Теорема Куранта — Фішера

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Куранта — Фішера — теорема про властивість ермітового оператора в гільбертовому просторі функцій. Також називається теоремою про мінімакс[1].

Формулювання

λk=inf\limits Lksup\limits xLkS(Ax,x)(x,x)
A — лінійний самоспряжений оператор, що діє в скінченновимірному комплексному або дійсному просторі,
S — одинична сфера,
e=e1en — ортонормований базис простору V, що складається з власних векторів оператора A,
λk — kвласне значення оператора A і λ1λ2λn
Lk — k-вимірний підпростір V.

Доведення

p=nk+1, Lk — k-вимірний підпростір V,Wnk+1 — лінійна оболонка векторів eken. dimLk+dimWnk+1=n+1. Звідки випливає, що LkWnk+1. Нехай x0LkWnk+1 і  x0=1. Оскільки λk=sup\limits xLkS(Ax,x), то (Ax0,x0)(x0,x0)λk. З іншого боку: так як x0Lk то

inf\limits xLkS(Ax,x)λk
sup\limits Lkinf\limits xLkS(Ax,x)λk

Рівність досягається при Lk=L(e1ek).

Додатково

Очевидно, що sup\limits Lkinf\limits xLkS(Ax,x)=inf\limits Lnk+1sup\limits xLnk+1S(Ax,x).

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

Шаблон:Функційний аналіз

  1. Ли Цзун-дао. Математические методы в физике. — М.: Мир, 1965. — c. 190