Бігармонічна функція

Матеріал з testwiki
Версія від 05:57, 27 березня 2013, створена imported>Addbot (Вилучення 5 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q859808)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бігармонічна функціяфункція f(x)=f(x1,,xn) дійсних змінних, визначена у області D евклідового простору n,n2, що має неперервні часткові похідні 4-го порядку включно і що задовольняє в D рівнянню:

4f=Δ2f=0

де оператор набла, Δоператор Лапласа.

Дане рівняння називається бігармонічним рівнянням. У декартовій системі координат у випадку трьох змінних рівняння має вигляд:

4fx4+4fy4+4fz4+24fx2y2+24fy2z2+24fx2z2=0.

В полярних координатах:

1rr(rr(1rr(rfr)))+2r24fθ2r2+1r44fθ42r33fθ2r+4r42fθ2=0.

Клас бігармонічних функцій включає клас гармонічних функцій і є підкласом класу полігармонічних функцій. Кожна бігармонічна функція є аналітичною функцією координат xi.

Найбільше значення з погляду застосувань мають бігармонічні функції f(x1,x2) двох змінних. Такі бігармонічні функції записуються за допомогою гармонічних функцій f1, f2 або g1, g2 у вигляді

f(x1,x2)=x1f1(x1,x2)+f2(x1,x2)

або

f(x1,x2)=(r2r02)g1(x1,x2)+g2(x1,x2)

де r2=x12+x22, а r02 — константа.

Основна крайова задача для бігармонічних функцій полягає в наступному: знайти бігармонічну функцію у області D, неперервну разом з похідними 1-го порядку в замкнутій області D¯=DC , що задовольняє на границі C умовам

f|C=f1(s),fν|C=f2(s)

де fν — похідна по нормалі до C, f1(s), f2(s) — задані неперервні функції довжини дуги s на контурі C.

Вказані вище подання бігармонічних функцій дозволяють одержати розв'язки крайової задачі в явному вигляді у випадку круга D виходячи з інтеграла Пуассона для гармонічних функцій.

Бігармонічні функції двох змінних допускають також запис

f(x1,x2)=Re(z¯ϕ(z)+ψ(z))=12(z¯ϕ(z)+zϕ(z)+ψ(z)+ψ(z)),z¯=x1ix2

за допомогою двох аналітичних функцій ϕ(z),ψ(z) комплексної змінної z=x1+ix2. Це подання дозволяє звести крайову задачу для довільної області D до системи крайових задач для аналітичних функцій, метод розв'язку якої детально розроблений Р. В. Колосовим і Н. І. Мусхелішвілі. Ця методика одержала розвиток при розв'язуванні різних плоских задач теорії пружності, в яких основним бігармонічними функціями є функція напружень і функція Ейрі.

Див. також

Посилання

Література

  • Математическая энциклопедия. В пяти томах. Том 1./ Под ред. И. М. Виноградова. М.: Советская энциклопедия, 1985
  • Тихонов А. Н., Самарский А. А., Уравнения математической физики, 3 изд., М., 1966, гл. 4;
  • Мусхелишвили Н. И., Некоторые основные задачи математической теории упругости, 5 изд., М., 1966, гл. 2;
  • Лаврентьев М. А., Шабат Б. В., Методы теории функций комплексного переменного, 3 изд., М., 1965.