Рівняння Цьопріца

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хвилі, збурені на границі розділу двох середовищ при падінні плоскої поздовжньої хвилі

В геофізиці рівняння Цьопріца (Шаблон:Lang-en) — система рівнянь, яка описує перетворення амплітуд відбитих і заломлених плоских хвиль, що утворюються при різних кутах падіння на жорсткій плоскій границі двох однорідних, ізотропних пружних середовищ[1][2]. Вони були отримані в 1907 році німецьким геофізиком Шаблон:Не перекладено (опубліковані в 1919 р. вже після його смерті[3]), і описують в термінах амплітуд зміщення те саме явище, яке описується рівняннями Кнотта в термінах потенціалів зміщення.

Ця задача була вперше розглянута Джорджем Гріном в 1839 р. Грін намагався пояснити відбиття і заломлення світла за допомогою теорії пружних хвиль. Однак він не завершив усіх алгебраїчних перетворень, необхідних для випадку, коли два напівпростори мають зовсім різні пружні модулі та густини. Узагальнення виконали Кнотт в 1899 р. і незалежно від нього Цьопріц в 1907 р[2].

Рівняння Цьопріца є основою для AVO-аналізу — корисного методу виявлення резервуарів вуглеводнів[4].

Рівняння Цьопріца для падаючої поздовжньої хвилі

Довільний кут падіння хвилі

Нехай з верхнього середовища у нижнє падає плоска поздовжня хвиля з амплітудою зміщення A0 під кутом θ1, відмінним від нуля. Тоді на плоскій границі розділу середовищ утворюються чотири хвилі: поздовжня відбита (A1,θ1'), поперечна відбита (B1,δ1), поздовжня заломлена (A2,θ2) і поперечна заломлена (B2,δ2). Параметри середовища вказані на рисунку: σ — густина, VP,VS — швидкості поширення відповідно поздовжніх і поперечних хвиль. Стрілки показують додатні напрямки для амплітуд. Кути на рисунку пов'язані між собою законом Снеліуса:

sinθ1VP1=sinθ2VP2=sinδ1VS1=sinδ2VS2=p,

де p є хвильовим параметром.

В цьому випадку система рівнянь Цьопріца матиме наступний вигляд[1]:

{A1cosθ1B1sinδ1+A2cosθ2+B2sinδ2=A0cosθ1,A1sinθ1+B1cosδ1A2sinθ2+B2cosδ2=A0sinθ1,A1Z1cos2δ1B1W1sin2δ1A2Z2cos2δ2B2W2sin2δ2=A0Z1cos2δ1,A1VS1VP1W1sin2θ1+B1W1cos2δ1+A2VS2VP2W2sin2θ2B2W2cos2δ2=A0VS1VP1W1sin2θ1,

де Zi=σiVPi, Wi=σiVSi, i=1,2.

Аналогічні рівняння можна вивести для падаючої поперечної хвилі.

Добутки густини на швидкість (Zi, Wi) називаються акустичними жорсткостями.

Нормальне падіння хвилі

Для поздовжньої хвилі при нормальному падінні (θ1=0) відсутні тангенціальні напруження і зміщення. Тому B1=B2=0, і рівняння Цьопріца набувають вигляду:

{A1+A2=A0,Z1A1Z2A2=Z1A0.

Розв'язком цих рівнянь відносно коефіцієнтів відбиття (R) та проходження (T) є

A1A0=RPP(0)=Z2Z1Z2+Z1,
A2A0=TPP(0)=2Z1Z2+Z1.

Наближення

Рівняння Цьопріца є достатньо складними, тому часто використовують їх наближені розв'язки у вигляді коефіцієнтів відбиття і проходження як функцій від кута падіння θ1.

Наближення Акі-Річардса[2]

Наближення Акі-Річардса є важливою лінійною апроксимацією рівнянь Цьопріца, яке є справедливим для кутів аж до 40°.

Коефіцієнт відбиття, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

A1A0=RPP(θ1)=12Δσσ2VS2VP12Δσσsin2θ1+12ΔVPVP1cos2θ4VS2VP12ΔVSVSsin2θ1,

Коефіцієнт проходження, падаюча і відбита хвиля є поздовжніми:

A2A0=TPP(θ1)=112Δσσ+(12cos2θ1)ΔVPVP,

Коефіцієнт відбиття, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

B1A0=RPS(θ1)=VP2VP1sinθ1cosδ[(12VS2VP12sin2θ1+2VSVPcosθcosδ)Δσσ(4VS2VP12sin2θ14VSVPcosθcosδ)ΔVSVS],

Коефіцієнт проходження, падаюча хвиля поздовжня, відбита — поперечна:

B2A0=TPS(θ1)=VP2VP1sinθ1cosδ[(12VS2VP12sin2θ12VSVPcosθcosδ)Δσσ(4VS2VP12sin2θ1+4VSVPcosθcosδ)ΔVSVS],

де Δσ=σ2σ1,σ=12(σ2+σ1),ΔVP=VP2VP1,VP=12(VP2+VP1),,

ΔVS=VS2VS1,VS=12(VS2+VS1),θ=12(θ2+θ1),δ=12(δ2+δ1).

Для слабо-контрастних відбиваючих границь і малих кутів θ1 справедливими є наступні наближені формули:

RPP(θ1)=12(ΔVPVP+Δσσ)+12[ΔVPVP4γ2(Δσσ+2ΔVSVS)]θ12,
RPS(θ1)=12(Δσσ)+2γ[Δσσ+2ΔVSVS]θ1,

де γ=VSVP.

Наближення Шуей[5]

Тричленне рівняння Шуей для кутів θ1 до 30–40° може бути записане у вигляді:

A1A0=RPP(θ1)=RPP(0)+Gsin2θ1+F(tg2θ1sin2θ1),

де

RPP(0)=12(ΔVPVP+Δσσ),
G=12ΔVPVP2VS2VP2(Δσσ+2ΔVSVS),
F=12ΔVPVP.

В цьому рівнянні перший доданок є коефіцієнтом відбиття при нормальному падінні (θ1=0), другий характеризує коефіцієнт відбиття на проміжних кутах, а третій описує підхід до критичного кута.

Для кутів θ1 до 30° можна використовувати двочленне рівняння Шуей:

RPP(θ1)RPP(0)+Gsin2θ1.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Шаблон:Ізольована стаття

  1. 1,0 1,1 Sheriff, R. E., Geldart, L. P., (1995), 2nd Edition. Exploration Seismology. Cambridge University Press.Шаблон:Ref-en
  2. 2,0 2,1 2,2 Аки К., Ричардс П. Количественная сейсмология. М.: Мир, 1983. Т. 1.Шаблон:Ref-ru
  3. Zoeppritz, Karl (1919). Erdbebenwellen VII. VIIb. Über Reflexion und Durchgang seismischer Wellen durch Unstetigkeitsflächen. Nachrichten von der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, Mathematisch-physikalische Klasse, 66-84.Шаблон:Ref-de
  4. Н. В. Шалаева. AVO-анализ: физические основы, возможности и ограничения. Геленджик. 2004.Шаблон:Ref-ru
  5. Avesth, P, T Mukerji and G Mavko (2005). Quantitative seismic interpretation. Cambridge University Press, Cambridge, UKШаблон:Ref-en