Нерівність Фрідріхса

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нерівність Фрідріхса — теорема функціонального аналізу, доведена Куртом Фрідріхсом. Воно задає обмеження для Lp-норми функції, за допомогою Lp норм слабких похідних цієї функції та геометрію області. Нерівність може бути використана, для доведення еквівалентності деяких норм на просторі Соболєва.

Нехай Ω — обмежена підмножина евклідового простору Rn з діаметром d. Припустимо, що u : Ω → R належить простору Соболєва W0k,p(Ω) (тобто uWk,p(Ω) і слід u на границі Ω є рівним 0). Тоді

uLp(Ω)dk(|α|=kDαuLp(Ω)p)1/p,

де

Dαu=|α|ux1α1xnαn.

Близьким результатом є нерівність Пуанкаре.

Випадок однієї змінної

Якщо функція u є диференційовною на відрізку [a,b], u(a)=0 і її похідна є інтегровною у квадраті на цьому відрізку, тоді:

abu2(x)dx(ba)22ab(dudx)2dx.

Дана нерівність є сильнішою, ніж у загальній версії оскільки замість константи d2, яка у цьому випадку є рівною (ba)2 використовується (ba)22.

Для доведення цього варіанту нерівності, згідно із фундаментальною теоремою аналізу можна записати (із відповідною зміною позначень незалежної змінної) u(x)=abdudtdt. Тоді враховуючи інтегральну версію нерівності Коші — Буняковського одержуються нерівності:

u2(x)=(axdudtdt)2ax(dudt)2dtax1dt(xa)ab(dudt)2dt.

Інтегруючи крайній лівий і правий члени нерівності на інтервалі [a,b] одержується одновимірний варіант нерівності Фрідріхса.

Література

Шаблон:Матаналіз-доробити Шаблон:Бібліоінформація