Вагова функція

Матеріал з testwiki
Версія від 05:03, 2 червня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вагова функція — спеціальна математична конструкція, яка використовується при підсумовуванні, інтегруванні чи усередненні, щоб надати більшої «ваги» певним елементам в кінцевому результаті порівняно з іншими елементами[1]. Потреба у введені таких функцій часто виникає в статистиці та математичному аналізі. Поняття вагової функції тісно пов'язане з теорією міри. Вагові функції можуть використовуватись як із дискретними, так і з неперервними величинами.

Дискретний випадок

Дискретна вагова функція w:A+ — невід'ємна функція, визначена на дискретній множині значень A, яка зазвичай скінченна або зліченна. Одинична вагова функція w(a):=1 відповідає звичайному, незваженому випадку, коли всі елементи мають однакову вагу.

Нехай задано деякий набір дійсних значень, які занумеровані елементами множини A:

{f(a),aA}.

Тоді звичайна незважена сума елементів f(a) по множині A визначається як

S=aAf(a).

У зваженій сумі з вагою w, ми кожному елементу f(a) надаємо відповідну вагу w(a), домножуючи його на значення ваги, і тоді зважена сума визначається таким чином:

Sw=aAf(a)w(a).

Незваженим середнім значенням по скінченній множині A називається сума вигляду

1|A|aAf(a),

де |A| — потужність множини A, тобто кількість її елементів.

У зваженому середньому потужність |A| замінюють на зважену потужність, суму ваг всіх елементів

aAw(a).

Зважене середнє арифметичне у такому випадку визначається як

f¯=aAf(a)w(a)aAw(a).

Застосування

Термін вагова функція виник з механіки: при обчисленні цента мас системи з n точкових тіл з масами w1,,wn, центри мас яких розміщенні в точках з координатами 𝒙1,,𝒙n центр мас системи буде розміщений в точці з координатами

i=1nwi𝒙ii=1nwi,

яку можна інтерпретувати як середнє зважене координат 𝒙i.

Найпоширеніші області застосування зважених сум — чисельне інтегрування та цифрова фільтрація сигналів.

Зважені суми використовуються у задачах багатокритеріальної оптимізації для переходу від декількох часткових критеріїв оптимальності до єдиного інтегрального критерію, який часто є зваженою сумою часткових критеріїв[2].

Також широко застосовуються у економіко-математичних методах аналізу даних та задачах машинного навчання.

Зважене середнє часто використовується у статистиці для компенсації похибок в оцінках. Нехай, для істинного значення f, отримано незалежно один від одного декілька значень fi з дисперсіями σi2, тоді найкраще наближення істинного значення отримуємо як середнє зважене часткових результатів з вагами wi=1σi2: дисперсія так отриманого наближення буде меншою за кожну з часткових дисперсій σ2=1/wi. Також застосовується в методі максимальної правдоподібності.

Неперервний випадок

У випадку неперервних величин, вагова функція — міра w(x)dx задана в деякій області Ω. Міру, в певному сенсі, можна вважати узагальненням поняття вагової функції.

У випадку якщо Ω є підмножиною евклідового простору n, то під dx розуміють міру Лебега на n, а w:Ω+ — невід'ємна функція. В даному контексті вагова функція w(x) часто розуміється як густина.

Нехай f:Ω — дійснозначна функція, то окрім незваженого інтеграла

Ωf(x) dx

можна розглядати зважений інтеграл

Ωf(x)w(x)dx.

Оскільки за означенням інтеграл

vol(E):=E1 dx,EΩ,

виступає як об'єм множини E, то можна ввести поняття зваженого об'єму

volw(E):=Ew(x) dx

та, відповідно, зваженого середнього значення функції f по множині E:

Ωf(x) w(x)dxΩw(x) dx=1volw(E)Ωf(x)w(x)dx.

Введення вагової функції дозволяє узагальнити поняття інтеграла, як границі відповідної зваженої суми. Такі узагальнення інтеграла часто використовують у статистиці, теорії випадкових процесів, теорії стохастичних диференціальних рівнянь.

У випадку, коли міра є дискретною, ми отримуємо попередній дискретний випадок — всі інтеграли замінюються підсумовуванням.

Скалярний добуток

Нехай f:Ω та g:Ω — дві задані функції. Тоді крім звичайного скалярного добутку

f,g:=Ωf(x)g(x) dx

можна розглядати зважений скалярний добутокШаблон:Sfn

f,g:=Ωf(x)g(x) w(x)dx.

Прикладами зважених ортогональних функцій (у просторі L2) є ортогональні поліноми і пов'язані з ними функції, а також ряд інших спеціальних функцій.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Посилання