Характеристична функція

Матеріал з testwiki
Версія від 23:43, 18 лютого 2025, створена imported>BunykBot (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тривимірний графік індикаторної функції, який відображає серповидну двовимірну підмножину A двовимірного квадрата — множина X, де точки xA мають координату z=1 (колір охри), а точки xA квадрата мають координату z=0 (червоний' колір').

Характеристична функція (індикаторна функція, індикатор) підмножини AX — функція, визначена на множині X, яка визначає належність елемента xX підмножині A.

Означення

Нехай AX — деяка підмножина довільної множини X. Функцію 𝟏A:X{0,1}, означену таким чином:

𝟏A(x)={1,xA,0,xA,

називають характеристичною функцією або індикатором множини A.

Альтернативними позначеннями індикатора множини A є: χA або 𝐈A, а іноді навіть  A(x). Нотація Айверсона дозволяє позначення [xA].

(Грецька літера  χ походить від початкової букви грецького написання слова характеристика.)

Замітка. Позначення 𝟏A може означати тотожну функцію.

Основні властивості

Відображення, яке пов'язує підмножину AX з її індикатором 𝟏A, є ін'єкцією. Якщо A і B — дві підмножини X , то

𝟏AB=min{𝟏A,𝟏B}=𝟏A𝟏B,
𝟏AB=max{𝟏A,𝟏B}=𝟏A+𝟏B𝟏A𝟏B,
𝟏AB=𝟏A+𝟏B2(𝟏AB),
𝟏Ac=1𝟏A.

Загальніше, нехай A1,,An — множина підмножин X. Тоді для довільного xX

kI(1𝟏Ak(x)) — добуток нулів та одиниць. Цей добуток набуває значення 1 для тих xX, які не належать жодній множині Ak, і 0 в іншому разі. Тому
kI(1𝟏Ak)=𝟏XkAk=1𝟏kAk.

Розкладаючи ліву частину, отримуємо

𝟏kAk=1F{1,2,,n}(1)|F|𝟏FAk=F{1,2,,n}(1)|F|+1𝟏FAk,

де |F| — потужність F. Це — одна з форм запису принципу включення-виключення. Отже, індикатор — корисне позначення в комбінаториці, яке використовують також і в інших областях, наприклад в теорії ймовірностей: якщо X — ймовірнісний простір з ймовірнісною мірою 𝐏, а A — вимірна множина, то індикатор 𝟏A стає випадковою величиною, чиє математичне очікування дорівнює ймовірності A:

E(𝟏A)=X𝟏A(x)d𝐏=Ad𝐏=𝐏(A).

Дисперсія та коваріація для цієї випадкової змінної визначаються за формулами:

Var(𝟏A(ω))=P(A)(1P(A))
Cov(𝟏A(ω),𝟏B(ω))=P(AB)P(A)P(B)

Зауваження щодо позначення та термінології

Позначення A також використовують для позначення 𝐗A, Шаблон:Нп в опуклому аналізі, яку означують як обернене до стандартного означення характеристичної функції.

Термін «характеристична функція» має незалежне значення в класичній теорії ймовірностей. З цієї причини Шаблон:Нп використовують термін індикаторна функція майже ексклюзивно, тоді як математики в інших областях для опису функції, що вказує на приналежність до множини, використовують скоріше термін характеристична функція.

У нечіткій логіці та сучасній багатозначній логіці предикати є характеристичними функціями розподілу ймовірності. Тобто, строгу істинну/хибну оцінку предикату замінюють величиною, що інтерпретують як степінь істинності.

Середнє значення, дисперсія та коваріація

Для заданого ймовірнісного простору (Ω,,P), та A, індикаторну випадкову змінну 𝟏A:Ω означують як 𝟏A(ω)=1, якщо ωA,, інакше 𝟏A(ω)=0.

Середнє значення
E(𝟏A(ω))=P(A).
Дисперсія
Var(𝟏A(ω))=P(A)(1P(A)).
Коваріація
Cov(𝟏A(ω),𝟏B(ω))=P(AB)P(A)P(B).

Характеристична функція в теорії рекурсії, представляльна функція Геделя та Кліні

Курт Гедель описав представляльну функцію[1][2][3] (Шаблон:Lang-en) у своїй праці 1934 року «Про нерозв'язні твердження формальних математичних систем» (цю працю опубліковано на стор. 41-74 книжки «Нерозв'язне», «The Undecidable», під редагуванням Мартіна Девіса):

«Кожному класові чи відношенню R повинна відповідати представляльна функція φ(x1,,xn)=0 , якщо R(x1,,xn) та φ(x1,,xn)=1, якщо R(x1,,xn).» (стор. 42; «~» позначує логічне обернення, тобто «НЕ»).

Стівен Кліні (1952) (стор. 227) запропонував таке саме означення в контексті примітивно-рекурсивних функцій як функції φ від предикату R, що набуває значення 0, якщо предикат є істинним, та 1, якщо предикат є хибним.

Наприклад, оскільки добуток характеристичних функцій φ1φ2φn=0, якщо будь-яка з ціх функцій дорівнює 0, то вона відіграє роль логічного АБО: ЯКЩО φ1=0 АБО φ2=0 АБО . . . АБО φn=0 ТОДІ їх добуток дорівнює 0. Те, що видається сучасному читачеві як логічне обернення представляльної функції, тобто, що представляльна функція дорівнює 0, коли функція R є «істинною» чи «вдоволеною», відіграє корисну роль в означенні Кліні логічних функцій «OR», «AND», та «IMPLY» (стор. 228), обмежених (стор. 228) та необмежених (стор. 279 і далі) μ-операторів (Кліні, 1952), та функції «CASE» (стор. 229).

Характеристична функція в теорії нечітких множин

В класичній математиці характеристичні функції множин набувають лише значень 1 (елемент) та 0 (не елемент). В теорії нечітких множин характеристичні функції узагальнюють до набування значень з дійсного одиничного проміжку [0, 1], або, загальніше, з деякої алгебри або Шаблон:Нп (яка зазвичай повинна бути щонайменше частково впорядкованою множиною або ґраткою). Такі узагальнені характеристичні функції частіше називають функціями належності, а відповідні «множини» називаються нечіткими множинами. Нечіткі множини моделюють поступову зміну Шаблон:Нп, що спостерігається у багатьох предикатів реального світу, таких як «високий», «теплий» тощо.

Примітки

Шаблон:Примітки

Див. також

Джерела

Шаблон:Перекласти