Симетричний многочлен

Матеріал з testwiki
Версія від 16:34, 31 серпня 2023, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Симетричний многочлен — многочлен від n змінних  F(x1,x2,,xn), що не змінюється при всіх перестановках змінних. Тобто многочлен FR[x1,,xn] від n змінних над комутативним кільцем R є симетричним якщо для довільної перестановки

σ=(x1x2x3xnxσ(1)xσ(2)xσ(3)xσ(n))

справедлива рівність:

 F(x1,,xn)=F(xσ(1),,xσ(n)).

Симетричні многочлени утворюють підалгебру R-алгебри R[x1,,xn] многочленів від n змінних над кільцем R.

Приклади

Для двох змінних x1, x2 прикладами симетричних многочленів є:

  • x13+x237
  • 4x12x22+x13x2+x1x23+(x1+x2)4

для трьох змінних x1, x2, x3 наступний многочлен теж буде симетричним

  • x1x2x32x1x22x1x32x2x3

Наступний многочлен буде симетричний для довільного n:

  • 1i<jn(XiXj)2.

Натомість многочлен:

  • x1x2

не є симетричним, оскільки після перестановки x1 і x2 одержується не рівний вихідному многочлен, x2 − x1.

Для трьох змінних прикладом несиметричного многочлена є:

  • x14x22x3+x1x24x32+x12x2x34.

Особливі види симетричних многочленів

Степеневі симетричні многочлени

Степеневими симетричними многочленами називаються суми k — их степенів змінних, тобто:

pk(x1,,xn)=x1k+x2k++xnk.

Елементарні симетричні многочлени

Шаблон:Main Елементарні симетричні многочлени мають вигляд:

e0(x1,x2,,xn)=1,e1(x1,x2,,xn)=1jnxj,e2(x1,x2,,xn)=1j<knxjxk,e3(x1,x2,,xn)=1j<k<lnxjxkxl,

і так далі до

en(x1,x2,,xn)=x1x2xn.

Для довільного многочлена можна записати:

ek(x1,,xn)=1j1<j2<<jknxj1xjk.

Елементарні симетричні многочлени є алгебраїчно незалежними, тобто для будь-якого n > 0 не існує такого ненульового многочлена P від n змінних, що P(e1,,en)=0.

Тотожності Ньютона

Шаблон:Main Між степеневими і елементарними функціями існує залежність:

kek(x1,,xn)=i=1k(1)i1eki(x1,,xn)pi(x1,,xn),

Для перших кільком многочленів рівності мають вигляд:

e1=p1,2e2=e1p1p2,3e3=e2p1e1p2+p3,4e4=e3p1e2p2+e1p3p4,

Звідси також можна навпаки визначити степеневі симетричні функції через елементарні:

p1=e1,p2=e1p12e2,p3=e1p2e2p1+3e3,p4=e1p3e2p2+e3p14e4,  

Теорема Вієта

Шаблон:Main Однією з причин широкого застосування елементарних симетричних многочленів є теорема Вієта: Нехай P — многочлен із коефіцієнтами з деякого поля старшим коефіцієнтом рівним одиниці. У своєму алгебраїчному замиканні цей многочлен має кількість коренів рівну його степеню (з урахуванням кратності коренів) і можна записати:

P=tn+an1tn1++a2t2+a1t+a0=(tx1)(tx2)(txn),

тоді коефіцієнти P виражаються через елементарні симетричні многочлени від його коренів. А саме:

an1=x1x2xnan2=x1x2+x1x3++x2x3++xn1xn=1i<jnxixj and=(1)d1i1<i2<<idnxi1xi2xid a0=(1)nx1x2xn.

Фундаментальна теорема про симетричні многочлени

Нехай R — комутативне кільце з одиницею. Тоді довільний симетричний многочлен від n змінних з коефіцієнтами з R, може бути записаний як многочлен від змінних e1,,en з коефіцієнтами з R.

Доведення

Для симетричного многочлена h(x1,,xn)R[x1,,xn], визначимо T = Th як множину усіх наборів чисел (l1,,ln) для яких коефіцієнт x1l1,,xnln в h(x1,,xn) не рівний нулю. Визначимо розмір h, як (k1,,kn) де (k1,,kn) є елементом T для якого k1 є найбільшим з можливих, k2 — найбільше з можливих при даному k1 і т. д. Оскільки h(x1,,xn) є симетричним, то (l1,,ln)T якщо і тільки якщо кожна перестановка (l1,,ln) належить T. Звідси випливає, що (k1k2kn). З використанням введеного поняття розміру всі елементи R[x1,,xn] можна впорядкувати: якщо h1 має розмір (k1,,kn) і h2 має розмір (k1,,kn) тоді h1 > h2 якщо для деякого i{1,,n1} виконується k1=k1,,ki=ki і ki+1>k'i+1. Елементи R[x1,,xn], що мають розмір (0, 0, …, 0) є константами, тобто елементами R.

Припустимо що (k1,,kn) є розміром деякого симетричного многочлена gR[x1,,xn]. Для невід'ємних цілих чисел d1, …, dn, розмір h=e1d1e2d2endn є рівним (d1+d2++dn,d2++dn,,dn1+dn,dn). Взявши d1=k1k2;d2=k2k3;;dn1=kn1kn,dn=kn, одержуємо, що розмір h рівний (k1,,kn). Коефіцієнт при x1k1,,xnkn в h рівний одиниці. Звідси випливає, що існує елемент aR, такий, що g − ah має менший розмір ніж g.

Як наслідок для довільного симетричного fR[x1,,xn], існують a1,,amR і h1,,hmR[x1,,xn] такі, що fa1h1amhm має розмір (0, 0, …, 0). Це завершує доведення теореми.

Див. також

Джерела