Евклідове кільце

Матеріал з testwiki
Версія від 04:27, 24 квітня 2024, створена imported>Tolsai (growthexperiments-addlink-summary-summary:3|0|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Алгебричні структури В абстрактній алгебрі евклідове кільце — кільце, в якому існує аналог алгоритму Евкліда.

Визначення

Евклідове кільцеобласть цілісності R, для якої визначена евклідова функція (евклідова норма) d:R{}, причому d(a)=a=0, і можливе ділення з остачею, по нормі меншою ніж дільник, тобто для будь-яких a,bR,b0 є представлення a=bq+r, для якого d(r)<d(b).

Примітка

Часто на евклідову норму накладають додаткове обмеження: d(a)d(ab) для будь-яких a та ненульових b з кільця R. Якщо на R задана норма, що не задовольняє цій вимозі, її можна поправити, перевизначивши:

d(a)=min{d(ax):xR,x0}

Така норма задовольняє потрібну нерівність, однак дотеперішній алгоритм ділення з остачею також треба поправити. Нехай xR такий, що d(b)=d(bx). Розділимо з остачею ax на bx: ax=bxq+rx, де r=abq і d(rx)<d(bx)=d(b). Тому що з визначення d(r)d(rx), ми отримали представлення a=bq+r з d(r)<d(b), що і вимагалось.

Тим не менш переваг від такої норми не так багато — всі оборотні елементи мають одне й те саме значення норми, при чому мінімальне з усіх (скінченних), власні дільники (що відрізняються від самого числа) елемента a мають менше значення норми, а також спрощується безпосереднє доведення факторіальності евклідових кілець (без посилання на факторіальність кілець головних ідеалів, доведення чого вимагає застосування трансфінітної індукції). Основні властивості евклідових кілець залишаються в силі і без цієї додаткової властивості.

Приклади

  • Кільце цілих чисел . Приклад евклідової функції — абсолютна величина ||.
  • Кільце цілих гаусових чисел [i] (де i — уявна одиниця, i2=1) з нормою d(a+ib)=a2+b2 — евклідове.
  • Довільне поле K є евклідовим кільцем з нормою, що дорівнює 1 для всіх елементів, окрім 0.
  • Кільце многочленів від однієї змінної K[x] над полем K. Приклад евклідової функції — піднесення до степеня, deg().
  • Кільце формальних степеневих рядів K[[x]] над полем K є евклідовим кільцем. Норма степеневого ряду — номер першого ненульового коефіцієнта в ньому (для нульового ряду норма дорівнює мінус нескінченності).
  • Узагальнюючи попередній приклад, кожне локальне кільце є евклідовим, якщо в ньому максимальний ідеал є головним і перетин всіх його степенів складається тільки з нуля. Норма оборотного елемента — 0, необоротного ненульового дорівнює максимальної степені максимального ідеалу, що містить даний елемент, а норма нуля — мінус безкінечність.
  • Кільце функцій H(K), голоморфних на зв'язному компакті K в C (кожна з яких має бути голоморфною в будь-якому околі цього компакту; дві такі функції вважаються рівними в H(K), якщо вони рівні в деякому околі K), також евклідове. За норму ненульової функції приймається число нулів (з урахуванням кратності), які вона приймає на K.
  • Зліченний перетин евклідових кілець (підкілець в якому-небудь кільці) не зобов'язаний бути евклідовим кільцем і навіть нетеровим або факторіальним). Наприклад, кільце функцій H(D), голоморфних у відкритому колі D, є перетин евклідових кілець функцій H(K), голоморфних на замкнутих колах K, що містяться всередині D (див. попередній приклад), однак воно ані нетерове, ані факторіальне, відповідно, неевклідове.
  • Кільце часток S1R евклідового кільця R по мультиплікативній системі S також є евклідовим. Нормою дробу x з S1R приймається
dS(x)=min{dR(u):(u,s)R×S,x=u/s}, де dR — евклідова норма в R, а dS — норма в S1R.
Ділення з остачею визначається так. Нехай є два ненульових дроби x=r/t і y з S1R. За визначенням норми в S1R існують елементи u в R і s в S, такі що y=u/s і dS(y)=dR(u). Вчинимо ділення з остачею в кільці R елементів rs і u:
rs = uq + r', так що dR(r)<dR(u). Тоді r/t=(u/s)(q/t)+r/ts. З побудови випливають нерівності dS(r/ts)dR(r)<dR(u)=dS(y).
  • Евклідовим є кільце скінченних десяткових дробів, через те, що вони є кільцем часток кільця цілих чисел .
  • Евклідовими є кільця раціональних функцій над полем з фіксованими полюсами, через те, що такі кільця є кільцями часток кільця многочленів [x].

Алгоритм Евкліда

В евклідовому кільці здійсненний алгоритм Евкліда знаходження найбільшого спільного дільника двох чисел (елементів). Нехай початково дані два елементи a0 і a1, при чому d(a1)d(a0) і a10. Ділення з остачею дає елемент a2=a0a1q1 с d(a2)<d(a1). Якщо він не рівний нулю, можна знов застосувати ділення з остачею, і отримати елемент a3=a1a2q2, і т. д. Таким чином генерується ланцюжок значень a0,a1,a2, з d(a0)>d(a1)>d(a2)>. Однак цей ланцюжок переривається, позаяк кожне число з N{} може строго перевищувати тільки скінченну кількість інших таких чисел. Це означає, що при деякому n остача an+1 дорівнює нулю, а an не дорівнює, вона і є НСД елементів a0 і a1. Відповідно, в евклідовому кільці гарантовано завершення алгоритму Евкліда. Строго кажучи, саме в евклідових кільцях і можлива реалізація алгоритму Евкліда.

Властивості евклідових кілець

  • В евклідовому кільці кожний ідеал — головний (зокрема, всі евклідові кільця нетерові).
    • Нехай I — довільний ідеал в евклідовому кільці. Якщо він містить лише нуль, — він головний. В протилежному випадку серед його ненульових елементів знайдеться елемент f з мінімальною нормою (принцип мінімуму для натуральних чисел). Він поділяє всі інші елементи ідеалу: Якщо g — довільний елемент ідеалу I, запишемо його у вигляді g=fg+r з d(r)<d(f). Тоді r — також елемент ідеалу I і він забов'язаний бути нулем, через те, що його норма менша ніж у f. Відповідно, ідеал I міститься в ідеалі (f). З іншого боку, кожен ідеал, що містить елемент f, містить ідеал (f). Отже, I=(f) — головний ідеал.
  • Кожне евклідове кільце факторіальне, тобто кожний елемент можна представити скінченним добутком простих елементів, і при цьому однозначно (з точністю до їх перестановки і множення на оборотні елементи). Факторіальність — загальна властивість усіх кілець головних ідеалів.
  • Кожне евклідове кільце R цілозамкнене, тобто якщо дріб a/b,a,bR, є коренем многочлена fR[x] зі старшим коефіцієнтом, що дорівнює 1, тоді a ділиться на b. Цілозамкненість — загальна властивість всіх факторіальних кілець.

Властивості модулів над евклідовим кільцем

Нехай R — евклідове кільце. Тоді скінченнопорджені R-модулі характеризуються такими властивостями:

  • Кожен підмодуль N скінченнопородженого R-модуля M скінченнопороджений. (наслідок нетеровості кільця R)
  • Ранг підмодуля N не перевищує рангу модуля M. (наслідок того, що ідеали в R головні)
  • Підмодуль вільного R-модуля вільний.
  • Гомоморфізм A:NM скінченнопороджених R-модулів завжди зводиться до нормальної форми. Тобто існують твірні (базис, якщо модуль вільний) u1,u2,,un модуля N, твірні (базис) v1,v2,,vm модуля M, номер kmin{m,n} і a1,,ak — елементи кільця R, такі що ai ділить ai+1 та при i>k Aui=0, а при інших — Aui=aivi. При цьому коефіцієнти a1,,ak визначені однозначно з точністю до множення но оборотні елементи кільця R. (Тут прямо задіяна евклідовість кільця R.)

Див. також

Джерела

Українською

Іншими мовами