Векторне розшарування

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення Векторним розшаруванням називається певна геометрична конструкція, котра складається з сімейства векторних просторів, параметризованих іншим простором X (наприклад, X може бути топологічним простором, многовидом або алгебраїчною структурою): кожній точці x простору X зіставляється векторний простір Vx так, що їхнє об'єднання утворює простір такого ж типу, як і X (топологічний простір, многовид або алгебраїчну структуру тощо), зване простором векторного розшарування над X.

Векторне розшарування є особливим типом локально тривіальних розшарувань, які в свою чергу є особливим типом розшарувань.

Зазвичай розглядають векторні простори над дійсними або комплексними числами. У такому випадку векторні розшарування називаються відповідно дійсними або комплексними. Комплексні векторні розшарування можна розглядати як дійсні з додатково введеною структурою.

Приклади

Визначення

Векторне розшарування — це локально тривіальне розшарування, у якого шар V є векторним простором, зі структурною групою оборотних лінійних перетворень V.

Пов'язані визначення

Підрозшаруванням U векторного розшарування V на топологічному просторі X називається така сукупність лінійних підпросторів UxVx, xX, яка сама має структуру векторного розшарування.

Морфізми

Морфізм з векторного розшарування π1:E1X1 у векторне розшарування π2:E2X2 задається парою безперервних відображень f:E1E2 та g:X1X2, таких що

  • gπ1=π2f
  • для будь-якого xX1, відображення π11({x})π21({g(x)}),, індуковане f, — лінійне відображення векторних просторів.

Зауважимо, що g визначається f (бо π1 — сюр'єкція), у такому випадку говорять, що f покриває g.

Клас всіх векторних розшарувань разом з морфізмами розшарувань утворює категорію. Обмежуючись векторними розшаруваннями, які є гладкими многовидами, і гладкими морфізмами розшарувань, ми отримаємо категорію гладких векторних розшарувань. Морфізми векторних розшарувань — окремий випадок відображення розшарувань між локально тривіальними розшаруваннями, їх часто називають гомоморфізмом (векторних) розшарувань.

Гомоморфізм розшарувань з E1 у E2, разом із зворотним гомоморфізмом, називається ізоморфізмом (векторних) розшарувань. У такому разі розшарування E1 і E2 називають ізоморфними. Ізоморфізм векторного розшарування (рангу k) E над X на тривіальне розшарування (рангу k над X) називається тривіалізацією E, при цьому E називають тривіальним (або трівіалізуємим). З визначення векторного розшарування видно, що будь-яке векторне розшарування локально тривіально.

Операції над розшаруваннями

Більшість операцій над векторними просторами можуть бути продовжені на векторні розшарування, виконуючись поточечно.

Наприклад, якщо E — векторне розшарування на X, то існує розшарування E* на X, зване спряженим розшаруванням, шар якого в точці xX — це спряжений векторний простір (Ex)*. Формально (Ex)* можна визначити як множину пар (x,φ), де xX і φEx*. Спряжене розшарування локально тривіально.

Існує багато функторіальних операцій, виконуваних над парами векторних просторів (над одним полем). Вони безпосередньо продовжуються на пари векторних розшарувань E,F на X (над заданим полем). Ось кілька прикладів.

  • Сума Вітні, або розшарування прямої суми E і F — це векторне розшарування EF на X, шар якого в точці x є прямою сумою ExFx векторних просторів Ex і Fx.
  • Розшарування тензорного добутку EF визначається аналогічно, використовуючи поточечний тензорний добуток векторних просторів.
  • Розшарування гомоморфізмів (Шаблон:Lang-en) Hom(E,F) — це векторне розшарування, шар якого в точці x — простір лінійних відображень з Ex в Fx (часто позначається Hom(Ex,Fx) або L(Ex,Fx)). Це розшарування корисно, тому що існує бієкція між гомоморфізми векторних розшарувань з E в F на X і частинами Hom(E,F) на X.

Див. також

Посилання

  • Мищенко А.С. Векторные расслоения и их применения. — М.: Наука. Глав. ред. физ.-мат. лит., 1984. — 208 с.
  • Jurgen Jost. Riemannian Geometry and Geometric Analysis — (2002) Springer-Verlag, Berlinб ISBN 3-540-42627-2 — See section 1.5.
  • Ralph Abraham, Jerrold E. Marsden. Foundations of Mechanics, — (1978) Benjamin-Cummings, Londonб ISBN 0-8053-0102-X — See section 1.5.