Арифметична функція

Матеріал з testwiki
Версія від 11:50, 17 березня 2025, створена imported>Uawikibot1 (вікіфікація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Арифметична (аритметична[1]) функціяфункція, визначена на множині натуральних чисел , що набуває значень у множині комплексних чисел .

Визначення

Як випливає з визначення, арифметичною функцією називається будь-яка функція

f:

Назва арифметична функція пов'язана з тим, що в теорії чисел відомо багато функцій f(n) натурального аргументу n, які виражають ті або інші арифметичні властивості n. Тому, неформально кажучи, під арифметичною функцією розуміють функцію f(n), яка «виражає деяку арифметичну властивість» натурального числа n (див. приклади арифметичних функцій нижче).

Багато арифметичних функцій, що розглядаються в теорії чисел, насправді приймають цілочислові значення.

Операції і зв'язані поняття

  • Сумою арифметичної функції f називають функцію F:[0,+), визначену як
F(x)=nxf(n).

Ця операція є «дискретним аналогом» невизначеного інтеграла; при цьому, хоча початкова функція і була визначена тільки на , її суму виявляється зручним вважати визначеною на всій додатній півосі (при цьому вона, природно, кусково-стала).

  • Згорткою Діріхле двох арифметичних функцій f і g називається арифметична функція h, визначена за правилом
 h(n)=d|nf(d)g(n/d).
 Φf(s)=nf(n)ns.

При цьому згортці Діріхле двох арифметичних функцій відповідає добуток їх генератрис.

ff,f(n)=f(n)lnn,

є диференціюванням алгебри арифметичних функцій: відносно згортки воно задовольняє правилу Лейбніца

 (f*g)=f*g+f*g.

Перехід до генератриси, перетворює цю операцію на звичайне диференціювання.

Відомі арифметичні функції

Кількість дільників

Арифметична функція τ: визначається як число додатнних дільників натурального числа n:

τ(n)=d|n1

Якщо m і n взаємно прості, то кожен дільник добутку mn може бути єдиним чином поданий у вигляді добутку дільників m і n, і навпаки, кожне такий добуток є дільником mn. Звідси випливає, що функція τ мультиплікативна:

τ(mn)=τ(m)τ(n)

Якщо n=i=1rpisiрозклад на прості множники натурального числа n, то зважаючи на мультиплікативність

Шаблон:Center Але додатними дільниками числа pisi є si+1 чисел 1,pi,,pisi.

Відповідно Шаблон:Center

Сума дільників

Функція σ: визначається як сума дільників натурального числа n: Шаблон:Center

Узагальнюючи функції τ(n) і σ(n) для довільного, взагалі кажучи комплексного k можна визначити σk(n) — суму k-их степенів додатних дільників натурального числа n: Шаблон:Center

Використовуючи нотацію Айверсона можна записати Шаблон:Center

Функція σk мультиплікативна: Шаблон:Center

Якщо n=i=1rpisi — розклад на прості дільники натурального числа n, то Шаблон:Center

Функція Ейлера

Шаблон:Main Функція Ейлера φ(n), визначається як кількість додатних цілих чисел, що не є більшими за n, і є взаємно простими з n.

Користуючись нотацією Айверсона можна записати: Шаблон:Center

Функція Ейлера мультиплікативна: Шаблон:Center

У явному вигляді значення функції Ейлера виражається формулою:

Шаблон:Center де p1,p2,,pr — різні прості дільники n.

Функція Мебіуса

Шаблон:Main Функцію Мебіуса μ(n) можна визначити як арифметичну функцію, що задовольняє наступній властивості: Шаблон:Center Тобто сума значень функції Мебіуса по всіх дільниках цілого додатного числа n рівна нулю, якщо n>1, і рівна 1, якщо n=1.

Можна показати, що цьому рівнянню задовольняє лише одна функція, і її можна явно задати наступною формулою: Шаблон:Center Тут pi — різні прості числа p — просте число. Інакше кажучи, функція Мебіуса μ(n) рівна 0, якщо n не вільно від квадратів (тобто ділиться на квадрат простого числа), і рівна ±1 інакше (плюс або мінус вибирається залежно від парності числа простих дільників n).

Функція Мебіуса є мультиплікативною функцією.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література