Лінійна нерівність

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ліні́йна нері́вність — це нерівність, що використовує лінійні функції. Лінійна нерівність містить один із символів нерівностіШаблон:Sfn:

  • <- менше
  • > — більше
  •  — менше або дорівнює
  •  — більше або дорівнює
  •  — не дорівнює

а також (формально)

  • = — дорівнює

Лінійна нерівність виглядає так само, як лінійне рівняння, але замість знака дорівнює ставиться знак нерівності.

Лінійні нерівності дійсних чисел

Двовимірні лінійні нерівності

Графік лінійної нерівності: x + 3y <9

Двовимірні лінійні нерівності — це вирази вигляду:

ax+by<c і ax+byc,

де нерівності можуть бути строгими або не строгими. Множину розв'язків такої нерівності можна графічно подати як півплощину (всі точки з «одного боку» від фіксованої прямої) евклідової площини[1]. Пряма, що визначає півплощину (ax + by = c) не включається до розв'язку, якщо нерівність строга. Проста процедура визначення, яка з півплощин є розв'язком — обчислення значення функції ax + by у точці (x0, y0), розташованій поза прямою, і перевірка, чи задовольняє ця точка нерівності.

НаприкладШаблон:Sfn, щоб намалювати розв'язок x + 3y <9, спочатку проводимо пряму з рівнянням x + 3y = 9 (пунктирна лінія), щоб показати, що пряма не належить області розв'язків, оскільки нерівність строга. Потім вибираємо зручну точку не на прямій, наприклад, (0,0). Оскільки 0 + 3(0) = 0 <9, то ця точка належить множині розв'язків нерівності і півплощина, що містить цю точку, (півплощина «нижче» прямої) є множиною розв'язків лінійної нерівності.

Лінійні нерівності в просторах вищої розмірності

У просторі Rn лінійні нерівності — це вирази, які можна записати у вигляді

f(x¯)<b або f(x¯)b,

де f — лінійна форма, x¯=(x1,x2,,xn), А b — стала дійсна величина.

Конкретніше, це можна записати як

a1x1+a2x2++anxn<b

або

a1x1+a2x2++anxnb.

тут x1,x2,...,xn називають невідомими, а a1,a2,...,an називають коефіцієнтами.

Альтернативно, те саме можна записати як

g(x)<0 або g(x)0,

де g — афінна функція[2]

Тобто

a0+a1x1+a2x2++anxn<0

або

a0+a1x1+a2x2++anxn0.

Зауважимо, що будь-яку нерівність, що містить знаки «більше» чи «більше або дорівнює» можна переписати на нерівність зі знаками «менше» чи «менше або дорівнює», так що немає потреби визначати лінійні нерівності з цими знаками.

Системи лінійних нерівностей

Система лінійних нерівностей — це набір нерівностей з одними і тими самими змінними:

a11x1+a12x2++a1nxnb1a21x1+a22x2++a2nxnb2am1x1+am2x2++amnxnbm

тут x1, x2,...,xn — змінні, a11, a12,..., amn — коефіцієнти системи, а b1, b2,...,bm — сталі члени.

Коротко це можна записати як матричну нерівність

Axb,

де A — матриця m × n, x — n × 1 вектор-стовпець змінних, а b — m × 1 вектор-стовпець констант.

В описаних вище системах можуть використовуватися як строгі, так і нестрогі нерівності.

Не всі системи лінійних нерівностей мають рішення.

Застосування

Багатогранники

Множина розв'язків дійсної нерівності утворює півпростір n-вимірного дійсного простору, один із двох півпросторів, визначених відповідним лінійним рівнянням.

Множина розв'язків системи лінійних нерівностей відповідає перетину півпросторів, визначених окремими нерівностями. Вона є опуклою множиною, оскільки півпростори є опуклими множинами, а перетин множини опуклих множин є також опуклою множиною. В невироджених випадках ця опукла множина є опуклим багатогранником (можливо, необмеженим, наприклад, півпростір, пластина між двома паралельними півпросторами або опуклий конус). Вона може бути також порожньою або опуклим багатогранником меншої розмірності, обмеженим афінним підпростором n-вимірного простору Rn.

Лінійне програмування

Задача лінійного програмування шукає оптимум (найбільше або найменше значення) функції (званої цільовою функцією) за деякого набору обмежень на змінні, які, в загальному випадку, є лінійними нерівностямиШаблон:Sfn. Список цих обмежень є системою лінійних нерівностей.

Узагальнення

Наведене вище визначення вимагає цілком визначених операцій додавання, множення і порівняння. Тому поняття лінійної нерівності можна поширити на впорядковані кільця і, зокрема, на впорядковані поля . Узагальнення такого типу становлять лише теоретичний інтерес поки застосування цих узагальнень не стануть очевидними.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

Шаблон:Refbegin

Шаблон:Refend

  1. Технічно, таке твердження коректне, якщо a і b одночасно нулю не дорівнюють. У разі рівності нулю розв'язком є порожня множина, або вся площина.
  2. У разі 2-вимірного простору як лінійну форму, так і афінну функцію історично називають лінійними функціями оскільки їх графіки — прямі лінії. В інших розмірностях жодна з цих функцій не має графіком пряму, так що узагальнення лінійної функції в більш високі розмірності робиться в сенсі алгебричних властивостей і це призводить до поділу на два види функцій. Однак, різниця в цих функціях — просто додана константа.