Повний алгебричний многовид

Матеріал з testwiki
Версія від 08:59, 30 червня 2022, створена imported>SalweenBot (правопис)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В алгебричній геометрії абстрактний алгебричний многовид X називається повним, якщо він є відокремлюваним (тобто діагональ є замкнутою підмножиною у X×X), і якщо для будь-якого многовида Y проєкція πY:X×YY із добутку алгебричних многовидів із топологією Зариського на другий множник є замкнутим морфізмом, тобто образ довільної замкнутої множини теж є замкнутою множиною. Повні многовиди є певною мірою аналогом в алгебричній геометрії компактних просторів.

Властивості

  • Замкнутий підмноговид повного многовида теж є повним многовидом.
  • Прямий добуток повних многовидів теж є повним многовидом.
  • Алгебричний многовид є повним тоді і тільки тоді, коли всі його незвідні компоненти є повними.
  • Алгебричний многовид X є повним тоді і тільки тоді коли для всіх m1 проєкція π𝔸m:X×𝔸m𝔸m є замкнутим морфізмом.
Нехай спочатку Y — афінний многовид, тобто замкнена підмножина деякого афінного простору 𝔸m. Тоді будь-яка замкнена підмножина ZX×Y також замкнена в X×𝔸m, отже, π𝔸m(Z)=πY замкнена в Y.
Далі, для будь-якого многовиду Y існує відкрите покриття Y=iYi , де Yi — афінні многовиди. Якщо Z — замкнена підмножина в X×Y , то Z=iZi , де Zi=Z(X×Yi) , і πY(Z)Yi=πY(Zi). З попереднього, кожна πY(Zi) є замкнутою в Yi, а тому pr πY(Z) замкнута в Y . Отже, відображення πY замкнуте.
  • Образ повного многовида X при регулярному відображенні у відокремлюваний многовид Yє замкнутою множиною і повним многовидом. Зокрема, регулярна функція на повному зв'язаному многовиді є константою.
Оскільки замкнута підмножина повного многовида є повною достатньо довести, що образ f є замкнутим в Y. Позначимо через ΓX×Y графік відображення f: Γ={(p,f(p))|pX}. Оскільки Y є відокремлюваним многовидом то цей графік є замкнутою множиною. Тому f(X)=πY(Γ) теж є замкнутою множиною.
Оскільки f(X) є замкнутою множиною алгебричного многовида, то він теж є алгебричним многовидом. Тоді, ввівши морфізм f×Id:X×Yf(X)×Y, для довільної замкнутої множини Zf(X)×Y множина (f×Id)1Z є замкнутою у X×Y і πY(f×Id)1Z=πYZ, де кожна проєкція визначена на відповідній множині. Оскільки X є повним многовидом то πY(f×Id)1Z, а тому і πYZ є замкнутою множиною.
Нехай f:XK — регулярна функція. Ототожнюючи K з 𝔸01n, можна розглядати f як морфізм у n. Отже, Imf є замкнутою множиною, що не збігається з усім 1, і тому Imf={a1,a2,...,ak} . Тоді X=i=1kf1(ai) (диз'юнктне об'єднання прообразів). Оскільки всі f1(ai) замкнені, а X зв'язаний, m=1 , тобто f є константою.
  • Якщо квазіпроективний многовид Xn є повним, то він є проективним.
Простий наслідок попередньої властивості, адже образ морфізму включення має бути замкнутою множиною.
  • Над полем комплексних чисел алгебричний многовид є повним тоді і тільки тоді, коли він є компактним у класичній топології.
  • Теорема Нагати: Будь-який відокремлюваний многовид є ізоморфним відкритому підмноговиду деякого повного многовида.
  • Лема Чжоу. Повний многовид є образом деякого проективного многовида при сюр'єктивному біраціональному морфізмі.

Приклади

  • Проєкція π𝔸1:𝔸1×𝔸1 не є замкнутою. Образом гіперболи V(xy1) є множина 𝔸1{0}, що не є замкнутою. Тому афінна пряма не є повною. Також це випливає з того, що афінна пряма є квазіпроективним многовидом але не є проективним.
  • Натомість довільний проективний многовид завжди є повним.
Враховуючи властивості повних многовидів достатньо лише довести, що проєкція π𝔸m:m×𝔸m𝔸m є замкнутою. Позначимо однорідні координати в n через x=(x0:x1::xn) , а координати в 𝔸m через y=(y1,y2,...,ym). Нехай Z — замкнута підмножина у n×𝔸m. Вона є множиною спільних нулів множини многочленів S={F1,F2,,Fr}K[X,Y], які є однорідними по змінних x0,x1,,xn. Точка q𝔸m належить до π𝔸m(Z) тоді й лише тоді, коли існує точка pn , така що (p,q)Z , тобто Fi(p,q)=0 для всіх i=1,,r . Отже, q∉π𝔸m(Z) тоді й лише тоді, коли PV(Sq)= , де Sq={F1(x,q),...,Fr(x,q)} . По проективній Теоремі Гільберта про нулі, це означає, що I+kSq для деякого k , тобто кожен одночлен степеня k може бути представлений у вигляді i=1rHiFi(x,q) для деяких однорідних многочленів Hi(x0,x1,,xn). Позначимо через Pk векторний простір всіх однорідних многочленів степеня k з K[x]. Остання умова означає, що множина {wjFi(x,q)|i=1,,r} де wj пробігає всі одночлени степеня kdegFi породжує Pk , або, що те саме, rkMk=dimPk , де Mkматриця, рядки якої складаються з коефіцієнтів усіх можливих wjFi (записаних у заданому порядку). Позначимо D=dimPk . Оскільки завжди rkMkdimPk , остання умова означає, що принаймні один D×D мінор Mk ненульовий. Коефіцієнти матриці M — многочлени від q , отже, множина Uk={q𝔸m|rkMk=dimPk}, відкрита в 𝔸m. Тому множина U=k=1Uk є також відкритою. Але U=𝔸nπ𝔸m(Z) , отже, π𝔸m(Z) є замкнутою.
  • Хоча більшість повних многовидів, що зустрічаються на практиці є проективними, існують і непроективні повні многовиди. Візьмемо спочатку 1×1 і роздуємо на ньому точку (0,0). Після цього одержується лінійчата поверхня φ:Y1 з одним виродженим шаром над 0, який складається з двох компонент F і G ізоморфних 1.
Тепер візьмемо ще один екземпляр такої поверхні φ:Y1 з виродженим шаром φ'1(0)=FG і склеїмо Y з Y, ототожнюючи криву F з шаром φ'1() і F з шаром φ1().
Отримана поверхня X, складається з двох компонент Y і Y, кожна з яких є проективною, тому X є повним многовидом. Однак X не можна вкласти в n.
В іншому випадку, візьмемо гіперплощину Hn, яка трансверсально перетинає F,G,F,G відповідно в ν,μν,μ точках. Так як шар φ1(0)=F+G «неперервно деформується» в шар φ1()=F, ми отримуємо ν+μ=ν. Аналогічно ν+μ=ν звідки μ+μ=0 . Це означає, що гіперплощина H не перетинається з кривими G,G, тобто вони лежать в nH. Але nH𝔸n — афінний многовид і він не може містити повних кривих.
  • Будь-яка гладка повна крива і гладка повна поверхня є проективними. В розмірності три існують гладкі повні непроективні многовиди.

Див. також

Література