Скінченновимірний простір

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Не плутати Скінченнови́мірний про́стір — це векторний простір, у якому є скінченний базис — породжувальна (повна) лінійно незалежна система векторів. Іншими словами, в такому просторі існує скінченна лінійно незалежна система векторів, лінійною комбінацією яких можна подати будь-який вектор даного простору.

Базис — це (одночасно) і мінімальна породжувальна (повна) система, і максимальна лінійно незалежна система векторів. Всі базиси містять однакову кількість елементів, яку називають розмірністю векторного простору.

Скінченновимірний простір, у якому введено скалярний добуток його елементів, називають евклідовим. Скінченновимірний простір, у якому введено норму його елементів, називають скінченновимірним нормованим. Наявність скалярного добутку або норми породжує в скінченновимірному просторі метрику.

Властивості скінченновимірних просторів

Кожен елемент x скінченновимірного простору X можна подати єдиним чином у вигляді

x=a1e1+a2e2+...+anen,

a1,a2,...,an де  — поле (часто або ), над яким розглядається простір X, e1,e2,...,enX — елементи базису. Це випливає з визначення базису.

Також будь-який базис в евклідовому просторі можна зробити ортонормованим за допомогою ортогоналізації Шмідта.

  • Всі базиси скінченновимірного простору складаються з однакової кількості елементів. Ця властивість дає коректність визначення розмірності простору.
  • Нехай X — скінченновимірний простір і {x1,x2,...,xk} — лінійно-незалежна система елементів. Тоді цю систему завжди можна доповнити до базиса.
  • Всі скінченновимірні простори однакової розмірності ізоморфні один одному.
  • В будь-якому скінченновимірному просторі над полем можна ввести скалярний добуток. Наприклад, у просторі X із фіксованим базисом, розмірності n, можна ввести скалярний добуток за правилом:

    x1,x2X,(x1,x2)=k=1nakbk, де {ak},{bk} — компоненти векторів x1 і x2 відповідно.

    Із цієї властивості випливає, що в скінченновимірному просторі над полем можна ввести норму і метрику. Як наслідок, можна отримати що:
    • X — рефлексивний простір[1].
    • Простір X*, спряжений до деякого скінченновимірного простору X, скінченновимірний і його розмірність збігається з розмірністю X.
    • Для будь-якого підпростору MX скінченновимірного простору X існує підпростір MX[2] такий, що xM,yM,xy і X розкладається в пряму суму M і M, X=MM.
  • В евклідовому просторі кожна слабко збіжна послідовність збігається сильно.
  • Всі норми у скінченновимірному просторі над полем еквівалентні. Збіжність у евклідовому просторі еквівалентна покоординатній збіжності.
  • Кожен лінійний неперервний оператор у скінченновимірному просторі можна подати у вигляді матриці.
  • Простір X над полем є скінченновимірним тоді й лише тоді, коли одиничний оператор I:XX є цілком неперервним.
  • Простір X є скінченновимірним тоді й лише тоді, коли знайдеться оборотний цілком неперервний оператор, що діє над X.
  • Простір X є скінченновимірним тоді й лише тоді, коли одинична куля в X передкомпактна. Цю властивість можна переформулювати так: простір X є скінченновимірним тоді й лише тоді, коли будь-яка обмежна в X множина передкомпактна.
  • Будь-який лінійний оператор A:XY, визначений у скінченновимірному просторі X є неперервним і навіть цілком неперервним.
  • У скінченновимірному просторі кожен оператор є унітарним тоді й лише тоді, коли він ізометричний, тобто зберігає скалярний добуток.

Приклади

{(100),(010),(001)}

Загальніший випадок — простору n розмірності n. Норму в них зазвичай задають одним з таких способів (1p<):

xp=i=1n|xi|pp або x=maxi=1,2,,n|xi|.

Якщо ввести норму x2 і скалярний добуток (x,y)=i=1nxiyi, то простір буде евклідовим.

  • Pn — простір усіх многочленів степеня не вище n. Розмірність цього простору n+1. Многочлени 1,x,x2,...,xn утворюють у ньому базис.
  • Нехай X — довільний лінійний простір і нехай {x1,x2,...,xn} деяка лінійно-незалежна система векторів. Тоді лінійна оболонка, натягнута на цю систему є скінченновимірним простором.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  1. Цей факт можна отримати як за допомогою теореми Ріса — Фреше, так і прямими викладками, без використання теорії гільбертових просторів.
  2. M часто називають ортогональним доповненням до M