Модель Скотта

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Модель Скотта - горизонтальни нитка, на якій на рівній відстані один від одного підвішені маятники, які можуть коливатися у площинах, ортогональних горзонтальній нитці.

В рамках моделі Скотта коливання маятників можна описати за допомогою рівнянь синус-Гордона:

mR22φt=mgRsinφ+Ka22φdz2,

де функція φ(z,t) описує кутові відхилення маятників від положення рівноваги, m - маси маятників, R - довжина ниток підвішування, g гравітаційна стала, K - крутильна жорсткість пружин, a - відстань між точками підвішування. [1]

Коливання азотистих основ у ДНК

Першими збіжність між коливаннями маятників у моделі Скотта й коливаннями азотистих основ у ДНК помітили Інглендер й співавтори [Englander, Kallenbach та ін, 1980]. У випадку із ДНК аналогом вантажів маятника є азотисті основи, аналогом осі обертання - цукрово-фосфаний остов, аналогом гравітаційного потенціалу - поле, яке наводиться другою ниткою й яке проявляється через водневі взаємодії між основами всередині пар.

Файл:Уккпкпкусмуц.tif
Фрагмент подвійної спіралі ДНК, яка складається з трьох пар основ виду GC або AT. Відстань між основами уздовж ланцюга a=3,4 Ангстрем, відстань між парами h=16,15 Ангстрем

На малюнку білі й чорні прямокутники відповідають парам основ AT або GC, а лінії - скелету подвійної спіралі. Гамільтоніан для цієї моделі має вигляд

H=n12[(I1φ˙n,12+I2φ˙n,22)+ε1sin2φn+1,1φn,12+ε2sin2φn+1,2φn,22+V(φn,1,φn,2)]

де V(φn,1,φn,2)=k1(1cosφn,1)+k1(1cosφn,2)+k2(1cos(φn,1φn,2)).

Тут φn,1,φn,2 - кути повороту азотистих основ у n-них вузлах першого і другого ланцюга відповідно, I1,I2 - моменти інерції основ першого й другого ланцюга відповідно, ε1,ε2 - коефіцієнти пружного зв'язку, k1,k2 - жорсткість взаємодії сусідніх основ у одному та різних ланцюгах відповідно. [2]

Див.також

Примітки

Шаблон:Reflist


Шаблон:Ізольована стаття