Гіпереліптична крива

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рис. 1. Графік гіпереліптичної кривої C:y2=f(x) де f(x)=x52x47x3+8x2+12x=x(x+1)(x3)(x+2)(x2).

В алгебричній геометрії гіпереліптична крива — алгебрична крива роду g>1, задана рівнянням вигляду

y2+h(x)y=f(x)

де f(x) — многочлен степеня n=2g+1>4 або n=2g+2>4 з n різними коренями, а h(x) — многочлен степеня <g+2 (якщо g не дорівнює 2, можна прийняти h(x)=0).

Гіпереліптична функція — елемент Шаблон:Нп такої кривої або Шаблон:Нп на кривій; ці два поняття ідентичні для еліптичних функцій, але різні для гіпереліптичних функцій.

Рід

Степінь многочлена визначає рід кривої: многочлен степеня 2g+1 або 2g+2 дає криву роду g. Якщо степінь дорівнює 2g+1, криву називають Шаблон:Нп. Водночас криву степеня 2g+2 називають Шаблон:Нп. Це твердження про рід залишається істинним для g=0 або 1, але ці особливі випадки не називають «гіпереліптичними». У випадку g=1 (якщо вибрати виділену точку) таку криву називають еліптичною.

Постановка та вибір моделі

Хоча ця модель є найпростішим способом опису гіпереліптичних кривих, таке рівняння матиме особливу точку на нескінченності в проєктивній площині. Ця особливість характерна для випадку n>3. Тому, якщо несингулярну криву визначають таким рівнянням, майже завжди мають на увазі несингулярну модель (також звану Шаблон:Нп), еквівалентну в сенсі біраціональної геометрії.

Точніше, рівняння визначає квадратичне розширення C(x), і мається на увазі саме це функціональне поле. Особливу точку на нескінченності можна видалити (оскільки це крива) за допомогою процесу нормалізації (інтегрального замикання). Виявляється, що після цього є відкрите покриття кривої двома афінними діаграмами: тією, яка вже задана y2=f(x) і ще однією, заданою як w2=v2g+2f(1/v).

Карти склеювання між двома діаграмами задаються як (x,y)(1/x,y/xg+1) і (v,w)(1/v,w/vg+1), де б їх не було визначено.

Фактично передбачається геометричне скорочення, причому криву C визначають як розгалужене подвійне покриття проєктивної прямої, Шаблон:Нп відбувається в коренях f, а також, для непарних n, у точці на нескінченності. Таким чином, випадки n=2g+1 і 2g+2 можна об'єднати, оскільки, щоб перемістити будь-яку точку розгалуження від нескінченності, можна також використати автоморфізм проєктивної площини.

Використання формули Рімана — Гурвіца

За допомогою Шаблон:Нп гіпереліптичну криву роду g визначають рівнянням степеня n=2g+2. Припустимо, f:XP1 — розгалужене покриття зі ступенем галуження 2, де X — крива з родом g, а P1 — сфера Рімана. Нехай g1=g і g0 — рід P1(=0), тоді формула Рімана — Гурвіца дає

22g1=2(22g0)sX(es1)

де s є над усіма розгалуженими точками на X. Кількість точок галуження дорівнює n, і в кожній точці галуження s маємо es=2, тому формула набуває вигляду

22×g=2(22×0)n×(21)

тому n=2g+2.

Поява і застосування

Усі криві роду 2 є гіпереліптичними, але для роду ≥ 3 родова крива не є гіпереліптичною. Це видно евристично з перевірки розмірності простору модулів. Підраховуючи константи, при n=2g+2 набір з n точок, що підлягають дії автоморфізмів проєктивної прямої, має (2g+2)3 ступенів вільності, що менше, ніж 3g3, кількість модулів кривої роду g, якщо g не дорівнює 2. Значно більше відомо про гіпереліптичне геометричне місце точок у просторі модулів кривих Шаблон:Прояснити, хоча складніше показати загальні негіпереліптичні криві за допомогою простих моделей.[1] Однією з геометричних характеристик гіпереліптичних кривих є Шаблон:Нп. Детальніша геометрія негіпереліптичних кривих походить із теорії Шаблон:Нп, канонічне відображення є 2-до-1 на гіпереліптичних кривих, але 1-до-1 в інших випадках для g > 2. Шаблон:Нп — це криві, які відповідають кубічному, а не квадратному кореню многочлена.

Визначення за допомогою квадратичних розширень поля раціональної функції працює для полів загалом, за винятком характеристики 2; у всіх випадках доступне геометричне визначення як розгалужене подвійне покриття проєктивної прямої, якщо припускається, що розширення є роздільним.

Гіпереліптичні криві можуть бути використані в Шаблон:Нп для криптосистем, заснованих на задачі дискретного логарифмування.

Гіпереліптичні криві також складають цілі зв'язні компоненти певних шарів простору модулів абелевих диференціалів[2].

Гіпереліптичність кривих роду 2 використано для підтвердження гіпотези Громова Шаблон:Нп у випадку заповнень роду =1.

Класифікація

Гіпереліптичні криві даного роду g мають простір модулів, тісно пов'язаний із кільцем інваріантів бінарної форми степеня 2g+2.

Історія

Вперше гіпереліптичні функції опублікував Шаблон:Нп (1812—1847) у своїй останній статті Абелеві трансценденти першого порядку (Шаблон:Lang-de; Шаблон:Нп, том 35, 1847). Незалежно над цим питанням працював Шаблон:Нп і опублікував статтю Обернення ультраеліптичних інтегралів першого роду (Шаблон:Lang-de; Mémoires des savants etc., том 11, 1851).

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Алгебричні криві