Теорема Віталі про покриття

Матеріал з testwiki
Версія від 21:40, 19 червня 2020, створена imported>Texvc2LaTeXBot (Заміна застарілого математичного синтаксису відповідно до mw:Extension:Math/Roadmap)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Віталі про покриття у теорії міри стверджує про можливість покриття майже всієї підмножини E у d сім'єю множин, що взаємно не перетинаються і є частиною «покриття Віталі» множини E.

Покриття майже всієї множини означає за винятком підмножини міри нуль. Початково теорема була доведена для міри Лебега λd на d але існують варіанти теореми для інших мір. Загальне твердження для міри Лебега вперше було дане Лебегом[1] [2], оригінальний результат Віталі розглядав покриття гіперкубами. [2]

Необхідні означення

Покриття V підмножини E простору d називається покриттям Віталі, якщо для всіх точок x множини E у V існує послідовність множин, що прямує до x[3], тобто множин, що містять x і діаметр яких прямує до 0.

Якщо V є покриттям Віталі підмножини E деякої відкритої множини у d то сім'я елементів V, що містяться у цій відкритій множині знову є покриттям Віталі множини E.

Для загального твердження необхідно ввести поняття регулярної множини[4].

Вимірна множина F у d називається Шаблон:Math-регулярною (в сенсі Лебега), для деякої константи Шаблон:Math > 0, якщо існує відкрита куля B для якої BF  λd(F)γλd(B).

Сім'я множин називається регулярною якщо всі її множини є Шаблон:Math-регулярними для деякої спільної константи Шаблон:Math. Кулі (для довільної норми) утворюють регулярну сім'ю у d, як і прямокутники у 2 відношення сторін яких знаходиться між деяким додатним дійсним числом і його оберненим. Натомість сім'я всіх прямокутників не є регулярною.

Регулярним покриття в сенсі Віталі[2] підмножини E у d називається сім'я V підмножин d така, що для всіх точок x у E, існує регулярна послідовність множин V, яка «прямує до x» (константа регулярності може при цьому не бути однаковою для всіх x).

Твердження для міри Лебега

Нехай E (не обов'язково вимірна) підмножина у d і V є регулярним покриттям в сенсі Віталі множини E замкнутими підмножинами. Тоді у V можна вибрати не більш, ніж зліченну підсім'ю D множин, що взаємно не перетинаються і для якої

λd(EFDF)=0.

Доведення для випадку, якщо елементами V є замкнуті кулі

Без втрати загальності можна припустити, що всі радіуси куль із V є меншими 1. Згідно леми Віталі про нескінченні покриття у V можна вибрати не більш, ніж зліченну множину куль D елементи якої взаємно не перетинаються і кожна куля B із V перетинається із кулею B' у D для якої B ⊂ 5B'.

Позначимо B(r) відкриту кулю радіуса r. Необхідно довести, що для всіх r > 0, множина Z точок у EB(r), що не належать жодній кулі із D має міру нуль.

Позначимо (Fn) підмножину куль із D які мають непорожній перетин із B(r). Оскільки їх радіуси є меншими 1, то їх об'єднання є підмножиною кулі B(r + 2) і, оскільки вони взаємно не перетинаються, сума їх мір є скінченною. Тому для всіх ε > 0 існує ціле число N для якого

n>Nλd(Fn)<ε.

Позначимо K = F0 ∪ … ∪ FN. Для кожної точки z у Z, оскільки z належить множині E і відкритій множині B(r)\K, вона також належить деякій кулі B із V, що міститься у B(r)\K. Ця куля B є підмножиною 5B' для деякої кулі B' у D, яка має непустий перетин із B B(r)\K, тобто є рівною Fn для деякого n > N. Тому Zn>N5Fn і:

λd(Z)λd(n>N5Fn)n>Nλd(5Fn)=5dn>Nλd(Fn)<5dε.

Оскільки ці нерівності виконуються для всіх ε > 0, то Z є множиною міри нуль. Загалом твердження випливає з того, що множину E можна покрити зліченною кількістю куль B(r) і об'єднання зліченної кількості множин міри нуль є множиною міри нуль.

Доведення для загального випадку

Припустимо спершу, що E є обмеженою множиною, тобто міститься у деякій відкритій кулі B і в означенні регулярного покриття Віталі можна обрати єдину константу регулярності для всіх точок E.

Без втрати загальності вважатимемо, що всі замкнуті множини із V також містяться у кулі B.

Індуктивно побудуємо послідовність (Fn) (скінченну чи нескінченну) елементів V. Для кожного натурального числа n, позначимо Vn множину елементів V, які не перетинаються із жодним елементом Fk для 0 ≤ k < n. Якщо Vn є порожньою множиною, то побудова завершується. В іншому випадку позначимо δn верхню межу мір елементів Vn і виберемо як Fn деякий елемент Vn із мірою більшою, ніж δn/2.

Оскільки елементи Fn попарно не перетинаються і містяться у B, сума чисел δn є скінченною і зокрема δn → 0, а тому жоден з елементів V не належить усім Vn.

Зроблені гіпотези регулярності дозволяють для кожного елемента F у V вибрати кулю BF, радіуса rF, що містить F і міра якої є рівною мірі F поділеній на Шаблон:Math. Далі доведення схоже до попереднього: для всіх F у V, якщо n є таким цілим числом, що F належить Vn але має непустий перетин із Fn то з цього перетину випливає, що FBF(1+2k)BFn, де k=2γd.

Це випливає з того, що:

rFrFn=λd(BF)λd(BFn)dλd(F)/γλd(Fn)dδn/γδn/2d=k.

До того ж:

λd((1+2k)BFn)=(1+2k)dλd(BFn)(1+2k)dγλd(Fn)(1+2k)dγδn.

Як і в попередньому доведенні звідси випливає, що множина точок E які не належать жодній із множин Fn має міру нуль.

Для загального випадку для кожного цілого числа n > 0, позначимо En множину точок E із відстанню не більшою n від початку координат і константою регулярності більшою від 1/n. Достатньо рекурентно задати послідовність (Dn) не більш, ніж зліченних сімей елементів V, таку що об'єднання D містить елементи, що взаємно не перетинаються і для всіх n:

λd(En1kn,FDkF)1/n.

Для побудови Dn, достатньо застосувати попередній результат до обмеженої множини

En1k<n,FDkF

регулярного в сенсі Віталі покриття елементами з V константа регулярності яких є більшою 1/n і які попарно не перетинаються із елементами з попередніх Dk.

Твердження для міри Гаусдорфа

Існує варіант теореми для міра Гаусдорфа.[5].

Нехай Ed є Hs-вимірною множиною і V є покриттям Віталі множини E. Тоді у V можна вибрати не більш, ніж зліченну сім'ю D множин, що взаємно не перетинаються і для якої або Hs(EUDU)=0 або UDdiam(U)s=.}

Якщо додатково E має скінченну s-міру Гаусдорфа то для всіх ε > 0, можна вибрати D так, що:

Hs(E)UDdiam(U)s+ε.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література

  1. Шаблон:Citation
  2. 2,0 2,1 2,2 Шаблон:Harvsp
  3. Шаблон:Citation
  4. Шаблон:Citation
  5. Falconer K. J. The geometry of fractal sets. ст. 11