Критерій Ейзенштейна

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крите́рій Ейзенштейна — ознака незвідності многочлена в полі раціональних чисел. Названа на честь німецького математика Ґотхольда Ейзенштейна.

Формулювання

Нехай a(x)= a0+a1x+...+anxn — многочлен з цілочисельними коефіцієнтами і для деякого простого числа p виконуються умови:

  • p|an,
  • p|ai для будь-якого і від 0 до n-1,
  • p2|a0.

Тоді многочлен a(x) є незвідним у полі раціональних чисел.

Доведення

Припустимо що:  a(x)=f(x)g(x), де  f(x)=b0+b1x+...+bkxk та  g(x)=c0+c1x+...+cmxm многочлени ненульових степенів над . З леми Гауса випливає, що їх можна розглядати як многочлени над . Маємо:

 a0=b0c0

По умові p|a0, тому або p|b0 або p|c0, але не те і інше разом оскільки p2|a0. Нехай p|b0 і p|c0. Всі коефіцієнти f(x) не можуть ділитися на p, оскільки інакше б це було б вірно і для a(x). Нехай i — мінімальний індекс, для якого bi не ділиться на p. Маємо:

ai=bic0+bi1c1+...

Оскільки p|ai і p|bj для всіх j<i то p|bic0, але це неможливо, оскільки по умові p|c0 і p|bi. Теорема доведена.

Приклади

  • Многочлен  x3+2 є незвідним в , з цього виходить неможливість вирішення задачі про подвоєння куба
  • Многочлен  f(x)=xp1+xp2+...1 є незвідним в . Справді, якщо він звідний, то звідним є і многочлен f(x+1)=(x+1)p1(x+1)1=xp1+Cp1xp2+...Cpp1, а оскільки всі його коефіцієнти, окрім першого є біноміальними, тобто діляться на p p|Cpk=p(p1)...(pk+1)k!, а останній коефіцієнт Cpp1=p до того ж не ділиться на p2, то згідно з критерієм Ейзенштейна він є незвідним всупереч припущенню.
  • Многочлен  x3+4 над є прикладом, що показує, що критерій Ейзенштейна є тільки достатньою, але не необхідною умовою. Дійсно, єдиний простий дільник вільного члена це p=2, але 4 ділиться на 22 — тому критерій Ейзенштейна тут не можна застосувати. З іншого боку, як многочлен 3 степеня без раціональних коренів, цей многочлен є незвідним.

Узагальнення

Нехай D — факторіальне кільце і f(x)=i=0naixi — многочлен над D.

Нехай PD — простий ідеал, такий що:

  • aiP для in,
  • anP,
  • a0P2 (де P2 добуток ідеалу).

Тоді f(x) є незвідним в F[x], де F — поле часток D.

Література

Посилання