Подільність

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Подільність — властивість натуральних та цілих чисел. Число a ділиться на b, (відповідно, число b є дільником a), якщо частка ab — ціле число

Будь-яке натуральне число ділиться на одиницю і на себе. Якщо число не має інших дільників, то таке число називається простим, в іншому разі — складеним.

Властивості простих чисел і питання подільності займали думки науковців принаймні з часів Піфагора, і досі не вичерпали себе. Завдяки розвитку криптографії і розповсюдженню заснованих на теорії чисел алгоритмів, пов'язані з перевіркою на простоту і факторизацією дослідження перебувають на передовому краю математики.

Історія

Питання подільності натуральних чисел розглядалися уже в античні часи. Евкліду належить один з найвідоміших результатів математики, твердження, що не існує найбільшого простого числа, тобто множина простих чисел — нескінченна. Він також навів найперший в історії алгоритм, а саме алгоритм Евкліда знаходження найбільшого спільного дільника двох натуральних чисел. Цікаво відзначити, що це — не тільки найдавніший, а й один з найефективніших алгоритмів в математиці, який майже не був вдосконалений за більш ніж дві тисячі років, що минули по тому. Але набагато раніше за Евкліда, Піфагор і піфагорійці розробили теорію досконалих і дружніх чисел, які відігравали важливу роль у їх філософській системі.

Подільність чисел, загальніших ніж цілі, було ретельно досліджено у 19 ст., починаючи з роботи Гауса про властивості гаусових цілих чисел, комплексних чисел вигляду a+bi, де a,b — це звичайні цілі числа, а i=1 — це уявна одиниця. Гаус відкрив аналог алгоритму Евкліда і в такий спосіб довів однозначність факторизації гаусових цілих чисел. Чимало із спроб доведення великої теореми Ферма спиралося на однозначність факторизації алгебраїчних цілих чисел вигляду

a0+a1ζ++an1ζn1,

де ζ — це примітивний корінь з одиниці степені n,ζn=1, a a0,a1,,an1 — цілі числа. Однак виявилося, що у випадку загального n такі числа поводяться набагато складніше, ніж звичайні цілі, зокрема, для них не виконується однозначність факторизації на прості множники. У роботах Куммера, Кронекера і Дедекінда з теорії подільності алгебраїчних цілих чисел з'явились фундаментальні для сучасної математики поняття теорії кілець, на яких, разом з введеним Галуа поняттям групи, ґрунтується сучасна абстрактна алгебра.

Пов'язані визначення

  • Одиниця має рівно один дільник і не є ні простою, ні складеною.
  • У кожного натурального числа, більшого за одиницю, є хоча б один простий дільник.
  • Власним дільником числа називається всякий його дільник, відмінний від самого числа. У простих чисел існує лише один власний дільник — одиниця.
  • Незалежно від подільності цілого числа a на ціле число b0, число a завжди можна розділити на b із залишком, тобто представити у вигляді:
    a=bq+r, де 0r<|b|.
У цьому співвідношенні число q називається неповною часткою, а число r — остачею від ділення a на b. Як частка, так і остача визначаються однозначно.
Число a ділиться без остачі на b тоді та лише тоді, коли залишок від ділення a на b дорівнює нулю.
  • Всяке число, яке ділить як a, так і b, називається їх спільним дільником; максимальне з таких чисел називається найбільшим спільним дільником. У будь-якої пари цілих чисел є принаймні два загальних подільника: +1 та −1. Якщо інших спільних дільників немає, то ці числа називають взаємно простими числами.
  • Два цілих числа a і b називають одноподільними на ціле число m, якщо або і a, і b ділиться на m, або ні a, ні b не діляться на нього.

Позначення

  • ab означає, що a ділиться на b, або що число a кратне числу b.
  • ba або ba означає, що b ділить a, або, що теж саме: b — дільник a.

Властивості

Зауваження: у всіх формулах цього розділу передбачається, що a,b,c — цілі числа.
  • Будь-яке ціле число є дільником нуля, при цьому частка дорівнює нулю:
0a.
  • Будь-яке ціле число ділиться на одиницю:
a1.
  • На нуль ділиться лише нуль:
a0a=0,

причому частка в цьому випадку не визначена.

  • Одиниця ділиться націло лише на одиницю:
1aa=±1.
  • Для будь-якого цілого числа a0 знайдеться таке ціле число ba, для якого ba.
  • Якщо ab та |b|>|a|, то a=0. Звідси ж випливає, що якщо ab і a0 то |a||b|.
  • Для того щоб ab необхідно і достатньо, щоб |a||b|.
  • Якщо a1b,a2b,,anb, то (a1+a2++an)b.

Приклади

  • 7 є дільник 42 оскільки 7×6=42, тому ми можемо сказати, 742. Крім того, можна сказати, що 42 ділиться на 7, 7 ділить 42.
  • Нетривіальними дільниками 6 є 2, −2, 3, й −3.
  • Додатними дільниками 42 є 1, 2, 3, 6, 7, 14, 21, 42.
  • 50, оскільки 5×0=0.
  • Множиною всіх додатних дільників 60 є, A={1,2,3,4,5,6,10,12,15,20,30,60}, частково впорядкована множина, якій відповідає діаграма Гассе:
350пікселів
350пікселів

Кількість дільників

Шаблон:Main

Число додатних дільників натурального числа n зазвичай позначають τ(n), є мультиплікативною функцією, для неї є вірною асимптотична формула Діріхле:

n=1Nτ(n)=NlnN+(2γ1)N+O(Nθ),

в якій γ — стала Ейлера—Маскероні, а для θ Діріхле отримав значення 12. Цей результат багаторазово поліпшувався, і останнім часом найкращий відомий результат θ=131416 (отримано у 2003 р. Хакслі). Однак, найменше значення θ, при якому ця формула залишиться вірною, невідоме (доведено, що воно не менше, ніж 14).[1][2][3]

При цьому середній дільник великого числа n в середньому росте як c1nlnn, що було виявлено А. Карацубою.[4]. З комп'ютерних оцінок М. Корольоваc1=1πp(p3/2p1ln(1+1p))0,7138067.

Узагальнення

Поняття подільності узагальнюється на довільні кільця, наприклад кільце многочленів.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Числа за подільністю