Теорія множин Цермело

Матеріал з testwiki
Версія від 13:19, 26 липня 2024, створена imported>MonxBot (Заміна старих тегів на актуальні аналоги (en:Wikipedia:HTML5))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія множин Цермелотеорія множин, що включає в себе 7 аксіом, опублікована німецьким математиком Ернстом Цермело у 1908 році. Система аксіом Цермело (Z) для теорії множин була створена тому, що в інтуїтивній теорії множин Георга Кантора були виявлені парадокси і аксіоматичний метод виявилася єдиним виходом із становища.

Пізніше Абрахам Френкель і Туралф Скулем розширили її до 10 аксіом (Теорія множин Цермело — Френкеля ZF).

Аксіоми Теорії множин Z

AXIOM I. Аксіома об'ємності (екстенсіональності). Дві множини збігаються (рівні між собою) тоді й лише тоді, коли вони мають одні й ті самі елементи:

Шаблон:Center Замість поданого твердження інколи записують, що елементи вважають однаковими, якщо вони належать до одних і тих самих множин. Інакше кажучи, їх неможливо розрізнити за допомогою належності до множин: Шаблон:Center

AXIOM II. Аксіома пари: Із двох довільних [однакових чи різних] множин можна утворити [щонайменше одну] невпорядковану пару, тобто таку множину c, кожний елемент якої b ідентичний даній множині a1 або даній множині a2:

Шаблон:Center

AXIOM III. Аксіомна схема виділення. Для довільної множини x і властивості (предиката, висловлювання системи Z) P існує множина y, елементами якої є ті й лише ті елементи множини y, які мають властивість P (при яких справджується Р):

Шаблон:Center Тут y не входить у запис P.

AXIOM IV. Аксіома булеана. Для довільної множини x існує множина y, елементами якої є ті й лише ті елементи, що є підмножинами x.

Шаблон:Center З використанням відношення підмножини останню формулу можна спростити: Шаблон:Center Таку множину y називають булеаном множини x та позначають P(x) або 2x.

Для скінченних множин справджується рівність |2x|=2|x|. Тут |x| — кількість елементів множини x.

AXIOM V. Аксіома об'єднання. З будь-якого сімейства a множин b можна утворити як мінімум одну таку множину d, кожен елемент c якої належить хоча б одній множині b даного сімейства a :

Шаблон:Center

AXIOM VI. Аксіома вибору. Для довільної множини z існує функція w, що вибирає з кожного непорожнього елемента x множини z єдиний елемент w*x:

Шаблон:Center

AXIOM VII. Аксіома нескінченності. Існує така множина x, що містить порожню множину та для довільного належного до неї елемента y включає також і множину, утворену об’єднанням y та y:

Шаблон:Center За допомогою раніше означеного предикату Inf цю аксіому можна записати так: Шаблон:Center

Теорія множин ZF

Шаблон:Main Абрахам Френкель і Туралф Скулем незалежно довели у 1922, що в теорії множин Z неможливо довести існування {Z0Z1Z2, ...}, де Z0натуральні числа, а Zn+1булеан Zn. Френкель запропонував доповнити Z новою аксіомою підстановки, а також акіомою регулярності.

Отриману систему називають системою аксіом Цермело — Френкеля і позначають ZF. Ця система аксіом містить єдине примітивне онтологічне (фундаментальне) поняття — множина, та єдине онтологічне припущення, що всі досліджувані об'єкти є множинами. Запроваджено єдине бінарне відношення приналежності до множини.

Див. також

Шаблон:Портал

Джерела

Посилання

Шаблон:Теорія множин