Рівняння Кнотта

В геофізиці рівняння Кнотта (англ. Knott's equations) — рівняння, які описують перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2]. Вони були отримані в 1899 році англійським геофізиком Карджілом Гілстоном Кноттом, і описують в термінах потенціалів зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Цьопріца в термінах амплітуд зміщення.
Ця задача була вперше розглянута Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Шаблон:Не перекладено в 1907 р[2].
Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоска поздовжня хвиля з амплітудою потенціалу зміщення під кутом , відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита (), поперечна відбита (), поздовжня заломлена () і поперечна заломлена (). Параметри середовища вказані на рисунку: — густина, — константи Ляме, , позначають швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль.
Тоді система рівнянь Кнотта матиме такий вигляд[1]:
де , , .
Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Sheriff, R. E., Geldart, L. P., (1995), 2nd Edition. Exploration Seismology. Cambridge University Press.Шаблон:Ref-en
- ↑ 2,0 2,1 Аки К., Ричардс П. Количественная сейсмология. М.: Мир, 1983. Т. 1.Шаблон:Ref-ru