Поліноми Ґеґенбауера

Матеріал з testwiki
Версія від 14:40, 18 лютого 2025, створена imported>Mediafond (правопис)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Ортогональні поліноми Поліноми Ґеґенбауера або ультрасфери́чні поліноми — поліноми, ортогональні на відрізку [−1,1] з вагою (1z2)α1/2 і є узагальненням поліномів Лежандра і Чебишева. Їх можна явно записати у вигляді суми

Cn(α)(z)=k=0n/2(1)kΓ(nk+α)Γ(α)k!(n2k)!(2z)n2k=k=0n/2(1)k(α)nkk!(n2k)!(2z)n2k,

де Γ(s) — гамма-функція, n/2 позначає цілу частину числа n/2, а ()m — символ Похгаммера.

Щоб вагова функція була дійснозначною та інтегровною часто накладають обмеження α>12, хоча більшість формальних співвідношень залишаються справедливими для довільного α.

Згідно наведено вище означення Cn(0)(z)=0 і часто у випадку α=0 функцію Cn(0)(z) перевизначають окремо (див. розділ «Зв'язок з іншими функціями»).

Поліноми Ґеґенбауера є частковим випадком поліномів Якобі. Вперше введені у 1875 році в докторській дисертації австрійського математика Леопольда Ґеґенбауера[1] (1849—1903) та були пізніше названі на його честь. Варто відзначити, що після захисту дисертації протягом наступних трьох років Л. Ґеґенбауер працював професором математики в Чернівецькому університеті, на той час — Університеті Франца-Йосифа (Шаблон:Lang-de).

Приклади

Графіки поліномів Ґеґенбауера при α=1

Перші шість поліномів Ґеґенбауера:Шаблон:Sfn

C0α(z)=1,C1α(z)=2αz,C2α(z)=2α(1+α)z2α,C3α(z)=43α(1+α)(2+α)z32α(1+α)z,C4α(z)=23α(1+α)(2+α)(3+α)z42α(1+α)(2+α)z2+12α(1+α),C5α(z)=415α(1+α)(2+α)(3+α)(4+α)z543α(1+α)(2+α)(3+α)z3+α(1+α)(2+α)z.

Значення в деяких точках

Мають місце такі співвідношення:

  • при x=0
C2n(α)(0)=(1)n(α)n(n)!,       C2n1(α)(0)=0;
  • при x=1
Cn(α)(1)=(2α)nn!;
  • при x=1
Cn(α)(1)=(1)n(2α)nn!.

Властивості

  • Функція Cn(α)(z) є поліномом степеня n відносно z та α і визначена для довільних z,α.
  • Як і всі ортогональні поліноми функція Cn(α)(z), α>12, має тільки прості нулі, які всі лежать на відрізку [1,1]. Нулі розташовані симетрично відносно початку координат. Нулі поліномів Cn(α)(z) та Cn+1(α)(z) чергуються.

Позначимо через xm,m=1,,n, нулі многочлена Cn(α)(z) розташовані у порядку спадання:

Cn(α)(xm)=0,1<xn<xn1<<x1<1,

Нулі розташовані симетрично xm=xnm,m=1,,[n/2],. Для нулів на інтеравалі [0,1] введемо позначення

xm=cos(θm),θ1<<θm,m=1,,[n/2].

Тоді мають місце оцінки:Шаблон:Sfn

(m12)πnθmmπn+1,m=1,,[n/2].
  • Поліном Cn(α)(z) містить члени лише тієї ж парності, що й саме число n:
Cn(α)(z)=(1)nCn(α)(z),n=0,1,2,.

Зв'язок з іншими функціями

Pn(z)=Cn(1/2)(z).

У загальному випадку поліноми Ґеґенбауера півцілого верхнього індексу можна виразити через поліноми Лежандра:

Cn(m+12)(z)=k1=0nk2m+1=0nδn,lj=12m+1Pkj(z),l=j=12m+1kj,

де δn,l — символ Кронекера, або через похідну від полінома Лежандра:

Cn(m+12)(z)=2mm!(2m)!dmdzmPn+m(z),m=0,1,2,.
Pnm(z)=(1)mπΓ(m+12)2m(1z2)m2Cnm(m+12)(z).
Tn(z)=n2limα0(1αCn(α)(z)).

Це співвідношення беруть за означення полінома Ґеґенбауера індекса α=0, тобто Cn(0)(z):=Tn(z).

Un(z)=Cn(1)(z).

У загальному випадку поліноми Ґеґенбауера цілого верхнього індексу можна виразити через поліноми Чебишева:

Cn(m)(z)=k1=0nkm=0nδn,lj=1mUkj(z),l=j=1mkj,m=1,2,,

де δn,l — символ Кронекера, або за допомогою операції диференціювання:

Cn(m)(z)=2m+1m!(m1)!(n+m)dmdzmTn+m(z),m=1,2,.
  • Поліноми Ерміта також можуть бути виражені як граничний випадок поліномів Cn(α)(z):
Hn(z)=n!2limα0(αn2Cn(α)(zα)).
Cn(α)(z)=(2α)nn!2F1(n,2α+n;α+12;12(1z)),α+12n,n,
C2m(α)(z)=(1)m(α)mm!2F1(m,α+m;12;x2),C2m+1(α)(z)=(1)m(α)m+1m!2F1(m,α+m+1;32;x2).

Це співвідношення дозволяє розширити означення функції Cn(α)(z) на випадок довільного дійсного (комплесного) значення індексу n. Так означена функція Cβ(α)(z) називається функцією Ґеґенбауера і у випадку натурального β збігається з поліномом Ґеґенбауера.

Cn(α)(z)=(2α)n(α+12)nPn(α1/2,α1/2)(z),

де ()n — символ Похгаммера.

Твірна функція та формула Родріга

Твірна функція поліномів Ґеґенбауера Шаблон:Sfn:

1(12zt+t2)α=n=0Cn(α)(z)tn.

Вони можуть бути виражені за допомогою формули Родріга

Cn(α)(z)=(2)nn!Γ(n+α)Γ(n+2α)Γ(α)Γ(2n+2α)(1z2)α+1/2dndzn[(1z2)n+α1/2].

Рекурентні співвідношення

Для поліномів Ґеґенбауера виконується рекурентне співвідношення по індексу n, яке можна застосовувати для знаходження поліномів при n2:

C0(α)(z)=1,C1(α)(z)=2αz,Cn+1(α)(z)=1n+1[2z(n+α)Cn(α)(z)(n+2α1)Cn1(α)(z)].

Рекурентне співвідношення по індексу α:

Cn(α+1)(z)=2αz2+2n(z21)+4α12α(z21)Cn(α)(z)+(n+2α2)(n+2α1)4α(α1)(z21)Cn(α1)(z).

Інші формули:

Cn(α)(z)=zCn(α)(z)+n+2α22α2Cn(α1)(z),
Cn(α)(z)=(n+1)zn+2αCn+1(α)(z)2α(z21)n+2αCn(α+1)(z),
n(n+2α)Cn(α)(z)2α(2α+1)zCn1(α+1)(z)4α(α+1)(z21)Cn2(α+2)(z)=0.

Диференціальні властивості

Похідна полінома Ґеґенбауера виражається через поліном зі зміщеним індексом

ddzCn(α)(z)=2αCn1(α+1)(z)

або у загальному випадку

dmdzmCn(α)(z)=2m(α)mCnm(α+m)(z).

Похідна від добутку на вагову функцію

ddz((1z2)α12Cn(α)(z))=(n+1)(n+2α+1)2(α1)(1z2)α32Cn+1(α1)(z).

Похідна полінома Ґеґенбауера по параметру α також може бути обчислена через поліноми за наступною формулою:[3]

ddαCn(α)(z)=k=0n1(2(1+(1)nk)(k+α)(n+k+2α)(nk)Ck(α)(z)+(2(k+1)(k+2α)(2k+2α+1)+2(n+k+2α))Cn(α)(z)).

Диференціальне рівняння

Поліноми Ґеґенбауера є частковим розв'язком диференціального рівняння, яке називають рівнянням Ґеґенбауера Шаблон:Sfn

(1z2)d2y(z)dz2(2α+1)zdy(z)dz+n(n+2α)y(z)=0.

Загальний розв'язок вказаного рівняння зображується у вигляді

y(z)=ACn(α)(z)+B(1z2)12α4Qn+α1212α(z),

де Qνμ(z) — приєднана функція Лежандра другого роду, A,B — довільні сталі.

Ортогональність

Зауваження. Всі співвідношення цього розділу справедливі за умови α>12, 1z1.

Для заданого α>12 поліноми Ґеґенбауера ортогональні на відрізку [−1,1] с вагою (1z2)α1/2, тобто (при nm)Шаблон:Sfn,

11Cn(α)(z)Cm(α)(z)(1z2)α1/2dz=0,

причому виконується умова нормування Шаблон:Sfn

Cn(α)(z)2=11[Cn(α)(z)]2(1z2)α1/2dz=212απΓ(n+2α)n!(n+α)[Γ(α)]2.

Як наслідок, функції

ψnα(z):=212απΓ(n+2α)Γ(α)n!(n+α)(1z2)12α4Cn(α)(z),n=0,1,2,,

утворюють ортонормований базис у просторі L2[1,1]. Довільна функція f(z)L2[1,1] може бути розвинена в узагальнений ряд Фур'є по набору функцій {ψnα(z)}n=0:

f(z)=k=0fkψkα(z),fk=11f(z)ψkα(z)dz.

Також розвинення можна будувати безпосередньо по многочленах Ґеґенбауера у ваговому просторі Лебега Lw2[1,1]:Шаблон:Sfn

Lw2[1,1]:={f(z):11f2(z)w(z)dz<},w(z)=(1z2)α1/2,

за формулами:

f(z)=k=0fkCk(α)(z),fk=1Nk11f(z)Ck(α)(z)dz,Nk=212απΓ(k+2α)k!(k+α)[Γ(α)]2.

Приклади розвинень

sgn(z)=4k=0(1)k(α)k(2k+1)(2k+2α+1)k!C2k+1(α)(z)N2k+1,

де sgn(z) — функція знаку.

(1z)β=22α+βπΓ(α)Γ(α+β+12)k=0(k+α)(β)kΓ(k+2α+β+1)Ck(α)(z),β<(α+1)/2,приα>0;β<12+α,при12<α<0.

Двовимірні розвинення:

exp(ixy)=Γ(α)(y2)αk=0ik(k+α)Jk+α(y)Ck(α)(x),α>0,

де Jn(y) — функція Бесселя першого роду.

(1x2)12α4(1y2)12α4=Γ2(α)π212αk=0k!(k+α)Γ(k+2α)Ck(α)(x)Ck(α)(y).

Представлення через суми та ряди

Поліноми Ґеґенбауера Cn(α)(z) можна записати у вигляді суми по степенях z або α за відповідними формулами:

Cn(α)(z)=k=0n/2(1)k(α)nkk!(n2k)!(2z)n2k,
Cn(α)(z)=k=1nj=0n/2(1)k+n(2z)n2js(nj,k)j!(n2j)!αk,

де s(nj,k) — числа Стірлінга першого роду.

Розвиненням в ряд Тейлора в околі довільної точки z=z0 буде скінчення сума:

Cn(α)(z)=k=0n2k(α)kk!Cnk(α+k)(z0)(zz0)k.

Інтегральне представлення

Поліноми Ґеґенбауера допускають інтегральне представлення:

через інтеграл по дійсній змінній:

Cn(α)(z)=212απΓ(n+2α)n!(n+α)[Γ(α)]20π(z+costz21)n(sint)2α1dt,

через контурний інтеграл:

Cn(α)(z)=12πiγduun+1(12zu+u2)α,

де γ — довільний контур в комплексній області, що містить одиничний круг.

Ряд інших інтегральних тотожностей:

Cn(α)(z)dz=12(α1)Cn+1(α1)(z)+C,
Cn(32)(z)dz=Pn+1(z)+C,Cn(2)(z)dz=12Un+1(z)+C,
(1z2)α12Cn(α)(z)dz=2α(1z2)α+12n(n+2α)Cn1(α+1)(z)+C.

Асимптотична поведінка

Наведені формули характеризують поведінку поліномів Ґеґенбауера в околі різних значень параметра α та змінної z:[3]

Cn(α)(z)2nπΓ(α+12)Γ(α)Γ(1n2)n!(1+O(z));Cn(α)(z)Γ(2α+n)Γ(2α)n!(1+O(z1)),α12;
Cn(α)(z)(1)n(2α)nn!(1+O(z+1));Cn(α)(z)2nzn(α)nn!(1+O(1z2));
Cn(α)(z)Cn(0)(z)α(1+O(α)),n>0;Cn(α)(z)(2z)nαnn!(1+O(1α)).

Нерівності та оцінки

Справедливі такі оцінки:Шаблон:Sfn

max1z1|Cn(α)(z)|=Cn(α)(1)=(2α)nn!,α>0
max1z1|C2m(α)(z)|=|C2m(α)(0)|=|(α)mm!|,m<α<0,α,
max1z1|C2m+1(α)(z)|<2|(α)m+1|m!(2m+1)(2m+2α+1),m12<α<0,α,
(1z2)α|Cn(α)(z)|<(n2)α1Γ(α),0<α<1,z[1,1].

При z1,α1/4 справедлива наступна нерівність:

j=0nCj(α)(z)(2α+j1j)0,(2α+j1j)=(2α+j1)(2α+j2)(2α+j3)(2α)j(j1)(j2)1.

Поліноми Ґеґенбауера від косинуса полярного кута

Поліном Ґеґенбауера від косинуса полярного кута θ може бути представлений у вигляді сумиШаблон:Sfn

Cn(α)(cosθ)=k=0n(α)k(α)nkk!(nk)!cos((n2k)θ),

або через інтеграл від дійсного параметра:

Cn(α)(cosθ)=2αΓ(α+12)(2α)nn!Γ(α)pi0θcos((n+α)ϕ)(cosϕcosθ)1αdϕ.

Зауваження. Наведені вище формули справедливі для косинуса взагалі, без прив'язки до сферичної системи координат.

При повороті точки заданої в сферичній системі координатами (r,θ,φ) на кут нутації β новий кут θ визначається рівністю

cosθ=cosθcosβ+sinθsinβcosφ.

Справедлива формула додавання:

Cn(α)(cosθ)=k=0n(α)k(nk)!(α+12)k(2k+2α)nksinkθsinkβCnk(α+k)(cosθ)Cnk(α+k)(cosβ)Ck(α+12)(cosφ)

або

Cn(α)(xy+γ(1x2)(1y2))=k=0n(α)k(nk)!(α+12)k(2k+2α)nk(1x2)k/2(1y2)k/2Cnk(α+k)(x)Cnk(α+k)(y)Ck(α+12)(γ)

після заміни x=cosθ,y=cosβ,γ=cosφ.

Випадок комплексного аргументу

Симетрія відносно операції комплексного спряження:

Cn(α¯)(z¯)=Cn(α)(z).

Якщо z=x+iy, де x і y — дійсні змінні (α також дійсне), то дійсна та уявна частини поліномів Ґеґенбауера можуть бути записані в такому вигляді:

Re[Cn(α)(x+iy)]=k=0n/2(1)k22k(α)2k(2k)!Cn2k(2k+α)(x)y2k,
Im[Cn(α)(x+iy)]=k=0(n1)/2(1)k22k+1(α)2k+1(2k+1)!Cn2k1(2k+α+1)(x)y2k+1.

Застосування

Поліноми Ґеґенбауера природно виникають як узагальнення поліномів Лежандра у теорії потенціалу та гармонічному аналізі. А саме, ньютонівський потенціал в n допускає такий розклад:

1|𝐱𝐲|n2=k=0|𝐱|k|𝐲|k+n2Ck(α)(𝐱𝐲),α=n22,𝐱𝐲=x1y1++xnyn,𝐱,𝐲n.

Зокрема, при n=3 ця формула дає розклад гравітаційного потенціалу по поліномах Лежандра.

Подібні розвинення мають місце для інтегрального ядра у формулі Пуассона для кулі (див. Stein & Weiss, 1971).

Поліноми Ґеґенбауера виникають при знаходженні власних функцій кутової частини n-вимірного оператора Лапласа і, відповідно, входять до виразу для багатовимірних сферичних (ультрасферичних) гармонік:

Yl(Θ)=eimn1θn1k=1n2sinmk(θk)Cmk1mk(mk+(nk)/2)(cosθk),

де Θ=(θ1,,θn1) — кутові координати в n-вимірній сферичній системі координат,

m1=l,lm2m3mn10,l=0,1,2,.

Також вони з'являються у імпульсному зображенні хвильової функції атома водню:

ϕ(p,ϑp,φp)=2π(nl1)!(n+l)!n222l+2l!nlpl(n2p2+1)l+2Cnl1(l+1)(n2p21n2p2+1)Ylm(ϑp,φp),

де p — одиниці /a0*, a0* — радіус Бора атома водню, Ylm — сферичні гармоніки.

Також поліноми Ґеґенбауера через відповідні ультрасферичні гармоніки пов'язані з представленнями спеціальної ортогональної групи SO(n)Шаблон:Sfn.

Література

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

Шаблон:Ортогональні поліноми (список)