лебега) називають автоморфізмами Бернуллі , якщо воно ізоморфне зсуву Бернуллі[13].
Див. також
Література
- ↑ P. Shields, The theory of Bernoulli shifts, Univ. Chicago Press (1973)
- ↑ Michael S. Keane, «Ergodic theory and subshifts of finite type», (1991), appearing as Chapter 2 in Ergodic Theory, Symbolic Dynamics and Hyperbolic Spaces, Tim Bedford, Michael Keane and Caroline Series, Eds. Oxford University Press, Oxford (1991). ISBN 0-19-853390-X
- ↑ Pierre Gaspard, Chaos, scattering and statistical mechanics(1998), Cambridge University press
- ↑ 4,0 4,1 Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Springer
- ↑ Klenke, Achim (2006). Probability Theory. Springer-Verlag. ISBN 978-1-84800-047-6.
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Ya.G. Sinai, (1959) «On the Notion of Entropy of a Dynamical System», Doklady of Russian Academy of Sciences 124, pp. 768—771.
- ↑ Ya. G. Sinai, (2007) «Metric Entropy of Dynamical System Шаблон:Webarchive»
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Peter Walters (1982) An Introduction to Ergodic Theory, Springer-Verlag, Шаблон:ISBN