Галогенорганічні сполуки

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Галоге́норгані́чні сполу́ки — це органічні сполуки, яки містять атоми галогенів, зв'язаних із атомами Карбону. Поділяються на флуорорганічні, хлорорганічні, броморганічні та йодорганічні сполуки.

Галогенорганічні сполуки бувають галогенпохідними вуглеводнів, спиртів, карбонових кислот, та інших органічних сполук.

Класифікація

Галогенорганічні сполуки можна класифікувати за трьома критеріями: галоген, кількість атомів галогену та клас сполуки, в якої є атом галогену. Їх властивості сильно залежать від гібридізації атома карбону: у карбона в стані sp3-гібридізації електронегативність менша, тому зв'язок С-Hal є сильно полярним та не дуже міцним. Такі легко всполуки вступають у реакції нуклеофільного заміщення, бо атом галогену легко відривається. Це характерно для галогеналканів. Зв'язок C(sp2)-Hal, а також C(sp)-Hal є менш полярними та більш міцними.

Класи галогенорганічних сполук
Назва Загальна формула Гібридізація атома карбону Характерні реакції
Галогенпохідні вуглеводнів Галогеналкани RCHA2Hal,

RCHHalR

sp3 Реакції нуклеофільного заміщення, дегідрогалогенування,

дегалогенування

Галогеналкени RCH=CHalR sp2 Реакції нуклеофільного заміщення (неактивно), дегідрогалогенування, реакції приєднання (гідрування, галогенування)
Галогеналкіни RCCHal sp Реакції приєднання
Галогенарени ArHal sp2 Реакції нуклеофільного заміщення, реакції електрофільного ароматичного заміщення
Галогенорганічні сполуки

з іншими функціональними

групами

Галогенангідриди RCHal=O sp2 Реакції нуклеофільного заміщення (дуже активно), дегідрогалогенування (утворення кетенів)
Галогенпохідні етерів ROCHHalR sp3 Реакції нуклеофільного заміщення, дегідрогалогенування
Галогенкарбонові кислоти RCHHalRCOOH

RCHHalCOOH

sp3 Реакції нуклеофільного заміщення (активно), дегідрогалогенування, декарбоксилювання, а також всі інші реакції карбонових кислот


Хімічні властивості

Реакціх нуклеофільного заміщення

У реакції нуклеофільного заміщення вступають переважно галогеналкани, галогенпохідні етерів, галогенангідриди карбонових кислот та галогенкарбонові кислоти. Останні дві групи вступають у цю реакцію особливо легко через карбонільну або карбоксильну групу відповідно. Також можуть вступати деякі галогенарени.

Вступають у реакцію з основами з утворенням спиртів (для галогенпохідних вуглеводнів) або карбонових кислот (для галогенангідридів карбонових кислот) та галогеноводнів:

RHal+KOHROH+KHal

Найактивніші представники галогенпохідних вуглеводнів, а також галогенангідриди та галогенпохідні карбонових кислот можуть вступати у таку реакцію з водою:

RC(O)Hal+HA2ORC(O)OH+HHal

Зі спиртами утворюють ефіри (якщо це похідні вуглеводнів — етери, якщо карбонових кислот — естери):

RHal+ROHROR+HHal

Аналогічно з тіолами утворюють тіоетери або тіоестери:

RHal+RSHRSR+HHal

З карбоновими кислотами утворюють естери або ангідриди:

RHal+RCOOHRCOOR+HHal

RCOHal+RCOOHRCOOCOR+HHal

Дегідрогалогенування

Під дією лугів від галогенорганічних сполук можуть відриватися атом гідрогену й атом галогену. Такі реакції характерні для галогеналканів, галогеналкенів, галогенпохідних етерів та галогенкарбонових кислот:

RCHA2CHA2Hal+KOHCA2HA5OHRCH=CHA2+KHal+HA2O

При дегідрогалогенуванні галогеналкану з декількома атомами галогену утворюється галогеналкен або галогеналкін:

RCHHalCHHalR+KOHRCH=CHalR+KHal+HA2O

HalA2CHCHHalA2+KOHKHal,HA2OHalA2C=CHHal+KOHKHal,HA2OHalCCHal

Джерела

  • Дмитрий Григорьевич Кузнецов  Органическая химия 13358K, 556 с. издание 2016 г.
  • Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. — 3-є. — Львів : Центр Європи, 2006. — 864 с. — ISBN 966-7022-19-6.
  • О. Я. Нейланд. Органическая химия. — М.: Высшая школа, 1990. — 751 с. — 35 000 экз. — ISBN 5-06-001471-1.

Шаблон:Органічні сполуки