Число Перрена

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В теорії чисел числами Перрена називаються члени лінійної рекурентної послідовності:

P(0) = 3, P(1) = 0, P(2) = 2,

і

P(n) = P(n − 2) + P(n − 3) для n > 2.

Послідовність чисел Перрена починається з

3, 0, 2, 3, 2, 5, 5, 7, 10, 12, 17, 22, 29, 39, … (Шаблон:OEIS)

Історія

Цю послідовність згадав 1876 року Едуард Люка. В 1899 цю саму послідовність використовував у явному вигляді Перрен. Найглибше цю послідовність вивчили Адамс (Adams) і Шанкс (Shanks) (1982).

Властивості

Твірна функція

Твірною функцією чисел Перрена є

G(P(n);x)=3x21x2x3.

Матричне подання

(010001110)n(302)=(P(n)P(n+1)P(n+2))

Аналог формули Біне

Послідовність чисел Перрена можна записати в термінах степеня коренів характеристичного рівняння

x3x1=0.

Це рівняння має три корені. Один з цих коренів p дійсний (відомий як пластичне число). Використовуючи його і два спряжених комплексних корені q і r, можна виразити число Перрена аналогічно формулі Біне для чисел Люка:

P(n)=pn+qn+rn.

Оскільки абсолютні значення комплексних коренів q і r менші від 1, степені цих коренів будуть при збільшенні n прямувати до 0. Для великих n формула спрощується до

P(n)pn

Цю формулу можна використати для швидкого обчислення чисел Перрена для великих n. Відношення послідовних членів послідовності Перрена прямує до p ≈ 1.324718. Ця константа грає ту ж роль для послідовності Перрена, що й золотий перетин для чисел Люка. Аналогічний зв'язок є між p і послідовністю Падована, між золотим перетином і числами Фібоначчі, а також між срібним перетином і числами Пелля.

Формула множення

З формул Біне можна отримати формули для G(kn) в термінах G(n-1), G(n) і G(n+1). Відомо, що

G(n1)=p1pn+q1qn+r1rnG(n)=pn+qn+rnG(n+1)=ppn+qqn+rrn

Що дає систему трьох лінійних рівнянь з коефіцієнтами з поля розкладу многочлена x3x1. Визначивши обернену матрицю, можна розв'язати рівняння й отримати pn,qn,rn. Потім можна піднести до степеня k всі три отриманих значення і порахувати суму.

Приклад програми в системі Magma:

P<x> := PolynomialRing(Rationals());
S<t> := SplittingField(x^3-x-1); 
P2<y> := PolynomialRing(S);
p,q,r := Explode([r[1] : r in Roots(y^3-y-1)]);
Mi:=Matrix([[1/p,1/q,1/r],[1,1,1],[p,q,r]])^(-1);
T<u,v,w> := PolynomialRing(S,3);
v1 := ChangeRing(Mi,T) *Matrix([[u],[v],[w]]);
[p^i*v1[1,1]^3 + q^i*v1[2,1]^3 + r^i*v1[3,1]^3 : i in [-1..1]];

Нехай u=G(n1),v=G(n),w=G(n+1). Розв'язавши систему, отримаємо

23G(2n1)=4u2+3v2+9w2+18uv12uw4vw23G(2n)=6u2+7v22w24uv+18uw+6vw23G(2n+1)=9u2+v2+3w2+6uv4uw+14vw23G(3n1)=(4u3+2v3w3+9(uv2+vw2+wu2)+3v2w+6uvw)23G(3n)=(3u3+2v3+3w33(uv2+uw2+vw2+vu2)+6v2w+18uvw)23G(3n+1)=(v3w3+6uv2+9uw2+6vw2+9vu23wu2+6wv26uvw)

Число 23 виникає в цих формулах як дискримінант многочлена, який задає послідовність (x3x1).

Це дозволяє обчислювати n-е число Перрена в арифметиці цілих чисел, використовуючи O(logn) множень.

Прості й подільність

Псевдопрості числа Перрена

Доведено, що всі прості p ділять P(p). Зворотне, однак, хибне — деякі складені числа n можуть ділити P(n), такі числа називаються псевдопростими числами Перрена.

Питання про існування псевдопростих чисел Перрена розглянув сам Перрен, але було невідомо, існують вони чи ні, поки Адамс (Adams) і Шанкс (Shanks) (1982) не виявили найменшого з них, 271441 = 5212. Наступним стало 904631=7×13×9941. Відомо сімнадцять псевдопростих чисел Перрена, менших від мільярда. Джон Ґрантам (Jon Grantham) довів[1], що є нескінченно багато псевдопростих чисел Перрена.

Прості числа Перрена

Числа Перрена, які є простими, утворюють послідовність:

2, 3, 5, 7, 17, 29, 277, 367, 853, 14197, 43721, 1442968193, 792606555396977, 187278659180417234321, 66241160488780141071579864797 Шаблон:OEIS

У травні 2006 року Вайсстайн знайшов ймовірно просте число Перрена P(263226) з 32147 знаків.

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

Посилання

Шаблон:Класи натуральних чисел